КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

12. У частині 2 статті встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, а в ч. З — якщо вони спричинили загибель людей. Характеристика цих обставин дана в ст. 276 КК

13. Для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 277 КК потрібно, щоб тяжкі наслідки або настали, або могли настати. Ці наслідки інкримінуються суб’єкту лише тоді, коли вони перебувають у причинному зв’язку з руйнуванням, пошкодженням предмета злочину чи приведенням його до непридатного для експлуатації стану іншим способом.

14. Аналіз судової практики показує, що пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів нерідко вчиняється способом, який спричиняє шкоду іншому об’єкту кримінально-правової охорони. Скоєне в таких випадках повинне кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Це, наприклад, пошкодження засобів транспорту шляхом крадіжки деталей, пристроїв, механізмів, які забезпечують нормальне функціонування технічних систем транспорту. Пошкодження засобів сигналізації, споруд, аеродромного обладнання інколи вчиняється при скоєнні хуліганських дій, що також становить сукупність злочинів. Насамкінець траплялося, що пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів було поєднане із знищенням та пошкодженням державного чи колективного майна, яке також кваліфікувалося за сукупністю злочинів.

15. Суб’єктивна сторона злочину має складний характер. У диспозиції статті йдеться лише про умисний характер дій. Аналіз судової практики засвідчує, що руйнування, пошкодження, приведення предмета у непридатний для експлуатації стан іншим способом може вчинятись як з прямим, так і з непрямим умислом. Щодо тяжких наслідків, то психічне ставлення до них може виявлятись як в умислі, так і в необережності. Отже, цей злочин може вчинятись як у рамках однієї форми вини — умислу, так і в рамках складної (подвійної) форми вини — умисел щодо дій і необережність щодо наслідків.

16. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів через необережність, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, повинно кваліфікуватись за ст. 291 (порушення чинних на транспорті правил), або за ст. 196 КК (необережне знищення або пошкодження майна).

17. Мотиви пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів у більшості випадків корисливі і часто пов’язані з крадіжкою засобів та обладнання транспорту. Інколи злочин вчинявся з метою помсти іншим працівникам, керівникам транспортних організацій. Розповсюдженим у судовій практиці є хуліганський мотив. Якщо пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів вчинене з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за ст. 113 КК (диверсія). Характер мотиву, форма вини до тяжких наслідків на кваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.

18. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років. Деякі криміналісти вважають, що суб’єктом цього злочину не може бути працівник транспорту при виконанні ним службових обов’язків. На їх думку, вони повинні відповідати за порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Проте сам закон (ст. 277 КК) не містить ніяких обмежень щодо кола суб’єктів. Крім того, така кваліфікація приведе до пом’якшення відповідальності працівників транспорту порівняно з іншими особами, що, безперечно, неправильно.

Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна

1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна —

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що рух та експлуатація зазначених транспортних засобів суворо регламентується і контролюється відповідними службами і спеціалістами. Управління такими потужними транспортними засобами без контролю, без погодження з відповідними службами створює реальну загрозу настання катастрофи, аварії, в яких гинуть люди, матеріальні цінності. Угони повітряного, водного судна часто вчиняються з метою втечі за кордон або для здійснення інших тяжких чи особливо тяжких злочинів.

2. Предметом цього злочину є залізничний рухомий склад, повітряні, морські та річкові судна.

Предметом злочину на залізниці — є пасажирський або вантажний потяг, локомотив, дрезина й інші механічні транспортні засоби. Повітряне судно — це літальний апарат, який підтримується в атмосфері завдяки його взаємодії з повітрям (літак, вертоліт, дирижабль тощо). До морських та річкових суден належать пасажирські, вантажні, риболовні, рятувальні, допоміжні (буксири) та ін., за винятком маломірних суден (човни, байдарки тощо). Для кваліфікації злочину значення не має відомча підпорядкованість транспортних засобів.

3. Об’єктивна сторона злочину виявляється в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів.

4. Угон — це протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки (польоту) на ньому або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватись як з місця стоянки транспортного засобу, так і під час руху. Закінченим угон визнається з моменту запуску двигуна і початку руху. Якщо угон вчиняють члени екіпажу, то закінченим його слід вважати з моменту відхилення від маршруту, або відмови виконувати вказівки осіб, які керують (контролюють) рух транспортного засобу. При вирішенні цього питання потрібно враховувати вид транспорту та в якому стані він знаходиться. Так, угон повітряного судна, яке знаходиться в аеропорту на стоянці, буде закінченим з моменту запуску двигунів і початку руху літального апарата. Угон морського чи річкового судна буде закінченим, коли запущені двигуни, віддані швартові кінці і судно почало рухатися. Спроба запустити двигун, чи розпочати рух повинні кваліфікуватись як замах на цей злочин.

5. Захоплення — це протиправне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки (польоту) на ньому, зміни напрямку руху тощо. Якщо захоплення здійснюється під час руху транспортного засобу, то з моменту встановлення контролю над транспортним засобом цей злочин вважається закінченим. Насильницьке захоплення транспортного засобу на місці його стоянки з метою подальшої поїздки (польоту) на ньому повинне розцінюватись, як початковий етап для угону. Проте з моменту захоплення транспортного засобу злочин слід вважати закінченим.

6. Суб’єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, розуміє його суспільне небезпечний і протиправний характер та бажає вчинити такі дії. Мотиви та мета угону чи захоплення зазначених транспортних засобів можуть бути різними. Вони на кваліфікацію не впливають і можуть враховуватись лише при призначенні покарання.

7. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, в тому числі й працівник транспорту, яка досягла 14-ти років.

8. Частина 2 статті встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого. Угон або захоплення транспортного засобу за попередньою змовою групою осіб має місце там, де його вчиняли дві і більше особи, які виконували роль співвиконавців. Крім того, змова між ними повинна бути попередньою, тобто до початку вчинення угону або захоплення транспортного засобу. Співвиконавцями цього злочину визнаються не тільки особа, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, а й інші особи, які брали участь в угоні або захопленні транспортного засобу.

9. Насилля, про яке говориться, може бути фізичним та психічним. Фізичне насилля може виявлятися в завданні ударів, побоїв, викручуванні рук, утриманні, зв’язуванні, закриванні в приміщенні, позбавленні волі іншим способом, спричиненні легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності. Психічне насилля виявляється в погрозі застосування такого ж за характером фізичного насилля. Як фізичне, так і психічне насилля є засобом заволодіння транспортним засобом.

10. Частина 3 статті встановлює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.