КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

12. Бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. Патрони та набої до гладкоствольної мисливської зброї, а також патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, не є предметом злочину, передбаченим статтею 262 КК (п. 5 зазначеної Постанови ПВСУ).

13. Викрадення складових частин і деталей бойових припасів, що містять вибухові речовини (запали, детонатори, підривники, гранати без підривників тощо), теж потрібно кваліфікувати за ст. 262 КК як закінчене розкрадання таких речовин (абз. 2 п. 22 зазначеної Постанови ПВСУ).

14. Вибухові речовини — це хімічні сполуки чи суміші, здатні під впливом зовнішнього імпульсу до самопоширення з великою швидкістю хімічної реакції із утворенням газоподібних продуктів та виділення тепла. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації — по-рохи тощо (п. 13.1 Інструкції МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622). До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню (п. 6 зазначеної Постанови ПВСУ).

15. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової, електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створювати вражаючі фактори — спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду — шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин (п. 7 зазначеної Постанови ПВСУ).

,16. Про поняття радіоактивних матеріалів див. у коментарі до ст. 261- КК.

17. З об’єктивної сторони злочин може виявитися в таких формах: 1) викрадення; 2) привласнення; 3) вимагання; 4) заволодіння зазначеним шляхом шахрайства.

18. Поняття викрадення, привласнення, вимагання та заволодіння шляхом шахрайства аналогічні відповідним поняттям злочинів проти власності (див. коментар до статей 185, 186, 189—191 КК). Але на відміну від злочинів проти власності, заподіяння матеріальної шкоди власності не є обов’язковою ознакою цього злочину.

19. Відповідальність за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службової особи своїм службовим становищем за ст. 262 КК настає незалежно від місця вилучення цих предметів (абз. 1 п. 17 зазначеної Постанови ПВСУ).

20. Під викраденням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв, радіоактивних матеріалів слід розуміти протиправне таємне чи відкрите, в тому числі із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя або здоров’я, чи з погрозою застосування такого насильства, їх вилучення у юридичних або фізичних осіб незалежно від того, законно чи незаконно ті ними володіли (п. 17 зазначеної Постанови ПВСУ).

21. Привласнення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів має місце при їх утриманні, неповерненні володільцю особою, якій вони були довірені для зберігання, перевезення, пересилання, надані у зв’язку з виконанням службових обов’язків тощо або в якої опинились випадково чи якою були вилучені в іншої особи, котра володіла ними незаконно (п. 19 зазначеної Постанови ПВСУ).

22. Вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв чи радіоактивних матеріалів полягає в пред’явленні особі, яка законно чи незаконно ними володіє або у віданні чи під охороною якої вони перебувають, вимоги про їх передачу (абз. 1 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

23. За частинами 1, 2 ст. 262 КК кваліфікується вимагання зазначених предметів, поєднане з погрозою обмеження прав і свобод або законних інтересів щодо особи чи її близьких родичів, пошкодження чи знищення їхнього майна, розголошення відомостей, які вони бажають зберегти в таємниці (абз. 2 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

24. Вимагання вважається закінченим складом злочину з моменту пред’явлення вимоги, поєднаної з відповідними погрозою чи насильством (абз. 4 п. 20 зазначеної Постанови ПВСУ).

25. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом шахрайства здійснюється за допомогою обману чи зловживання довірою (п. 21 зазначеної Постанови ПВСУ).

26. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

27. На відміну від аналогічних посягань на власність, корисливий мотив і корислива мета не є обов’язковими ознаками цього злочину, його мотив і мета можуть бути різними. Наприклад, викрадення зброї на певний час для вчинення злочину, перевірки пильності або для покарання відповідальних за її збереженість та ін. з подальшим таємним поверненням зброї на те ж саме місце. Тут теж порушується громадська безпека і тому застосовується до винних ст. 262 КК.

28. Суб’єкт злочину. При викраденні та вимаганні предмета злочину суб’єктом може бути будь-яка особа якій виповнилось 14 років, а при привласненні та заволодінні предметом злочину шляхом шахрайства — особа, якій виповнилося 16 років. До того ж, суб’єкт привласнення спеціальний, а саме: особа, в правомірному володінні якої знаходилася вогнепальна зброя, бойові припаси, вибухові речовини, вибухові пристрої чи радіоактивні матеріали.

29. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, а також заво-лодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем кваліфікується за ст. 410 КК.

30. Про відповідальність за вчинення цього злочину повторно див. коментар до частин 1, 2 і 4 ст. 32 КК. Незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями або радіоактивними матеріалами визнається повторним у разі вчинення його особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 262 КК, незалежно від того, чи було її за це засуджено, а також була вона виконавцем чи іншим співучасником такого злочину. За ознакою повторності за ч. 2 ст. 262 КК слід кваліфікувати також передбачені ч. 1 цієї статті дії, вчинені після розбійного нападу або вимагання, поєднаного з насильством (п. 24 зазначеної Постанови ПВСУ).

31. Про відповідальність за вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК.

32. Про відповідальність за заволодіння предметами, що перелічені в частині першій цієї статті, шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем див. коментар до ст. 191 КК. Заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладкоствольної мисливської), бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем здійснюється внаслідок протиправного використання нею своїх владних повноважень (п. 21 зазначеної Постанови ПВСУ).

33. Про відповідальність за вчинення цього злочину організованою групою див. коментар до ч. З ст. 28 КК.

34. Про відповідальність за розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів див. коментар до ст. 187 КК. Розбій з метою викрадення вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів утворює склад злочину, передбаченого ч. З ст. 262 КК. Цей злочин вважається закінченим з моменту вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (п. 18 зазначеної Постанови ПВСУ).

35. Про відповідальність за вимагання вогнепальної зброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або радіоактивних матеріалів, поєднане з насильством небезпечним для життя і здоров’я, див. коментар до ч. З ст. 189 КК і абзаци 3 і 4 зазначеної Постанови ПВСУ).

36. Суб’єктом розбою та вимагання може бути будь-яка особа, якій виповнилося 14 років.

37. Оскільки незаконне заволодіння вогнепальною зброєю (крім гладко-ствольної мисливської) бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями є самостійним складом злочину, подальші їх носіння, зберігання, ремонт, передача чи збут утворюють реальну сукупність злочинів, передбачених ст. 262 та ч. 1 ст. 263 КК (абз. 1 п. 25 зазначеної Постанови ПВСУ).