КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Мотиви. Продаж людини та інша сплатна передача людини здійснюються із корисливих мотивів. Ця ознака суб’єктивної сторони для цих дій є обов’язковою. При здійсненні стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із переміщенням її через державний кордон, мотиви можуть бути різними. Тому для цієї дії мотив є факультативною ознакою. Його встановлення має значення для оцінки ступеня суспільної небезпечності скоєного діяння.

Суб’єктивна сторона цього злочину також пов’язана з певною метою, яку необхідно встановлювати як ознаку складу злочину. Ця мета, виходячи з тексту ст. 149 КК, може бути найближчою і віддаленою (первинною і кінцевою). При продажу людини найближчою метою вчинення дії є одержання грошової винагороди, за іншої сплатної передачі — одержання будь-якої матеріальної вигоди. Що стосується здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної з її переміщенням через державний кордон України, то метою цієї дії є продаж людини чи інша її передача за межами України іншій особі (особам), які повинна здійснити друга сторона цієї угоди. Для наявності складу злочину слід встановлювати і віддалену (кінцеву) мету. Перелік різних цілей вичерпно визначений у ст. 149 КК. Це — використання потерпілого з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація праці потерпілого. Окрім зазначених видів мети в ч. З ст. 149 КК вказано ще й на мету вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства (див. коментар до ч. 3). Для складу злочину достатнім буде встановити хоча б один із видів мети, зазначених у ч. 1 або ч. З ст. 149 КК.

Важливим є те, що закон не вимагає, щоб конкретна кінцева мета була досягнута. Для наявності складу злочину досить, якщо винний усвідомлював цю мету та діяв заради її досягнення.

8. Суб’єкт злочину — фізична, осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Виконавцем дій, що складають об’єктивну сторону цього злочину, є особа (особи), яка вчинює продаж або іншу сплатну передачу людини, або здійснює щодо неї будь-яку іншу незаконну угоду, пов’язану із переміщенням її через державний кордон України. При вчиненні останньої дії співви-конавцем злочину є також особа, що приймає (одержує) людину для подальшого її продажу чи іншої передачі. При вчиненні такою особою подальшого продажу чи іншої сплатної передачі людини її дії кваліфікуються як самостійний злочин за ст. 149 КК.

9. У частині 2 ст. 149 КК зазначені обставини, що посилюють відповідальність за вчинення цього злочину: здійснення злочину щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності.

Під неповнолітнім розуміється особа, якій на час вчинення щодо неї вказаних у ч. 1 ст. 149 КК дій не виповнилося 18 років.

Вчинення зазначених у ч. 1 ст. 149 КК дій щодо кількох осіб означає, що такі дії були вчинені стосовно двох або більше людей і такі дії являли собою єдиний злочин.

Про повторність див. коментар до ст. 32 КК.

Вчинення злочину з використанням службового становища. Це випадки вчинення злочину спеціальним суб’єктом — службовою особою, яка скоює цей злочин, використовуючи надані їй по службі права чи повноваження, в тому числі і шляхом явного виходу за межі таких прав і повноважень. Якщо торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини вчинюються працівником правоохоронного органу з використанням службового становища, то вони кваліфікуються за сукупністю частин 2 чи 3 ст. 149 та за ч. З ст. 364 КК.

Вчинення злочину особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності. Матеріальна залежність — це випадки, коли потерпілий перебуває на утриманні винного або проживає на його житловій площі тощо. Інша залежність — це поняття охоплює випадки як службової, так і іншої залежності (наприклад, особа володіє конфіденційною інформацією щодо приватного життя потерпілого, розголошення якої є вкрай небажаним).

10. Частина 3 ст. 149 КК містить вказівку на вчинення дій за особливо обтяжуючих обставин: вчинення їх організованою групою, або якщо вони були пов’язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

Вчинення злочину організованою групою — див. коментар до ч. З ст. 28 КК. Якщо дії, передбачені ст. 149 КК, вчиняються злочинною організацією, то вони кваліфікуються за сукупністю ч. З ст. 149 і ч. 1 ст. 255 КК.

Вчинення дій, передбачених ст. 149 КК, якщо вони були пов’язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну. Потерпілою особою злочину у цьому випадку є дитина (одна чи більше), якій на час вчинення відповідних дій щодо неї не виповнилося 18 років. На відміну від ч. 1 ст. 149 в ч. З передбачені випадки тільки незаконного переміщення дитини за кордон. Законне переміщення дитини за кордон, пов’язане із торгівлею або іншою угодою щодо її передачі особі, яка її придбає, кваліфікується за ч. 2 ст. 149 КК. Однак, якщо виїзд за кордон дитини передбачав її повернення (при лікуванні, навчанні тощо) і вона не повернулася внаслідок запланованого до від’їзду її продажу чи вчинення щодо неї іншої незаконної угоди, то дії винної особи підлягають кваліфікації за ч. З ст. 149 КК за означеною обтяжуючою обставиною.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини, вчинена з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства. Зазначена мета виступає альтернативою віддаленій (кінцевій) меті, вказаній в ч. 1 ст. 149 КК, тому її встановлення достатньо для кваліфікації дій винної особи за ч. 3. Встановлення цієї мети передбачає намагання без згоди потерпілого здійснити хірургічне втручання в його організм, пов’язане з пересадкою його органів чи тканин іншій людині (див. коментар до ст. 143 КК). Насильницьке донорство означає прагнення взяти кров чи її компоненти у потерпілого без його згоди та із застосуванням фізичного чи психічного насильства щодо нього (див. коментар до ст. 144 КК).

Тяжкими наслідками вчинення цього злочину можуть бути смерть потерпілого, його самогубство, тяжка хвороба, в тому числі психічна, залишення потерпілого після використання в небезпечному для життя стані тощо. До тяжких наслідків, які є обставиною, що обтяжує відповідальність, можна відносити лише ті, щодо яких винний, який скоює передбачені в ч. 1 ст. 149 КК дії, має умисну або необережну форму вини.

11. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини може супроводжуватися або мати своїм наслідком вчинення інших злочинів, що виходить за межі складу злочину, передбаченого ст. 149 КК. У таких випадках дії особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Стаття 150. Експлуатація дітей

1. Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку —

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. У частині 2 ст. 52 Конституції України зазначено: «Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом». Стаття 150 уведена до КК на розвиток цього конституційного положення, тому безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого цією статтею, є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю дитини, її фізичне і психічне здоров’я. Потерпілою особою є дитина, яка не досягла віку, з якого законодавством про працю дозволяється працевлаштування. Умови залучення неповнолітніх до праці викладені у ст. 188 Кодексу законів про працю України.

2. З об’єктивної сторони цей злочин полягає в експлуатації дитини, яка не досягла віку, з якого дозволяється працевлаштування, шляхом використання її праці з метою отримання прибутку. Це, наприклад, використання праці підлітка підприємцем у своїй майстерні без належної оплати або використання підлітка для миття автомашин, що знаходяться на стоянці, з вилученням у нього повністю або в більшій частині отриманої від клієнтів винагороди. Частиною 1 ст. 150 КК охоплюються також випадки експлуатації кількох дітей, коли використання праці кожної із них здійснюється в різний час і містить ознаки самостійного злочину.