КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Отже, за змістом постанови щодо факту неповноліття потерпілої особи можлива і необережна вина.

Так, по справі К., засудженого за зґвалтування неповнолітньої за ч. З ст. 117 КК 1960 р. (ст. 152 КК 2001 р.) захисник посилався на те, що обвинувачений не знав справжнього віку потерпілої. Однак суд, обґрунтовуючи застосування ч. З ст. 117 КК 1960 р. (ст. 152 КК 2001 р.), вказав, що потерпіла фактично не досягла 18-ти років, та й за зовнішнім виглядом схожа на підлітка і не справляє враження повнолітньої дівчини, вона худорлява, невеликого росту і, хоча обвинувачений не знав її фактичного віку, він повинен був і міг передбачити, що здійснює зґвалтування неповнолітньої (Рад. право. — 1968. — № 6. — С. 42).

Водночас, якщо ґвалтівник сумлінно помилявся щодо фактичного віку потерпілої особи, то він не може бути притягнутий за ч. З ст. 152 КК.

18. У частині 4 ст. 152 передбачена відповідальність за зґвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а також зґвалтування малолітньої чи малолітнього.

19. Особливо тяжкими наслідками є, наприклад, смерть або самогубство потерпілої особи, розлад психічної діяльності, що настав у результаті зґвалтування.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 27 березня 1992 р. № 4 в пунктах 15 і 16 роз’яснив, що особливо тяжкими наслідками, що дають підстави кваліфікувати дії винної особи за ч. 4 ст. 152 КК, можуть бути визнані смерть або самогубство потерпілої особи, втрата будь-якого органа чи втрата його функцій, психічна хвороба або інший розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менше ніж на одну третину, непоправне знівечення обличчя, переривання вагітності чи втрата здатності до дітонародження, а так само зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом, що сталися внаслідок зґвалтування. При цьому необхідно мати на увазі, що відповідальність за особливо тяжкі наслідки зґвалтування настає як у випадках, коли винний передбачав можливість їх настання, так і коли він міг і повинен був їх передбачити.

Не є особливо тяжкими наслідками при зґвалтуванні свідоме поставлення потерпілої особи в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини або сифілісом, якщо захворювання не настало.

Заподіяння при зґвалтуванні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої особи, необхідно розглядати як настання особливо тяжких наслідків, передбачених ч. 4 ст. 152, тому додаткова кваліфікація за ч. З ст. 121 КК не потрібна.

Як уже зазначалося, при вирішенні питання про відповідальність за умисне вбивство за обтяжуючих обставин дії особи, яка в процесі зґвалтування або замаху на цей злочин скоїла умисне вбивство, треба кваліфікувати за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК і відповідно за частинами 2 або 3 ст. 15 і ч. 4 ст. 152 КК, або ч. 4 ст. 152 КК, як такі, що спричинили особливо’тяжкі наслідки.

20. Зґвалтування малолітньої або малолітнього має місце в випадках, коли потерпіла особа не досягла 14-ти років. Зґвалтування потерпілої особи віком від 14-ти до 18-ти років кваліфікується за ч. З ст. 152 КК як зґвалтування неповнолітньої (неповнолітнього). Зґвалтування малолітньої (малолітнього) передбачає, що винний знав або припускав, що потерпілій особі ще немає 14-ти років, або повинен був і міг це передбачати.

Стаття 153. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом

1. Задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи —

карається позбавленням волі на строк до п’яти років.

2. Те саме діяння, вчинене повторно або групою осіб, або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 цього Кодексу, а також вчинене щодо неповнолітньої чи неповнолітнього, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього, якщо воно спричинило особливо тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі па строк від восьми до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він знаходиться у протиріччі із загальноприйнятим природним укладом статевих відносин, супроводжується моральною зневажливістю, поєднаною із насильством або використанням безпорадного стану людини, здатний спричинити шкоду здоров’ю потерпілої особи, глибоку психічну травму.

2. Потерпілим від злочину може бути особа як жіночої, так і чоловічої статі.

3. З об’єктивної сторони задоволення статевої пристрасті неприродним способом може бути у виді: 1) неприродного статевого зв’язку чоловіка із жінкою (зв’язок шляхом рег 05 або рег опит); 2) мужолозтва, орогенітально-го контакту чоловіка з чоловіком (рег ок)’, 3) лесбіянства; 4) інших дій, спрямованих на задоволення статевої пристрасті (наприклад, примушування потерпілої особи до мастурбації репіз’о).

Зазначені статеві зв’язки або інші дії, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, повинні супроводжуватися фізичним насильством або погрозою застосування такого насильства чи використанням безпорадного стану потерпілої особи. Отже, суспільне небезпечне діяння, що скоюється винною особою, складається принаймні з двох дій (складне діяння). Перша — обов’язкова дія для об’єктивної сторони злочину — це задоволення статевої пристрасті неприродним способом; друга — допоміжна, необхідна для вчинення першої, — фізичне або психічне насильство або використання безпорадного стану потерпілої особи (можливі випадки поєднання цих дій, коли, наприклад, винна особа від погроз переходить до фізичного насильства).

4. За конструкцією об’єктивної сторони склад злочину, що коментується, є формальним, а тому він вважається закінченим з моменту початку здійснення певних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Тому лише застосування, наприклад, фізичного насильства, спрямованого на задоволення статевої пристрасті, за відсутності початку здійснення дій сексуального характеру з причин, що не залежали від волі винної особи, треба кваліфікувати як не-закінчений замах на вчинення злочину (ч. З ст. 15 та відповідна частина ст. 153 КК).

5. Фізичне насильство — див. п. 6 коментарю до ст. 152 КК.

6. Погроза застосування фізичного насильства — див. п. 7 коментарю до ст. 152 КК.

7. Використання безпорадного стану потерпілої особи — див. п. 8 коментарю до ст. 152 КК.

8. З суб’єктивної сторони злочин здійснюється з прямим умислом та з метою задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Мотиви вчинення злочину необов’язково повинні мати сексуальну мотивацію. Злочин може бути вчинений із помсти чи з хуліганських спонукань. Тому мотиви, як і віддалені цілі (наприклад, таким чином примусити потерпілу особу дати згоду на подальші добровільні природні статеві зв’язки) не є ознаками складу злочину.

9. Суб’єктом злочину може бути особа як чоловічої, так і жіночої статі, якій виповнилося 14 років. При здійсненні певних дій сексуального характеру безпосереднім фізичним виконавцем може бути лише особа чоловічої статі (при мужолозтві) або жіночої статі (при лесбіянстві), Співвиконавцем цього злочину може бути будь-яка особа, незалежно від виду обов’язкової дії сексуального характеру.

10. Для застосування ч. 2 ст. 153 КК достатньо встановити хоча б одну з таких обтяжуючих обставин: 1) вчинення даного злочину повторно;

2) здійснення злочину групою осіб; 3) здійснення злочину особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 152 або 154 КК;

4) здійснення злочину щодо неповнолітньої чи неповнолітнього.

11. Повторним є насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, якщо йому передувало здійснення такого ж злочину. Для визнання злочину повторним не має значення, чи була особа засуджена за раніше вчинене насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, чи були обидва злочини закінченими і чи є особа їх безпосереднім фізичним виконавцем, співвиконавцем або іншим співучасником. Ознака повторності виключається, якщо за раніше вчинене насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом судимість була погашена чи знята, або закінчилися строки давності, вказані в статтях 49, 80, 106 КК. Якщо за раніше вчинений злочин особа ще не була засуджена, то здійснення вдруге такого ж злочину потребує кваліфікації обох злочинів лише за ч. 2 ст. 153 КК, якщо ці злочини були закінченими і були відсутні інші обтяжуючі обставини.

Дії особи, яка вчинила насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом і через значний проміжок часу вдруге вчинила замах на цей злочин щодо тієї чи іншої потерпілої особи, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 153 КК та частинами 1 або 2 ст. 15 і ч. 2 ст. 153 КК за ознакою повторності.

12. Здійснення злочину групою осіб — див. п; 16 коментарю до ст. 152 КК.