КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Під «іншими тяжкими наслідками» (ч. 2 ст. 271 КК) слід розуміти випадки заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній людині або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам.

Виходячи зі змісту ст. 271 КК, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що заподіяло шкоду підприємству, установі, організації або окремим стороннім громадянам без заподіяння шкоди життю і здоров’ю потерпілого, вчинене особами, зазначеними в диспозиції цієї статті, не утворює передбаченого нею злочину. Таке діяння тягне відповідальність у дисциплінарному або адміністративному порядку, а з урахуванням окремих обставин — за іншими статтями КК. Допущене .службовою особою порушення, якщо воно спричинило вказані в ст. 271 КК наслідки і заподіяло одночасно істотну шкоду підприємству, установі, організації або стороннім громадянам чи інші тяжкі наслідки, утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 271 і 367 КК (див. п. 10 постанови ПВСУ від 10 жовтня 1982 р. № 6).

8. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між допущеними порушеннями і наслідками, що настали. Причинний зв’язок для цих злочинів має ряд особливостей. Так, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв’язку. Крім того, настання наслідку може бути обумовлене порушенням кількох вимог з охорони праці. Такі порушення можуть бути допущені одним або з кількома суб’єктами. У випадках, коли для встановлення причинного зв’язку необхідні наукові, технічні або інші спеціальні знання, призначаються експертизи (див. абз. З п. 2 постанови ПВСУ від 10 жовтня 1982 р. № 6).

9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується змішаною або необережною формами вини. Щодо порушення вимог про охорону праці можуть мати місце умисел або необережність, до наслідків — необережність. Ставлення суб’єкта до наслідків є визначальним, тому в цілому аналізований злочин є необережним. Якщо щодо наслідків суб’єкт діяв з умислом, скоєне кваліфікується як злочин проти життя і здоров’я особи.

У справах даної категорії слід встановлювати мотиви допущених порушень вимог про охорону праці, ставлення суб’єкта до їх дотримання, що важливо для кваліфікації і визначення ступеня суспільної небезпечності вчиненого (див. п. 4 постанови ПВСУ від 3 жовтня 1986 р. № 9).

10. Суб’єкт злочину — службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності. За статтею 271 КК можуть відповідати лише ті службові особи, на яких законом або на підставі наказу, службової інструкції, спеціального розпорядження безпосередньо покладений обов’язок по дотриманню вимог про охорону праці на відповідній ділянці роботи або контролю за їх виконанням. Ними можуть бути особи, які спеціально відповідають за забезпечення виробничо-технічної дисципліни на підприємствах або на окремих його ділянках або керують веденням тих або інших робіт, але порушують при цьому вимоги з охорони праці.

Не можуть відповідати за порушення вимог законодавства про охорону праці працівники виробництва, які не наділені повноваженнями службових осіб. У випадках, якщо допущені ними порушення вказаних вимог спричинили заподіяння смерті або тілесних ушкоджень, відповідальність настає за статтями 119, 128 КК про злочини проти життя і здоров’я особи.

Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою

1. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов’язана їх дотримувати, якщо це порушення створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Численні роботи, що виконуються на виробництві, характеризуються підвищеною небезпекою, оскільки вірогідність настання небезпечної шкоди при їх виконанні набагато вища, ніж при звичайних роботах. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. перелік таких робіт затверджується Державним комітетом з нагляду за охороною праці (див. «Перелік робіт з підвищеною небезпекою», затверджений наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від ЗО листопада 1993 р. № 123 (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1999. — № 12: Охорона праці в Україні. — С. 247—253). Цей перелік поширюється на всі підприємства, установи й організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності. До таких робіт належать: підземні роботи на шахтах і рудниках, підземна геологорозвідка, укладання великогабаритних труб у траншеї, роботи на висоті, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, роботи на верстатах з обробки деревини і металів, електрозварювальні роботи та ін.

2. Потерпілим у результаті злочинних діянь, передбачених ст. 272 КК, є працівник виробництва. У випадках заподіяння шкоди стороннім особам відповідальність настає або за службові злочини (наприклад, службова недбалість — ст. 367 КК), або за злочин проти життя і здоров’я особи (статті 119, 128 КК).

3. Діяння є порушенням правил безпеки під час виконання робіт із підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві. Для встановлення суті порушення слід звертатися не лише до переліку робіт із підвищеною небезпекою, а й до спеціальних галузевих правил, що містять організаційно-правові і технічні вимоги безпечного виконання таких робіт на тому або іншому виробництві. Наприклад, у гірничому виробництві — це «Єдині правила безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим засобом» (М., 1987), «Правила безпеки у вугільних і сланцевих шахтах» (М., 1989), у будівельному — «Будівельні норми і правила, що затверджуються держбудівництвом», у суднобудуванні — «Правила техніки безпеки і виробничої санітарії для суднобудівних і судноремонтних робіт». Окремі роботи з підвищеною небезпекою можуть виконуватися в кількох галузях виробництва, практично на будь-якому підприємстві, в установі, організації. Безпека таких робіт регулюється спеціальними міжгалузевими правилами (наприклад, «Правила техніки безпеки при електрозварюванні»).

Порушення правил безпеки може бути допущене шляхом дії (наприклад, використання для кріплення перекриття штреків бракованих стійок) або бездіяльності (наприклад, незабезпечення на висоті безпечними пристосуваннями: приймальними площадками, захисними щитами та ін.) або в їх поєднанні (наприклад, направлення робітників на виконання робіт із підвищеною небезпекою без попереднього обстеження місця цих робіт, складання акта про таке обстеження).

4. Наслідками злочину є: створення загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого (ч. 1 ст. 272 КК); загибель людей або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 272 КК).

Створення загрози загибелі людей або настання інших тяжких наслідків повинне бути реальним, свідчити про виникнення в конкретному виробничому процесі або внаслідок його такого небезпечного стану (загрози), коли з необхідністю можуть настати передбачені законом наслідки. Ненастання наслідків може бути пов’язане або зі своєчасним припиненням порушення як самим порушником, так і іншими особами, або за «щасливої випадковості» (наприклад, при заваленні конструкції, коли в зоні її падіння нікого не виявилося).

Шкода здоров’ю потерпілого (див. коментар до ст. 271 КК).

Загибель людей (див. коментар до ст. 271 КК).

Інші тяжкі наслідки — це «заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам, значних матеріальних збитків державній, громадській організації або громадянам, а так само тривалий простій підприємств, цехів або їх виробничих дільниць» (п. 12 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах, пов’язаних із порушенням вимог законодавства про охорону праці» від 10 жовтня 1982 р. № 6 (Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах. — X.: Одіссей, 2001. — С. 174). Самого тільки встановлення значного матеріального та іншого подібного збитку недостатньо для визнання його наслідком аналізованих злочинів. Потрібно, щоб він став результатом порушення правил безпеки на виробництві й супроводжувався створенням загрози життю чи здоров’ю людей або заподіянням їм різних за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень. В іншому випадку мова може йти про злочини проти власності у сфері господарської або службової діяльності.