КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

9. В частині 2 статті наслідками є загибель людей (смерть хоча б однієї людини) або інші тяжкі наслідки (див. п. 15 коментарю до ст. 278 КК).

10. Між діянням та наслідками повинен бути встановлений причинний зв’язок.

11. Суб’єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням особи до вчиненого діяння та до його наслідків. Самовільне зупинення поїзда вчиняється з прямим умислом. Особа усвідомлює, що вона самовільно без нагальної потреби протиправне зупиняє поїзд і бажає вчинити такі дії. Мотив та мета самовільної без нагальної потреби зупинки поїзда можуть бути різні. Як засвідчує судова практика, частіше зустрічаються випадки зупинки поїзда для того, щоб вийти з нього або з хуліганських мотивів. Щодо наслідків, то вина може бути лише необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

12. Суб’єктом злочину є особа, яка досягла 16-річного віку.

Стаття 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха

Ненадання допомоги капітаном судна в разі зіткнення з іншим судном екіпажу та пасажирам останнього, а також зустрінутим у морі або на іншому водному шляху особам, які зазнали лиха, якщо він мав можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу і пасажирів, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що в океані, на морі або інших водних шляхах, особливо в умовах шторму, урагану, створюється реальна загроза судну, пасажирам, екіпажу та іншим особам, які зазнали лиха. Надання допомоги в таких умовах є дуже важливим заходом для того, щоб врятувати судно і людей від загибелі. Відповідно до Брюссельської конвенції «Про зіткнення суден та надання допомоги і рятування на морі» від 23 вересня 1910 р. капітан судна зобов’язаний надати допомогу будь-якій зустрінутій у морі особі, якій загрожує смерть.

2. З об’єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності капітана судна. Обов’язок капітана надавати допомогу виникає при зіткненні суден, а також зустрінутим на морі чи іншому водному шляху особам, що зазнали лиха. Крім обов’язку, капітан повинен мати можливість надати таку допомогу без серйозної небезпеки для свого судна, його екіпажу та пасажирів. У такій обстановці певний ризик є, але при вмілому проведенні заходів щодо врятування людей від загибелі цей ризик є виправданим. Для відповідальності капітана значення не має чи були при цьому порушені правила безпеки руху та експлуатації водного транспорту, чи є вина капітана та екіпажу судна, що зазнало лиха.

3. З іншого боку, якщо в діях капітана є ознаки порушення правил безпеки руху та експлуатації водного транспорту, то він повинен відповідати і за ст. 276 КК. Якщо ж порушень правил не було, але судно було причетне до зіткнення і члени екіпажу та пасажири були поставлені в небезпечне для життя становище, то скоєне необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 284 та 135 КК (залишення в небезпеці), за умови, що капітан ухилився від надання допомоги.

4. Злочин є закінченим з моменту ухилення капітана судна від надання допомоги судну та особам, які зазнали лиха.

5. Суб’єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі щодо факту ненадання допомоги судну та особам, які зазнали лиха і потребують допомоги. Капітан розуміє, що він зобов’язаний і має можливість надати їм допомогу, але не надає її.

6. Суб’єктом злочину є капітан судна або особа, яка виконує його обов’язки. Якщо капітан судна не надав допомоги, виконуючи наказ або розпорядження власника судна в межах його повноважень та в належному порядку, то він не підлягає кримінальній відповідальності, за умови, що він не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинного характеру наказу чи розпорядження. Відповідальності за це діяння підлягає тільки особа, яка віддала злочинний наказ чи розпорядження.

Стаття 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден

Неповідомлення капітаном судна іншому судну, що зіткнулося з ним на морі, назви і порту приписки свого судна, а також місця свого відправлення та призначення, незважаючи на наявність можливості подати ці відомості, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

1. Відповідно до вимог міжнародних конвенцій та інших нормативних актів, які діють на водному транспорті, капітани суден, які зіткнулися в морі, зобов’язані повідомляти іншому судну назву, порт приписки свого судна, а також місце свого відправлення та призначення. Такі повідомлення допомагають встановлювати судно, яке причетне до зіткнення, проводити роботи по врятуванню судна, його екіпажу та пасажирів, відшкодовувати збитки, які спричинені при зіткненні.

2. З об’єктивної сторони злочин виявляється в бездіяльності капітана судна. Він без поважних причин не повідомляє іншому судну цих відомостей. Повідомлення може бути здійснене в будь-якій формі (усно, письмово, по радіо, телеграфу тощо). Повідомлення неправдивих відомостей належить розцінювати як неповідомлення.

3. Відповідальність настає за умови, що капітан судна мав можливість повідомити капітану іншого судна ці відомості. Якщо через технічну несправність засобів зв’язку, погану видимість тощо капітан не міг передати ці відомості, то він не підлягає кримінальній відповідальності.

4. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є місце зіткнення суден на морських шляхах.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною в формі прямого умислу. Капітан усвідомлює, що він зобов’язаний передати іншому судну вказані відомості і має можливість їх передати, але не передає цю інформацію.

6. Суб’єктом злочину є капітан судна або особа, яка виконує його обов’язки.

Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

3. Діяння, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони спричинили загибель кількох осіб, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Примітка. Під транспортними засобами в цій статті та статтях 287, 289 і 290 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

1. В умовах технічного прогресу розвиваються всі види механічного транспорту, збільшується потужність та швидкість руху транспортних засобів. Крім позитивних змін у роботі транспорту, це породжує і негативні явища. Більш реальною стає можливість настання тяжких наслідків — загибель чи травмування людей, знищення чи пошкодження транспортних засобів, вантажів та ін. Важливою умовою безпечної роботи всіх видів механічного транспорту є дотримання всіма учасниками правил безпеки руху та експлуатації транспорту. Серед усіх транспортних злочинів це посягання є найбільш поширеним, у зв’язку з чим кримінально-правові заходи боротьби з цим злочином набувають особливої актуальності.

2. У примітці до цієї статті перераховані транспортні засоби, на яких може бути вчинений цей злочин. До них належать всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.

3. Серед автомобілів є вантажні і легкові, машини спеціального призначення — санітарні, пожежні, спортивні, автокрани, навантажувачі, вишки, поливальні, а також автобуси. Трактори — це самохідні колісні машини та на гусеничному ходу, призначені для перевезення вантажів, а також виконання різноманітних робіт — сільськогосподарських, будівельних, лісових тощо. Інші самохідні машини призначені для будівельних, дорожніх, сільськогосподарських та інших робіт — грейдер, комбайн, бульдозер, кран, екскаватор тощо. Трамваї і тролейбуси (пасажирські, вантажні, колієукладальні, ремонтні, спеціального обслуговування) належать до міського електротранспорту, рух яких здійснюється відповідно до Правил дорожнього руху. Мотоцикли і моторолери (дорожні, спортивні, спеціального призначення) можуть бути з боковим причепом та без нього. Вони повинні мати двигун з робочим обсягом 50 куб. см і більше. Сюди також слід зарахувати мотоколяски й інші транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кг. Інші механічні транспортні засоби, які приводяться в рух за допомогою двигуна, — це різного роду всюдиходи, аеросани, амфібії тощо, крім мопедів, тобто двоколісних транспортних засобів, які мають двигун з робочим обсягом до 50 куб. см.