КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

12. Відповідальність за сукупністю злочинів (статті 286 і 135 КК) настає для водія, який порушив правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило тілесні ушкодження потерпілому, і завідомо залишив його без допомоги. Якщо водій не порушив правил дорожнього руху, але причетний до аварії, в якій потерпілий був поставлений у небезпечний для життя стан і залишив його в такому стані, то він повинен нести відповідальність лише за залишення в небезпеці за наявності всіх інших ознак складу злочину (ст. 135 КК).

Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані

1. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, —

караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам —

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, —

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що людина повинна надати допомогу іншій людині, яка опинилася в небезпечному для життя стані, для того, щоб відвернути настання тяжких наслідків.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) бездіяльністю; 2) настанням наслідків; 3) причинним зв’язком між ними.

3. Бездіяльність особи може виявлятися у двох формах: а) ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, якщо у винного була можливість надати йому допомогу без загрози для нього або його близьких осіб; б) неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам.

4. Небезпечний для життя людини стан може виникнути внаслідок дії стихійних сил природи, джерел підвищеної небезпеки, диких тварин тощо. Без допомоги іншої особи ця особа позбавлена можливості вийти з небезпечного стану.

5. Неповідомлення належним установам чи особам про такий стан, у якому опинилася інша особа. Такими установами можуть бути пожежна частина, міліція, служба порятунку на воді, швидка медична допомога, а також службові, чи інші особи, які зобов’язані і мають можливість надати допомогу потерпілому.

6. Винна особа повинна мати можливість або надати допомогу іншій особі, або повідомити у відповідну установу чи іншій особі. Це повідомлення повинне бути терміновим (невідкладним) для того, щоб оперативно можна було вжити заходів щодо врятування потерпілого.

7. Наслідками цього злочину є тяжкі тілесні ушкодження (ч. 1) або смерть потерпілого (ч. 3) статті. Між настанням цих наслідків і бездіяльністю особи повинен бути встановлений причинний зв’язок.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом щодо бездіяльності. Що стосується наслідків, то до них може бути віднесено як умисел (прямий або непрямий), так і необережність (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість).

9. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, на якій не лежить правовий обов’язок надання допомоги, або яка не поставила іншу особу в небезпечний для життя стан. У частині 2 ст. 136 КК встановлена відповідальність за ненадання допомоги малолітньому, тобто особі, якій не виповнилося 14 років.

Частина 3 ст. 136 КК встановлює відповідальність за діяння, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

10. Відмежування цього злочину від залишення в небезпеці (ст. 135 КК) проводиться за суб’єктом. У злочині, передбаченому ст. 135 КК, суб’єктом може бути лише особа, яка зобов’язана піклуватися про залишеного в небезпечному стані, або яка сама поставила його в такий стан.

Стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей

1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров’ю потерпілого, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що особи, які займаються вихованням та навчанням дітей, несумлінно виконують свої обов’язки, внаслідок чого спричиняється шкода здоров’ю неповнолітніх або навіть смерть. Така діяльність щодо неповнолітніх перешкоджає забезпеченню гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян. Потерпілим від цього злочину може бути лише неповнолітня особа, тобто особа, якій не виповнилося 18 років.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням (дією або бездіяльністю); 2) наслідками; 3) причинним зв’язком між ними.

3. Діяння виявляється у невиконанні або неналежному виконанні професійних чи службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх.

4. Невиконання професійних обов’язків — є бездіяльність особи (вихователя дошкільного навчального закладу, вчителя, тренера та ін.), яка займається вихованням, наглядом, тренуванням, щодо виконання покладених на неї обов’язків з охорони життя і здоров’я дітей.

5. Неналежне виконання професійних обов’язків можливе у випадках, коли особа виконує покладені на неї обов’язки, але не так, як цього вимагають відповідні правила, інструкції, інші приписи або обстановка, в якій знаходяться вихованці.

6. Крім виконання обов’язків, які передбачені нормативними актами, угодами, наказами, або випливають з життєвих ситуацій і не регламентуються писаними правилами, така особа має можливість забезпечити охорону життя і здоров’я дітей. Проте вона не виконує або виконує неналежним чином свої обов’язки внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення.

7. Невиконання або неналежне виконання службових обов’язків щодо охорони життя та здоров’я неповнолітніх може бути вчинене службовою особою в дитячих садках, школах, дитячих будинках, санаторіях, інтернатах, спортивних школах, базах відпочинку тощо, де не створені і не підтримуються належні умови при проведенні навчання, тренувань, виробничої практики, дозвілля, купання та ін., внаслідок чого створюється загроза для життя і здоров’я дітей.

8. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони цього злочину є наслідки. У частині І—це істотна шкода здоров’ю потерпілого, а у ч. 2 — смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки.

9. Істотна шкода здоров’ю потерпілого може виявлятися в отруєннях дітей, розповсюдженні серед них різних інфекційних захворювань, спричиненні травм, у тому числі й психічних, які викликали настання легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності тощо.

10. Інші тяжкі наслідки, про які говориться в ч. 2 ст. 137 КК, — це є середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження одному або кільком неповнолітнім.

11. При розслідуванні цих справ важливо встановити, які конкретні обов’язки особа не виконала, або виконала не так, як цього вимагала обстановка, що й обумовило настання наслідків. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є причинний зв’язок між діянням та наслідками.

12. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом або злочинною недбалістю щодо діяння і необережністю (злочинна самовпевненість або злочинна недбалість) щодо наслідків цього злочину.

13. Суб’єкт злочину спеціальний, тобто особа, яка займається вихованням, наглядом, проведенням занять, тренувань, дозвілля тощо, а також службові особи дитячого садка, школи, санаторію, інтернату й інших дитячих закладів, у яких повинні бути створені безпечні умови щодо охорони життя і здоров’я неповнолітніх.

14. За багатьма ознаками цей злочин має схожість із службовою недбалістю (ст. 367 КК). Передусім потерпілими у злочині, який розглядається, можуть бути лише неповнолітні особи. Крім того, наслідками цього злочину є істотна шкода здоров’ю потерпілого, тілесні ушкодження або смерть, а наслідками службової недбалості може бути і майнова шкода.