КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

накази Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів» від 20 червня 2000 р. № 57 (ОВУ. - 2000. - № 45. - Ст. 1953) та «Про затвердження Правил забезпечення збереження ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 14 грудня 2000 р. № 241 (ОВУ. - 2001. - № 3. - Ст. 98); накази МВС України «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» від 21 серпня 1998 р. № 622 (0В У. - 1998. - № 42. - Ст. 1574) та «Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622» від 13 квітня 1999 р. № 292 (ОВУ. - 1999. - № 19. - Ст. 856) та ін.

7. Правила зберігання вибухових речовин та радіоактивних матеріалів передбачають заходи, спрямовані на забезпечення їх фізичної цілості від протиправних дій фізичних осіб та утримання їх у безпечному стані (Закон України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання» від 19 жовтня 2000 р. № 2064-Ш (Голос України. - 2000. - 1 грудня. - № 22).

8. Правила використання цих предметів встановлюють безпечні способи їх застосування.

9. Правила обліку цих предметів вимагають контролю за їх рухом, своєчасної фіксації їх надходження, реєстрації (документування) видачі, витрачання і повернення тощо.

10. Правила перевезення вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів передбачають їх безпечне переміщення різними видами транспорту.

11. Інші правила поводження з цими предметами регулюють безпечні способи їх виготовлення, випробування, знищення тощо.

12. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем означає їх відправлення для доставки в те або інше місце. Пересилання вантажем вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів можливе лише з дозволу органів транспорту із дотриманням відповідних правил безпеки.

13. Про поняття пересилання поштових відправлень (поштових переказів) див. ст. З «Правил надання послуг поштового зв’язку», затверджених постановою КМ України 22 грудня 1997 р. № 1446 (в редакції від 4 жовтня 2000 р, № 1515) (ОВУ. - 2000. - № 41. - Ст. 1748).

14. Вантаж — це матеріальні цінності, які перевозяться транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі (ст. 6 «Статуту залізниць України», затвердженого постановою КМ України від 6 квітня 1998 р. № 457 (ОВУ. - 1998. - № 14. - Ст. 548).

15. Порушення правил поводження з вибуховими речовинами або радіоактивними матеріалами тягне кримінальну відповідальність лише у разі, якщо ці порушення створили небезпеку загибелі людей або настання інших тяжких наслідків.

16. Про поняття створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків див. коментар до статей 255 і 258 КК.

17. З суб’єктивної сторони порушення правил поводження з вибуховими речовинами чи радіоактивними матеріалами може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

18. Незаконне пересилання цих речовин чи матеріалів поштою або вантажем можливе лише з прямим умислом. Щодо створення небезпеки загибелі людей або настання інших тяжких наслідків вина може бути тільки необережною.

19. Суб’єкт злочину спеціальний — особа, яка має дозвіл на поводження з цими предметами і у зв’язку з цим зобов’язана дотримуватися правил безпеки поводження з ними.

20. Суб’єктом незаконного пересилання вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів поштою або вантажем може бути будь-яка особа, яка досягла 16 років.

21. Легкозаймисті речовини як предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267 КК, — це вогненебезпечні речовини. Вони здатні самозайматися або легкозайматися і тим самим викликати або посилювати пожежу.

22. їдкі речовини як предмет злочину, передбаченого ч. 2 ст. 267 КК, — це такі речовини, які викликають руйнування живої тканини та деяких неорганічних матеріалів.

23. Пересилання поштою або багажем легкозаймистих та їдких речовин заборонене, тому будь-яка пересилка поштою або багажем цих предметів Є незаконною.

24. Багаж — це речі та інші матеріальні цінності, що відправляються пасажиром за окрему плату за наявності проїзних документів у багажному вагоні, який прямує в тому ж напрямку, що і пасажир (ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР (Закони України. Т. 11. — К., 1997. — С. 19—31). Багаж — речі, вантаж, упаковані для відправлення транспортом перевозиться окремо від пасажира (п. 2 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», затверджених постановою КМ України від 18 лютого 1997 р. № 176 (ОВУ. -1997. - № 8. - С. 143).

25. Пересилання поштою або багажем легкозаймистих або їдких речовин може бути вчинено лише з прямим умислом.

26. Про поняття загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 267 КК) див. коментар до ст. 258 КК.

27. Щодо загибелі людей або інших тяжких наслідків можлива лише необережна форма вини (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість). Злочин, передбачений ч. 2 ст. 257 КК, є необережним.

28. Суб’єктом незаконного пересилання вибухових, легкозаймистих або їдких речовин або радіоактивних матеріалів поштою чи багажем, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 257 КК) може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

29. Порушення військовослужбовцем правил поводження з вибуховими, радіоактивними та іншими речовинами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне відповідальність за ст. 414 КК.

Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини

1. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів або вторинної сировини без належного дозволу —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ввезення на територію України чи транзит через її територію речовин або матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, —

караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність незаконного ввезення на територію України відходів і вторинної сировини полягає в тому, що ці дії можуть призвести до погіршення довкілля, захворювання людей, заподіяння майнової шкоди тощо.

2. Предметом злочину є відходи і вторинна сировина (ч. 1 ст. 268 КК) та речовини або матеріали, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК).

3. Відходи — це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (абз. 2 ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р. № 187/98-ВР (ОВУ. - 1998. - № 13. - С. 23); із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відходів» від 7 березня 2002 р. № 3073-ІП (ОВУ. - 2002. - № 15. - Ст. 791).

4. Вторинна сировина — це залишки сировини, матеріалів та напівфабрикатів, які утворюються у процесі виробництва, або залишки предметів споживання і їх тари, придатні для подальшого використання.

5. Небезпечні відходи — це відходи, що мають фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними (абз. З ст. 1 Закону України «Про відходи»).

6. Порядок ввезення в Україну окремих видів відходів установлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 36 Закону України «Про відходи»).

7. Ввезення на територію України чи транзит через її територію відходів можливі лише у разі надання дозволу Мінекоресурсів (ст. 23 Закону України «Про відходи»).

8. На територію України забороняється ввезення, небезпечних відходів з метою їх зберігання чи захоронення (ст. 36 Закону України «Про відходи»),

9. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про відходи» перелік небезпечних відходів, які забороняються до ввезення, затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією, видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів» від 13 липня 2000 р. № 1120.

10. Об’єктивна сторона злочину полягає у ввезенні на територію України чи транзиті через її територію: а) відходів або вторинної сировини без належного дозволу (ч. 1 ст. 268 КК) або 6) речовин чи матеріалів, що належать до категорії небезпечних відходів, які забороняються до ввезення (ч. 2 ст. 268 КК).