КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

До тяжких наслідків належить також велика матеріальна шкода (див. ко- , ментар до ст. 276 КК).

15. Цей злочин за об’єктивними та суб’єктивними ознаками має велику схожість з пошкодженням шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК), у якому також засоби транспорту, шляхи сполучення приво- ‘ дяться в непридатний для експлуатації стан, що теж може порушити нормальну роботу транспорту. При відмежуванні цих злочинів у першу чергу потрібно враховувати спрямованість умислу. При пошкодженні шляхів сполучення і транспортних засобів умисел спрямований на приведення засобів транспорту у непридатний для експлуатації стан. При блокуванні транспортних комунікацій умисел спрямований на те, щоб паралізувати рух транспорту. Як правило, злочин, передбачений ст. 277 КК, вчиняється у такий спосіб з хуліганських мотивів або з метою помсти. Блокування транспортних комунікацій вчиняється з метою впливу на прийняття рішень або вчинення чи відмови від вчинення певних дій органами влади або місцевого самоврядування, або з метою привернення уваги громадськості до певних подій. Цей злочин вчиняється відкрито, в присутності людей, представників влади, представників транспорту або з їх участю. Навряд чи можливе пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів діями, які мали б відкритий, демонстративний характер.

Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків

1. Примушування працівника залізничного, повітряного, водного, автомобільного, міського електричного чи магістрального трубопровідного транспорту до невиконання своїх службових обов’язків шляхом погрози вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна цього працівника чи близьких йому осіб, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх обов’язків порушує право громадянина на працю, яку він вільно обирає. Можуть страждати від цього злочину близькі та рідні працівника транспорту — батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати та сестри, дід, бабуся, онуки. Крім того, такі дії можуть призвести до загибелі людей або інших тяжких наслідків.

2. Цей злочин може бути вчинений на всіх видах транспорту. Немає обмежень щодо категорій працівників транспорту. У першу чергу це особи, діяльність яких пов’язана з рухом та експлуатацією транспортних засобів, — керівники транспортних підприємств, їх заступники, начальники служб та підрозділів, особи, які забезпечують ремонт та обслуговування технічних систем транспорту тощо.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в примушуванні працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків. Примушування — це вимога до працівника транспорту не виконувати покладених на нього обов’язків, яка супроводжується погрозами. Погрози адресуються як самому працівнику транспорту, так і його близьким. Погроза вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням майна зазначених осіб повинна бути реальною. Вона може бути виражена словами, в телефонній розмові, в листі, шляхом демонстрації зброї тощо. Вона може бути доведена до потерпілого особисто або через третіх осіб.

4. Злочин вважається закінченим з моменту пред’явлення вимоги, яка супроводжується однією з погроз до працівника транспорту або його близьких.

5. Суб’єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. Особа усвідомлює, що примушує працівника транспорту до невиконання ним своїх службових обов’язків, супроводжуючи це погрозами, розуміє суспільну небезпечність та протиправність скоєного і бажає вчинити такі дії. Мотиви та мета вчинення цього злочину можуть бути різними.

6. Суб’єктом цього злочину є особа, яка досягла 16-річного віку. Якщо примушування вчиняє службова особа щодо своїх підлеглих, то за наявності відповідних ознак відповідальність настає за сукупністю і за злочин у сфері службової діяльності.

7. У частині 2 статті передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб.

8. Повторним визнається вчинення цього злочину вдруге, незалежно від того, притягувалась особа до кримінальної відповідальності за перший злочин, чи ні.

9. Примушування визнається скоєним за попередньою змовою групою осіб, якщо в ньому брали участь дві і більше особи як співвиконавці. Крім того, між ними повинна бути домовленість про вчинення цього злочину спільно до початку виконання дій, які характеризують об’єктивну сторону цього злочину.

10. У частині 3 статті передбачені ті самі дії, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки (див. коментар до ст. 278 КК).

Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів

1. Порушення правил безпеки польотів повітряних суден особами, які не є працівниками повітряного транспорту, якщо це створило небезпеку для життя людей або настання інших тяжких наслідків, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинам першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили загибель людей, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що пілоти, які не є працівниками повітряного транспорту, під час польотів порушують правила і створюють загрозу для життя та здоров’я людей, настання інших тяжких наслідків.

2. До повітряних суден, на яких може бути вчинено цей злочин, належать:

літаки, вертольоти, дирижаблі, планери, які не підпорядковані військовим повітряним силам та органам цивільної авіації. Власниками цих повітряних суден можуть бути окремі фізичні або юридичні особи.

3. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується трьома ознаками:

1) діянням (дії або бездіяльність); 2) настанням або можливістю настання суспільно-небезпечних наслідків; 3) причинним зв’язком між діянням і наслідками.

4. Діяння — це дія чи бездіяльність, яка виявляється в порушенні правил безпеки польотів. Ці правила можуть порушуватись під час злітання літального апарата, набору ним висоти, в процесі польоту та при посадці.

5. Диспозиція цієї статті є бланкетною. Тому для вирішення питання про порушення потрібно звернутися до відповідних нормативних актів, які регламентують виконання польотів (статути, кодекси, правила, інструкції тощо). При цьому слід посилатися на конкретні статті, пункти, параграфи зазначених нормативних актів, які були порушені.

6. Не всі допущені порушення правил польотів можуть мати ознаки складу злочину, а лише такі, які потягли за собою суспільне небезпечні наслідки. Таким наслідком, зазначеним у ч. 1 статті, називається створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків (див. коментар до ст. 276 КК).

7. Обов’язковою ознакою об’єктивної Сторони цього злочину є Причинний зв’язок між порушенням правил безпеки польотів та створенням реальної можливості настання тяжких наслідків. Для її встановлення важливе значення мають судові експертизи.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується психічним ставленням винної особи як до факту порушення правил безпеки польотів, так і до наслідків порушення. Порушення правил може бути вчинене з прямим умислом або через злочинну недбалість. Вина щодо наслідків може бути необережною (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

9. Суб’єктом злочину може бути пілот або член екіпажу повітряного судна, які не є працівниками повітряного транспорту. За цією ознакою потрібно відмежовувати цей злочин від порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного або повітряного транспорту (ст. 276 КК), де суб’єктом є працівник повітряного транспорту.

10. У частині 2 статті встановлена більш сувора відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження, або завдали великої матеріальної шкоди (див. коментар до ст. 276 КК).