КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка,1і. Повторним у статті 224 визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або статтею 199 цього Кодексу.

2. Відповідно до цієї статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у триста і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великою — така, що у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері обігу недержавних цінних паперів.

2. Предмет злочину — підроблені недержавні цінні папери. Предметом цього злочину можуть бути лише недержавні цінні папери, емітентами яких є органи місцевого самоврядування, юридичні або фізичні особи (у тому числі іноземні емітенти), які від свого імені випускають цінні папери і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску. Форма цінних паперів може бути документарною і бездокументарною. Детальніше про це та про поняття «цінні папери» див. пункти 2 і 5 коментарю до ст. 223 КК.

Недержавними цінними паперами, зокрема, є облігації місцевих позик, акції, облігації підприємств, ощадні сертифікати, інвестиційні сертифікати, векселі, а також похідні цінні папери, випуск в обіг яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. (ВВР. - 1996. - № 51. - Ст. 292).

3. Виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених державних цінних паперів кваліфікується за ст. 199 КК.

4. Предметом злочину, що розглядається, є тільки такі підроблені недержавні цінні папери, що мають значну схожість за формою та основними реквізитами зі справжніми цінними паперами, що перебувають в обігу.

5. Об’єктивна сторона злочину — це виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів.

6. Під виготовленням підроблених цінних паперів слід розуміти створення повністю фальшивих цінних паперів або часткову підробку справжніх цінних паперів (підробка номера, серії облігації чи інших реквізитів цінних паперів). Способи виготовлення можуть бути різними (ксерокопіювання, за допомогою спеціальної комп’ютерної техніки, малювання тощо) і на кваліфікацію цього злочину не впливають.

Виготовлення характеризується тим, що виготовлювач підроблює недержавні цінні папери таким чином, щоб вони мали значну схожість за формою та основними реквізитами (художнім оформленням, наявністю відповідних слів та цифр, підписів та відбитків печаток тощо) зі справжніми цінними паперами, що за його задумом у звичайних умовах ускладнить або зовсім виключить виявлення підробки під час їх збуту, зробить можливим перебування таких цінних паперів в обігу. У протилежних випадках, коли особа «грубо» підробляє недержавні цінні папери, усвідомлює очевидну невідповідність їх форми чи основних реквізитів, проте розраховує збути їх із використанням суб’єктивних недоліків іншої особи (ослаблений зір, необізнаність щодо цінних паперів тощо) чи особливої обстановки і в такий спосіб заволодіти чужим майном, такі дії слід кваліфікувати як незакінчене чи закінчене шахрайство (ст. 190 КК).

Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів, випущених у бездокументарній формі, характеризуються тим, що такі дії вчиняються з документом, який існує в електронному виді як запис певних даних на рахунках у цінних паперах в системі електронного обігу цінних паперів. Саме виготовлення підроблених цінних паперів у такій формі вирізняється тим, що дії особи операційно завжди вчинюються з певними даними, які вона змінює чи вносить додатково.

У цій статті йдеться про виготовлення цінних паперів реально існуючих емітентів. У разі виготовлення особою «цінних паперів» неіснуючої юридичної особи з метою продажу і заволодіння в такий спосіб чужими коштами дії можуть кваліфікуватись як готування до шахрайства (статті 14 та 190 КК).

7. Збут цінних паперів — це їх відчуження будь-яким способом, вчинене їх виготовлювачем або іншою особою (наприклад, продаж, обмін, дарування).

8. Використання підроблених цінних паперів іншим чином охоплює всі інші, крім відчуження, способи їх пред’явлення під виглядом справжніх цінних паперів для придбання або реалізації певних прав або звільнення від обов’язків (наприклад, використання їх як застави або для отримання дивідендів, можливості голосування на зборах акціонерів).

9. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої із дій: виготовлення з метою збуту, збуту чи використання іншим чином хоча б одного примірника підроблених недержавних цінних паперів.

10. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел, а виготовлення цінних паперів поєднане з метою їх збуту. При кваліфікації збуту підроблених недержавних цінних паперів чи використання їх іншим чином слід обов’язково встановлювати усвідомлення особою того, що цінні папери підроблені. Мотиви злочину можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

11. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Учинення службовою особою передбачених ст. 224 КК дій з використанням влади чи службового становища або з перевищенням влади чи службових повноважень за наявності підстав може потребувати додаткової кваліфікації за статтями 364 чи 365 КК.

12. Повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений цією статтею або ст. 199 КК, і через певний час до чи після осудження за це (якщо судимість не була знята чи погашена в установленому законом порядку) знову вчинила хоча б одну з дій, передбачених ч. 1 ст. 224 КК. Про поняття повторності також див. ст. 32 КК і коментар до неї.

Повторність цього злочину слід відрізняти від єдиного продовжуваного злочину, тобто вчинення двох або більше тотожних дій, об’єднаних єдиним злочинним наміром. Наприклад, єдиним продовжуваним злочином є реалізація єдиного умислу щодо незаконного виготовлення підряд певної кількості підроблених недержавних цінних паперів, а так само дії особи, яка виготовила підроблені недержавні цінні папери з метою їх збуту і відразу збула їх.

13. Під матеріальною шкодою в частинах 2 та 3 цієї статті слід розуміти ту матеріальну шкоду, яка завдана державі, юридичним особам або окремим громадянам. Вона може полягати у втраті коштів чи іншого майна покупцями підроблених цінних паперів або особами, які виконали майнове зобов’язання, посвідчене такими цінними паперами (наприклад, сплатили борг, виплатили дивіденди, передали майно при ліквідації емітента), у збитках від знецінення дійсних цінних паперів тощо. Визначення шкоди як великої (триста і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) та особливо великої (тисяча і більше таких мінімумів) передбачене в примітці до ст. 224 КК.

14. Про поняття вчинення злочину організованою групою див. ст. 28 КК та коментар до неї.

15. Злочин, передбачений ст. 224 КК, слід відрізняти від суміжних злочинів, предметом яких можуть бути інші документи, що використовуються у сфері господарської діяльності. Зокрема, підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів доступу до банківських рахунків, збут чи використання підроблених документів на переказ чи платіжних карток кваліфікується за ст. 200 КК. Учинення аналогічних дій з підробленими знаками поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, проїзних документів і документів на перевезення вантажу кваліфікується за ст. 215 КК; якщо предметом виступали підроблені марки акцизного збору або контрольні марки для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів та фонограм чи голографічні захисні елементи — за ст. 216 КК. Відповідальність за виготовлення з метою збуту, а також збут підроблених білетів державної лотереї встановлена у ст. 199 КК. У багатьох випадках на практиці застосовуються загальні норми про відповідальність за підроблення документів, збут та використання таких документів, передбачені статтями 358 та 366 КК. Наприклад, така норма може застосовуватися для кваліфікації підробки виписок із рахунків у цінних паперах. Такі виписки є офіційними документами, що підтверджують право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, проте самі цінними паперами не визнаються.

Стаття 225. Обман покупців та замовників

1. Умисне обмірювання, обважування, обраховування чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або надання послуг, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, —