КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

2. З об’єктивної сторони злочин виявляється в: 1) діянні; 2) наслідках;

3) причинному зв’язку між ними.

3. Діяння полягає в незаконному проведенні медико-біологічних, психологічних та інших дослідів над людиною. Відповідно до ст. 45 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» застосування експериментів на людях допускається із суспільне корисною метою за умови їх наукової обґрунтованості, переваги можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків, повної інформованості і добровільної (як правило письмової) згоди особи, яка підлягає експерименту.

4. Забороняється проведення дослідів над вагітними та жінками, які годують, новонародженими, хворими, ув’язненими та військовополоненими.

5. Досліди над людиною повинні проводитися за її згодою, а осіб, які були визнані судом недієздатними, а також неповнолітніх — за згодою батьків, опікунів або піклувальників.

6. При проведенні дослідів, лікарі, які мають достатній клінічний досвід, спостерігають за новим явищем у певних умовах з метою його пізнання, вивчення та дослідження. Біомедичні дослідження на людині повинні відповідати загальновизнаним науковим нормам, ґрунтуватися на ретельно виконаних лабораторних дослідженнях, дослідженнях на тваринах та глибоких наукових знаннях.

7. Досліди над людиною проводяться для удосконалення діагностичних, терапевтичних та профілактичних методик, а також поглиблення розуміння характеру та перебігу захворювань. При проведенні таких дослідів інтереси науки та суспільства не повинні ставитись вище інтересів учасника експерименту.

8. Лікарі повинні утримуватись від проведення дослідів над людиною або зупиняти будь-які дослідження, якщо стане відомо, що небезпека надзвичайно велика порівняно з результатами, які можуть бути отримані внаслідок експерименту.

9. Крім діяння, обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є створення небезпеки для життя чи здоров’я потерпілого. Внаслідок експерименту в організмі людини відбуваються певні процеси і зміни, які створюють реальну можливість настання смерті або інших тяжких наслідків. Такий стан людини повинен бути зафіксований. Обов’язковим у таких ситуаціях є встановлення причинного зв’язку між незаконним проведенням досліду над людиною і створенням загрози для її життя чи здоров’я.

10. Суб’єктивна сторона цього злочину полягає у прямому умислі щодо діяння і необережності до настання або можливості настання тяжких наслідків (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

11. Суб’єктом є особа, яка проводить досліди над людиною і якій виповнилося 16 років.

12. Частина 2 ст. 142 КК передбачає більш сувору відповідальність, якщо досліди проводяться над неповнолітнім (до 18-ти років), двома або більше особами, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я потерпілого.

13. Примушування — це вимога лікаря або інших осіб, які проводять експеримент над людиною, дати згоду на його проведення, яке супроводжується фізичним насиллям або погрозами його застосування до потерпілого або близьких йому осіб, погрозою розголосити відомості, що ганьблять цих осіб, знищити або пошкодити їхнє майно, спричинити шкоду іншим правоохоронюваним інтересам зазначених осіб.

14. Обман — це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або замовчування таких відомостей, які мають бути повідомлені. Це може стосуватися мети досліду та методики його проведення, ступеня ризику і характеру наслідків, які можуть настати для потерпілого. Обман може бути вчинений як щодо потерпілого, так і щодо законного представника, якщо досліди проводяться над неповнолітньою чи визнаною судом недієздатною особою.

15. Тривалий розлад здоров’я може мати місце при середньої тяжкості або тяжкому тілесному ушкодженні тощо.

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації —

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності від винного, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини — карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Всесвітня медична асоціація в жовтні 1987 р. (м. Мадрид) прийняла Декларацію щодо трансплантації людських органів. У ній проголошується, що головною турботою лікарів повинне бути здоров’я їх пацієнтів. І донор, і реципієнт є пацієнти, і тому повинні бути вжиті всі заходи для захисту прав обох. Жоден лікар не може брати на себе відповідальність за трансплантацію органів, якщо не захищені права і донора, і реципієнта.

2. Відповідно до ст. 47 «Основ законодавства України про охорону здоров’я» пересадка від донора до реципієнта органів та інших анатомічних матеріалів здійснюється у визначеному законодавством порядку за наявності їх згоди або згоди їхніх законних представників за умови, що використання інших засобів і методів для підтримання життя, відновлення або поліпшення здоров’я не дає бажаних результатів, а завдана при цьому шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала реципієнту. 16 липня 1999 р. був прийнятий Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» (ВВР. — 1999. — № 41. — Ст. 377), який регулює цю діяльність.

3. З об’єктивної сторони цей злочин полягає в порушенні встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини. Трансплантація — спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту органа або іншого анатомічного матеріалу.

4. Цей метод лікування застосовується виключно за наявності медичних показань лише за умови, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров’я реципієнта іншими методами лікування неможливе. Це встановлює консиліум лікарів відповідного закладу охорони здоров’я чи наукової установи.

5. Повинна бути згода інформованого дієздатного реципієнта. Якщо він не досяг 15-річного віку чи визнаний судом недієздатним, трансплантація застосовується за згодою батьків або інших законних представників (наприклад, опікунів або піклувальників). Щодо осіб віком від 15-ти до 18-ти років чи визнаних судом обмежено дієздатними трансплантація застосовується за згодою реципієнта, його батьків або інших законних представників.

6. Цю діяльність можуть здійснювати акредитовані в установленому законодавством України порядку державні та комунальні заклади охорони здоров’я і державні наукові установи за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Ці установи повинні мати відповідну матеріально-технічну базу, обладнання та кваліфікованих працівників.

7. Живим донором може бути лише повнолітня дієздатна особа. У неї може бути взятий як гомотрансплантант лише один із парних органів або частина органа чи іншого анатомічного матеріалу.

8. Це питання вирішується на підставі висновку консиліуму лікарів після його всебічного обстеження, і за умови, що завдана здоров’ю донора шкода буде меншою, ніж небезпека для життя, що загрожує реципієнту.

9. Повинна бути письмова згода живого донора, підпис якого засвідчується у встановленому законодавством порядку.

10. Не допускається взяття гомотрансплантантів у живих осіб, які утримуються у місцях відбування покарань; страждають на тяжкі психічні розлади; мають захворювання, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров’ю; надали раніше орган або частину органа для трансплантації.

11. Певні умови та порядок взяття анатомічних матеріалів у померлих осіб для трансплантації встановлені в розділі IV Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини».