КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Службові особи суб’єктів господарювання, які обманюють покупців та замовників чи беруть участь в їх обмані, за наявності в їхніх діях також і ознак зловживання службовим становищем, несуть відповідальність за статтями 225 та 364 КК. Так само кваліфікуються дії службових осіб, які дали підлеглим їм по службі працівникам вказівку про обман покупців чи замовників.

Обман громадян при здійсненні незареєстрованої підприємницької діяльності, а також в інших випадках, коли він учиняється при реалізації товару або наданні послуги не від імені зареєстрованого суб’єкта господарювання (наприклад, під час продажу продукції, вирощеної в особистому підсобному господарстві), кваліфікується як шахрайство (ст. 190 КК).

16. Діяння кваліфікується за ч. 2 ст. 225 КК за умови, що судимість особи за злочин, передбачений цією статтею, не була погашена чи знята в передбаченому законом порядку. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і коментар до них.

17. Обман покупців чи замовників працівниками торгівлі, громадського харчування і сфери послуг та громадянами-суб’єктами підприємницької діяльності під час реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг, якщо матеріальна шкода, заподіяна таким обманом, не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 1552 КпАП.

Стаття 226. Фальсифікація засобів вимірювання

1. Виготовлення або перероблення з метою використання чи збуту, а також збут фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка була засуджена за цією статтею, — караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері забезпечення єдності вимірювань в Україні, захисту громадян і національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірювань. Ці відносини регулюються Законом України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11 лютого 1998 р. (ВВР. - 1998. - № 30-31. - Ст. 194) та іншими нормативними актами.

2. Предмет злочину — фальсифіковані вимірювальні прилади та інструменти.

Прилади та інструменти є видами засобів вимірювальної техніки — технічних засобів, які застосовуються під час вимірювань і мають нормовані метрологічні характеристики (ст. 1 вказаного Закону). Вимірювання приладами базується на дії самого приладу, який конструктивно здатний до самостійної роботи та відображення результатів вимірювання, наприклад, вимірювання лічильниками спожитої електроенергії, води чи газу. Інструменти самостійно не працюють, а використовуються людиною в процесі вимірювання як допоміжний засіб, наприклад, вимірювання мікрометром, штангенциркулем тощо. Порядок установлення приналежності технічних засобів до засобів вимірювальної техніки визначається Держстандартом України (див., зокрема, відповідний наказ Держстандарту від 12 травня 1999 р. № 217 (0В У. - 1999. - № ЗО. - Ст. 1560).

Вимірювання — це відображення фізичних величин їх значеннями за допомогою експерименту та обчислень із застосуванням спеціальних технічних засобів (ст. 1 вказаного Закону). Для кваліфікації за ст. 226 КК не має значення, які саме фізичні величини (вага, об’єм, сила струму, відстань, швид- , кість тощо) відображаються при вимірюванні, а також в якій сфері людської діяльності планується використання фальшивих вимірювальних приладів та інструментів (в торгівлі, при наданні послуг, у медичній діяльності, при здійсненні контролю за якістю і безпекою продуктів харчування, станом навколишнього природного середовища, безпекою умов праці, під час геодезичних чи гідрометеорологічних робіт, податкових, банківських чи митних операцій тощо).

Фальшиві вимірювальні прилади та інструменти зовні виглядять як такі, що мають нормовані метрологічні характеристики, а насправді не відповідають метрологічним вимогам, що висуваються до них, і вимірювання ними дає недостовірні результати. Наприклад, зовні справні й точні терези насправді показують неточну вагу, оскільки перенастроєно роботу їх внутрішнього механізму чи програму.

3. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується виготовленням, переробленням або збутом фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів.

4. Виготовлення — це дії зі створення вимірювальних приладів чи інструментів, пов’язані з їх фальсифікацією, або лише фальсифікація вже створених приладів чи інструментів. Під переробленням слід розуміти видозміну вже існуючої фальсифікації приладів чи інструментів.

Дії, якими фальсифікується прилад чи інструмент, можуть виявлятися в заміні деталей, частин чи блоків, внесенні змін до конструкторської схеми роботи приладу чи до його програми тощо. Фальсифікація може полягати також у спеціальній технічній наладці, яка пов’язана із втручанням у внутрішню роботу приладу, проте її слід відрізняти від неправильних дій при використанні нефальсифікованого приладу, які можуть призводити до недостовірних результатів вимірювання, наприклад, неправильно виставляються механічні терези, прилад експлуатується в умовах надто високої або низької температури, вологості тощо.

5. Поняттям збуту охоплюються будь-які різновиди відчуження фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів (продаж, дарування тощо). Таке відчуження може вчинюватись як тією особою, яка виготовила або переробила фальсифіковані прилади та інструменти, так і іншими особами.

6. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з дій — виготовлення, перероблення чи збуту.

7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, причому виготовлення і перероблення фальсифікованих приладів чи інструментів учиняється з метою використання (винним або іншими особами) чи збуту.

8. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

9. Відповідальність за ч. 2 ст. 226 КК настає у випадку, коли особа, яка має судимість за частинами 1 чи 2 цієї статті, що не була знята чи погашена в установленому законом порядку, знову вчинила цей злочин. Про поняття судимості, погашення та зняття її див. статті 88-91 КК і коментар до них.

Стаття 227. Випуск або реалізація недоброякісної продукції

Випуск на товарний ринок або інша реалізація споживачам недоброякісної, тобто такої, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам, або некомплектної продукції та товарів, якщо такі дії вчинені у великих розмірах, —

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Під випуском або реалізацією недоброякісної продукції, вчиненими у великих розмірах, слід вважати розміри, що перевищують триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують випуск доброякісної продукції. Додатковим безпосереднім об’єктом є життя і здоров’я споживача.

Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» від 15 грудня 1993 р. (ВВР. — 1994. — № 1. — Ст. 1) під споживачем варто розуміти громадянина, який одержує, замовляє, використовує або має намір придбати або замовити товари (роботи, послуги) для власних потреб.

Споживачами можуть бути також і юридичні особи, що одержують, використовують відповідну продукцію і товари.

2. Предметом злочину є недоброякісна і некомплектна продукція і товари.

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 8 квітня 1993 р. (ВВР. — 1993. — № 23. — Ст. 247) під продукцією слід розуміти науково — технічну продукцію, продукцію виробничо-технічного призначення, товари народного споживання.

Якість продукції — це сукупність властивостей, що відображають безпеку, новизну, довговічність, надійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції, тобто надають їй можливість задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Недоброякісною є продукція, що не відповідає встановленим стандартам, нормам, правилам і технічним умовам. Недоброякісну продукцію або взагалі не можна використовувати за призначенням, або можна лише після суттєвої переробки. Окремі незначні відхилення від стандартів або технічних умов, з огляду на малозначність таких порушень, підпадають під ознаки ч. 2 ст. 11 КК і кримінальної відповідальності не тягнуть.