КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

7. Захоплення або тримання як заручника працівника правоохоронного органу кваліфікується за ст. 349 КК.

Стаття 148. Підміна дитини

Підміна чужої дитини, вчинена з корисливих або інших особистих мотивів, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він грубо порушує батьківські права громадян. Цей злочин небезпечний і тому, що позбавляє дітей їх законних батьків, опікунів і піклувальників і може вести за собою ненормальний розвиток і виховання дитини, а також заподіяння потерпілому іншої шкоди. Тому безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту недоторканність дитини та її нормальний розвиток. Під дитиною у цій статті слід розуміти лише чуже для винної особи новонароджене або грудне немовля.

2. З об’єктивної сторони цей злочин полягає в підміні чужої дитини, тобто в заміні одного новонародженого або грудного немовляти іншим. Склад злочину — формальний.

Злочин вважається закінченим з моменту підміни дитини.

3. З суб’єктивної сторони злочин може бути вчинений лише з прямим умислом, коли особа усвідомлює, що підмінює чужу дитину, і бажає чинити саме так. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є корисливі (наприклад, підміна для передачі іншій особі за винагороду) або інші особисті мотиви (наприклад, заміна своєї хворої дитини на чужу дитину).

4. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років і для якої немовля є чужою дитиною. Підміна новонародженого, що мала місце через необережність, наприклад, няні або медичної сестри пологового будинку, може потягти за собою відповідальність за ст. 140 КК за наявності всіх інших ознак цього складу злочину.

Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини

1. Продаж, інша сплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або пов’язані з незаконним вивезенням дітей за кордон чи неповерненням їх в Україну, або з метою вилучення у потерпілого органів чи тканин для трансплантації чи насильницького донорства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини — злочин досить поширений, особливо щодо молодих жінок і дівчат, які вербуються для роботи за кордоном і там використовуються злочинцями у своїх корисливих інтересах. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, які забезпечують особисту волю людини.

Потерпілим від злолчину може бути будь-яка особа чоловічої або жіночої статі. Якщо потерпіла особа не досягла 18-ти років, то дії суб’єкта злочину кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК.

2. Міжнародна спільнота приділяє багато уваги боротьбі з цим явищем. Заборона торгівлі людьми передбачена, зокрема, в таких міжнародно-правових актах, як Загальна декларація прав людини (1948), Конвенція про заборону торгівлі людьми та експлуатації проституції третіми особами (1949), Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини (1950), Додаткова конвенція про заборону рабства, работоргівлі, а також аналогічних рабству інститутів і практики (1956), Протокол про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дівчатами, і покарання за неї, який доповнює Конвенцію 00Н проти транснаціональної організованої злочинності (2000) та ін.

Відповідно до цих актів та у зв’язку з необхідністю посилення боротьби із торгівлею людьми, що в останні роки стала набувати ознак поширеного та небезпечного для українського суспільства явища, Кабінет Міністрів України постановою від 25 вересня 1999 р. № 1768 затвердив «Програму запобігання торгівлі жінками та дітьми». Також вимоги щодо посилення боротьби із цим явищем містяться в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку» від 18 січня 2001 р. № 20.

3. Об’єктивна сторона. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 149 КК діяння може мати такі види: продаж людини (1); інша сплатна передача людини (2);

здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України (3). Торгівля людьми є злочином із формальним складом. Встановлення одного із зазначених видів діяння достатньо для констатації його об’єктивної сторони.

4. Продаж людини — це безповоротна передача за певну грошову винагороду людини, яка є своєрідним живим товаром, іншій особі, яка виступає покупцем. При передачі потерпілого до нього може бути застосовано фізичне чи психічне насильство або обман. Передача людини може бути здійснена також шляхом використання її безпорадного стану (внаслідок ма-лолітства, психічного захворювання, стану алкогольного або наркотичного сп’яніння тощо). Дія вважається закінченою з моменту отримання покупцем людини або встановлення щодо потерпілого фактичного володіння.

5. Інша сплатна передача людини охоплює дії, що не пов’язані із продажем людини за грошову винагороду. Наприклад, шляхом обміну її на речі, передання під заставу, у найм, в рахунок боргу, здійснення певних послуг майнового характеру на користь винної особи чи інших осіб, на користь яких діє винний. Така передача може бути як безповоротною, так і на певний строк. Як і при продажу діяння може здійснюватися або із застосуванням насильства (фізичного або психічного), або без насильства шляхом обману чи використання безпорадного стану потерпілого. Дія буде закінченою з моменту прийняття людини іншою особою або встановлення над потерпілим фактичного володіння особою, якій він був переданий.

Продаж людини та інша її сплатна передача можуть бути здійснені як у межах України, так і з переміщенням потерпілого, щодо якого здійснюються ці дії, за кордон чи із-за кордону.

6. Здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України. Ця дія охоплює випадки передачі людини іншій особі за грошову чи іншу винагороду, або за отримання послуг матеріального чи нематеріального характеру, чи взагалі без будь-якої оплати для подальшого продажу чи здійснення щодо цієї людини іншої незаконної передачі іншій особі (особам). Обов’язковими умовами такої угоди є досягнення домовленості з одержувачем, що людина буде переміщена через державний кордон України і за межами України буде здійснено подальший продаж одержувачем цієї людини чи інша її передача іншій особі (особам). За домовленістю сторін незаконної угоди переміщення людини через державний кордон забезпечується або особою, що передає людину, або особою, яка її одержала для подальшого продажу чи іншої передачі. Моментом закінчення цієї дії є безпосереднє прийняття іншою особою (стороною угоди) людини в межах України чи за її межами для подальшого здійснення умови угоди щодо неї: продажу чи іншої незаконної передачі за межами України іншій особі (особам). Переміщення потерпілого через кордон може бути законним чи незаконним. Воно може бути здійснене за згодою людини на таке переміщення через державний кордон України або без згоди. Переміщення через кордон потерпілого без згоди може супроводжуватися застосуванням до нього насильства або шляхом використання його безпорадного стану, або обману щодо дійсних намірів його переміщення через державний кордон України.

7. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

Мотиви. Продаж людини та інша сплатна передача людини здійснюються із корисливих мотивів. Ця ознака суб’єктивної сторони для цих дій є обов’язковою. При здійсненні стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди, пов’язаної із переміщенням її через державний кордон, мотиви можуть бути різними. Тому для цієї дії мотив є факультативною ознакою. Його встановлення має значення для оцінки ступеня суспільної небезпечності скоєного діяння.