КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

10. Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 223 КК може бути громадянин або службова особа суб’єкта господарської діяльності, які досягли 16-річного віку. Громадянин може вчинити цей злочин, зокрема, коли він є засновником акціонерного товариства і здійснює підписку на акції без державної реєстрації інформації про випуск цих акцій (ст. 26 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р.). Про поняття «службова особа» див. примітку та коментар до ст. 364 КК.

11. Предмет злочину за ч. 2 ст. 223 КК — документи, що подаються для реєстрації емісії цінних паперів.

Тут ідеться про ті документи, що відповідно до законодавства про цінні папери обов’язково подаються в ДКЦПФР для реєстрації: а) випуску цінних паперів, б) інформації про випуск (емісію), в) проспекту емісії, г) звіту про наслідки розміщення цінних паперів. Для різних актів реєстрації цінних паперів передбачені самостійні переліки цих документів. Предметом цього злочину також є документи, які обов’язково подаються для реєстрації змін до інформації про випуск цінних паперів (проспекту емісії).

Поняттям цінних паперів, на відміну від ч. 1 цієї статті, охоплюються як ті цінні папери, що випускаються у формі їх відкритого розміщення, так і в інших формах, наприклад розподілу всіх акцій між засновниками закритого акціонерного товариства. У зв’язку з цим слід враховувати, що проспект емісії цінних паперів може підлягати обов’язковій реєстрації в ДКЦПФР у всіх випадках, а не лише при їх відкритому розміщенні. Наприклад, така вимога стосується цінних паперів інститутів спільного інвестування (ст. 39 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» від 15 березня 2001 р.).

12. Переліки документів, що обов’язково подаються в ДКЦПФР для реєстрації емісії цінних паперів, передбачають нормативні акти, що названі в коментарі до ч. 1 цієї статті (п. 7), а також, зокрема, такі рішення ДКЦПФР: «Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про емісію акцій відкритих акціонерних товариств, які створюються шляхом заснування органом, уповноваженим управляти об’єктами державної власності, та холдингових компаній, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації», затверджене рішенням від 15 лютого 1998 р. № 25 (ОВУ. — 1999. — № 10. — Ст. 401); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств», затверджене рішенням від ЗО грудня 1998 р. № 221 (ОВУ. - 1999. - № 10. - Ст. 398); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при збільшенні статутного фонду у зв’язку з індексацією основних фондів», затверджене рішенням від 17 березня 2000 р. № 25 (ОВУ. - 2000. - № 13. - Ст. 551);

«Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених із державних підприємств у процесі приватизації та корпоратизації», затверджене рішенням від 26 квітня 2000 р. № 39 (ОВУ. — 2000. — № 18. — Ст. 758); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій акціонерного товариства при зміні номінальної вартості та кількості акцій без зміни розміру статутного фонду», затверджене рішенням від 14 вересня 2000 р. № 125 (ОВУ. - 2000. - № 40. - Ст. 1720); «Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства», затверджене рішенням від 8 квітня 1998 р. № 44 у редакції від 16 жовтня 2000 р. № 158 (ОВУ. - 2000. - № 44. - Ст. 1900); «Порядок реєстрації випуску акцій акціонерними товариствами, які створені в процесі приватизації (корпоратизації) і 100 відсотків акцій яких належать державі, при зміні форми випуску», затверджений рішенням від 27 грудня 2000 р. № 244 (ОВУ. — 2001. — № 4. — Ст. 168); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій корпоративного (венчурного, недиверсифіковано-го) інвестиційного фонду з метою здійснення спільного інвестування при їх приватному розміщенні», затверджене рішенням від 8 січня 2002 р. № 8 (ОВУ. — 2002. — № 5. — Ст. 215); «Положення про порядок реєстрації випуску інвестиційних сертифікатів пайового (венчурного, недиверсифікова-ного) інвестиційного фонду при їх приватному розміщенні», затверджене рішенням від 8 січня 2002 р. № 9 (ОВУ. - 2002. - № 5. - Ст. 216); рішення «Щодо реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації державних, орендних підприємств і підприємств із змішаною формою власності» від 18 березня 2002 р. № 102 (ОВУ. — 2002. — № 16. — Ст. 883); «Положення про порядок реєстрації випуску акцій закритих акціонерних товариств», затверджене рішенням від 11 червня 2002 р. № 167 (ОВУ. - 2002. - № 29. - Ст. 1393); «Положення про порядок реєстрації акцій та облігацій іноземних емітентів в Україні», затверджене рішенням від 20 листопада 1997 р. № 42 (Урядовий кур’єр. — 1998. - 7 лютого. - № 25-26).

13. Об’єктивну сторону злочину за ч. 2 ст. 223 КК характеризують:

1) альтернативні дії — внесення в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації або затвердження таких документів; 2) наслідок — велика матеріальна шкода інвесторові;

3) причинний зв’язок між дією та наслідком.

14. Недостовірна інформація — це дані про вигадані факти (наприклад, про збори акціонерів, які не проводилися) або спотворення дійсних фактів (наприклад, спотворення даних фінансового звіту), або заперечення справжніх фактів.

Внесення в документи завідомо недостовірної інформації може здійснюватися під час їх складання (виготовлення) або виражатися в підробленні вже виготовленого документа (виправленні чи внесенні нового тексту, зміні чи поставленні нового підпису тощо). Затвердження документа — це виконання особою покладених на неї управлінських повноважень щодо затвердження певних документів, яке виявляється в прийнятті відповідного управлінського рішення та підтвердженні цього факту в передбачений законодавством спосіб на самому документі (поставленні підпису, відбитка печатки тощо).

15. Матеріальна шкода, заподіяна інвесторові, визнається великою, якщо вона у п’ятсот чи більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 218 КК). Така шкода може бути завдана одному або сумарно декільком інвесторам та полягати у втраті ними інвестованих грошових коштів унаслідок банкрутства емітента цінних паперів чи фактичного знецінення цінних паперів після розкриття недостовірної інформації тощо.

16. Інвестор на ринку цінних паперів — фізична або юридична особа, яка придбаває цінні папери від свого імені та за свій рахунок із метою одержання доходу чи збільшення вартості цінних паперів або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до чинного законодавства (ст. 1 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р.).

17. Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідку — великої матеріальної шкоди інвесторові.

18. Суб’єктивна сторона злочину за ч. 2 ст. 223 КК — умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання. Завідомість означає усвідомлення особою недостовірності інформації ще до вчинення відповідної дії з документом.

19. Суб’єкт злочину за ч. 2 ст. 223 КК — громадянин або службова особа суб’єкта господарської діяльності, які досягли 16-річного віку. Це може бути громадянин, який виступає засновником акціонерного товариства, службова особа суб’єкта господарської діяльності, що здійснює емісію цінних паперів, а також інші особи, які мають право засвідчувати своїми підписами та печатками ті документи, що подаються для реєстрації емісії цінних паперів. Наприклад, у процедурі реєстрації інформації про випуск акцій відкритого акціонерного товариства таке право можуть мати особи, які діють від імені торговця цінними паперами, аудитора (аудиторської фірми), реєстратора, депозитарію. У випадках вчинення цього злочину службовою особою може виникати конкуренція загальної (ч. 2 ст. 366 КК) та спеціальної (ч. 2 ст. 223 КК) норм, яку слід вирішувати застосуванням тільки спеціальної норми.

Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів

1. Виготовлення з метою збуту, збут чи використання іншим чином підроблених недержавних цінних паперів —

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені організованою групою або якщо вони завдали особливо великої матеріальної шкоди, —