КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

17. Незаконний збут холодної, вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв полягає в умисній передачі їх іншій особі поза встановленим порядком шляхом продажу, обміну, дарування, сплати боргу тощо (п. 16 зазначеної Постанови ПВСУ).

18. Поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, коли воно вчиняється без передбаченого законом дозволу, тобто є незаконним. Винний не має ні дійсного, ні уявного права на їх здійснення. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передачу та збут зброї, бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв видається певними державними органами, передбаченими законом. Дозвіл на право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт та збут зброї, бойових припасів та вибухових речовин надається органами МВС, які здійснюють дозвільну систему. Військовослужбовцям, працівникам МВС та співробітникам СБУ дозвіл на носіння вогнепальної зброї видають відповідні начальники.

19. При вирішенні питання, чи є незаконним носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), а також носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, судам необхідно керуватися «Положенням про дозвільну систему» (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 з наступними змінами), «Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 р. № 622; зі змінами, внесеними наказом від 13 квітня 1999 р. № 292) та іншими нормативно-правовими актами.

Питання про відповідальність за незаконні діяння зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, радіоактивними матеріалами осіб, які ними користуються у зв’язку зі службовою діяльністю, вирішуються з урахуванням нормативних актів (інструкцій, правил, наказів тощо), що регулюють порядок поводження з цими предметами (п. 2 зазначеної Постанови ПВСУ).

20. З суб’єктивної сторони ці злочини можуть бути вчинені тільки з прямим умислом.

21. Цілі і мотиви цих злочинів можуть бути різними. Незаконне поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами або вибуховими пристроями з метою вчинення з їх допомогою іншого злочину, є ідеальною сукупністю злочинів, і повинне тягти відповідальність за ст. 263 КК і за готування до іншого відповідного злочину (п. 26 зазначеної Постанови ПВСУ).

22. Суб’єктом злочинів може бути будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

23. Під добровільною здачею органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, яка згідно з ч. З ст. 263 КК є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності, необхідно розуміти такі дії, коли особа, маючи можливість і надалі зберігати будь-який із зазначених предметів, незалежно від мотивів за власним бажанням передає його відповідному державному органу.

Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він заподіює тяжкі наслідки: вчинення злочинів з використанням зброї, загибель людей, спричинення їм тілесних ушкоджень тощо.

2. Предметом злочину є вогнепальна зброя і бойові припаси (див. коментар до ст. 262 КК). Проте на відміну від злочинів, передбачених статтями 262 і 263 КК, предметом цього злочину може бути і гладкоствольна мисливська зброя, і бойові припаси до неї (абз. 2 п. 27 зазначеної постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26 квітня 2002 р. № 3 (ЮВУ. - 2002. - 29 червня-5 липня. - № 26(366).

3. Об’єктивна сторона злочину — недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

4. Відповідальність за ст. 264 КК настає у випадках зберігання вогнепальної збої або бойових припасів без додержання встановлених нормативними актами та загальноприйнятими правилами застережних заходів, які виключають можливість вільного доступу сторонніх осіб до цих предметів, а також незаконної передачі зазначених предметів іншій особі, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки (абз. 1 ст. 27 зазначеної Постанови ПВСУ).

5. До числа таких нормативно-правових актів належать: «Положення про відзнаку Президента України «Іменна вогнепальна зброя», затверджене Указом Президента України від 29 квітня 1995 р. № 341/95; «Положення про дозвільну систему», затверджене постановою Кабінету Міністрів від 12 жовтня 1992 р. № 576 (ОВУ. - 1999. - № ЗО. - Ст. 1526); «Положення про порядок видачі народним депутатам України та окремим посадовим особам апарату Верховної Ради України у тимчасове користування вогнепальної зброї, її обліку і зберігання», затверджене наказом МВС України від 24 липня 1996 р. № 524 (Зброя: придбання, зберігання, використання: Збірка нормативних актів. — К.: Юргнком Інтер, 1998); «Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затверджена наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. - 1998. - № 42. - Ст. 1574; 1999. - № 19. - С. 856) тощо.

6. Злочин вважається закінченим з моменту настання загибелі людей або інших тяжких наслідків. :

7. Під загибеллю людей розуміється настання смерті хоча б однієї особи. Інші тяжкі наслідки — це заподіяння тяжких тілесних ушкоджень хоча б одній особі, середньої тяжкості — двом особам і більше, а також великої матеріальної шкоди будь-якій юридичній чи фізичній особі (абз. З п. 27 зазначеної Постанови ПВСУ).

8. Між недбалим зберіганням вогнепальної зброї і бойових припасів та загибеллю людей або іншими тяжкими наслідками повинен бути причинний зв’язок.

9. З суб’єктивної сторони злочин щодо самої дії або бездіяльності характеризується умислом або необережністю, а щодо наслідків можлива тільки необережна форма вини. В цілому злочин є необережним.

10. Суб’єктом злочину може бути особа, яка досягла 16-річного віку, незалежно від того чи було зберігання будь-якої вогнепальної зброї та будь-яких бойових припасів законним чи незаконним (абз. 2 ст. 27 зазначеної Постанови ПВСУ).

Порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також боєприпасами, якщо це заподіяло потерпілому тілесні ушкодження або смерть, тягне відповідальність за відповідною частиною ст. 414 КК.

Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

1. Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він створює загрозу настання тяжких наслідків або заподіює шкоду радіоактивними матеріалами.

2. Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали. Їх поняття дано при аналізі злочину, передбаченого ст. 261 КК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в незаконному (без передбаченого законом дозволу) придбанні, носінні, зберіганні, використанні, передачі, видозміненні, знищенні, розпиленні, руйнуванні радіоактивних матеріалів. Для відповідальності досить вчинення однієї з цих дій. Злочин є закінченим з. моменту вчинення будь-якої з цих дій.

4. Про поняття придбання, носіння та зберігання радіоактивних матеріалів див. коментар до ст. 263 КК.

5. Під використанням радіоактивних матеріалів слід розуміти їх застосу- і вання або користування ними.

6. Передача радіоактивних матеріалів означає як різні види відчуження цих матеріалів (продаж, дарування тощо), так і віддання (вручення) їх іншій особі особисто або через посередника, а також дії посередника щодо їх віддання (вручення) для тимчасового володіння або користування (наприклад, для збереження, застави).