КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Частина 4 ст. 88 КК визнає такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані. Реабілітація означає визнання особи незаконно, несправедливо засудженою, скасування всіх позбавлень, обмежень і поновлення особи у всіх її громадянських правах та свободах (наприклад, Закон України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (ВВР. — 1991. - № 22. - Ст. 262).

3. Щодо кримінально-правових наслідків, то відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове значення у випадку вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законом України. Кримінальний закон визначає судимість як обставину, з якою пов’язуються найбільш суворі кримінально-правові наслідки для особи, яка, маючи судимість, знову вчинює злочин. Так, а) рецидивом злочинів, як найбільш небезпечним видом множинності, визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК); б) злочин може бути визнано повторним, якщо судимість за перший злочин не була погашена або знята (ч. 4 ст. 32 КК); в) повторність злочину і рецидив є обставинами, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК); г) судимість, як правило, виключає застосування до особи, що вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад, звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45, 46, 47 КК); д) у багатьох статтях Особливої частини КК судимість передбачається як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака. Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно було вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч. З ст. 296 КК).

4. Відповідно до ч. 1 ст. 88 КК особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком (частини 1, 2, З ст. 401 КПК) і до погашення або зняття судимості.

Отже, судимість поширюється на: 1) строк відбування покарання; і, крім того, 2) у випадках, передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання. На підставі того, що протягом цього часу особа, яка має судимість, може виправитися, можуть істотно змінитися життєві умови, поведінка особи, законодавець передбачає можливість припинення судимості і тим самим припинення пов’язаних з нею обмежень. Частина 1 ст. 88 називає два види припинення судимості: її погашення та зняття.

5. Погашення судимості — це автоматичне її припинення, закінчення певних строків, за умови невчинення особою протягом строку судимості нового злочину.

Зняття судимості є припинення її постановою суду.

Погашення та зняття судимості є остаточними: судимість не може бути поновлена, незалежно від подальшої поведінки особи і навіть вчинення нею нового злочину.

Стаття 89. Строки погашення судимості

Такими, що не мають судимості, визнаються:

1) особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

2) жінки, засуджені відповідно до статті 79 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо після закінчення цього строку не буде прийняте рішення про направлення для відбування покарання, призначеного вироком суду. Якщо засуджена не була звільнена від додаткового покарання і його строк перевищує тривалість іспитового строку, то жінка визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання;

3) особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю після виконання цього покарання;

4) особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців або тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільнені від цих покарань, а також військовослужбовці, які відбули покарання на гауптвахті замість арешту;

5) особи, засуджені до штрафу, громадських робіт, виправних робіт або арешту, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

6) особи, засуджені до обмеження волі, а також засуджені за злочин невеликої тяжкості до позбавлення волі, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

7) особи, засуджені до позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

8) особи, засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину;

9) особи, засуджені до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, якщо вони протягом восьми років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

1. Стаття 89 КК встановлює диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання, яке відбуте винним, а також від категорії злочинів, до якої відноситься злочин, вчинений особою (ст. 12 КК). Так, відповідно до пунктів 1 і 2 ст. 89 у осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням (статті 75 і 79 КК), судимість погашається при сприятливому закінченні іспитового строку. Якщо таким особам було призначене вироком додаткове покарання, строк якого перевищує іспитовий строк, судимість погашається після відбуття цього додаткового покарання: тобто ці особи вважаються такими, що не мають судимості, з дня відбуття додаткового покарання.

2. У деяких випадках судимість погашається самим фактом відбуття певного виду покарання або звільнення від нього. Так, пунктами 3 і 4 ст. 89 КК судимість погашається з моменту відбуття таких покарань, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (ст. 55 КК), службові обмеження для військовослужбовців (ст. 58 КК), тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців (ст. 62 КК), або з моменту дострокового звільнення від цих видів покарань. Так само погашається судимість у випадках відбуття покарання військовослужбовцем на гауптвахті замість арешту.

3. Стаття 89 КК передбачає також погашення судимості перебігом певного, передбаченого в законі, строку з дня відбуття особою основного і додаткового покарання. Тривалість цих строків встановлюється залежно від виду покарання або від категорії злочинів у їх класифікації за тяжкістю (ст. 12 КК). Так, п. 5 передбачає строк погашення судимості в один рік, якщо особи відбули покарання у виді штрафу, виправних робіт або арешту. Для осіб, які відбули покарання у виді обмеження волі, строк погашення судимості відповідно до п. 6 дорівнює 2 рокам.

У пунктах 6—9 строки погашення судимості при засудженні осіб до позбавлення волі диференціюються залежно від категорії злочинів (див. ст. 12 КК), до якої належить вчинений засудженим злочин. Для злочинів:

невеликої тяжкості — два роки; середньої тяжкості — три роки; тяжких — шість років; особливо тяжких — вісім років.

Закінчення передбачених ст. 89 КК строків і невчинення протягом цих строків нового злочину дозволяє вважати особу такою, що не має судимості.

Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості

1. Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

2. До строку погашення судимості зараховується час, протягом якого вирок не було виконано, якщо при цьому давність виконання вироку не переривалася. Якщо вирок не було виконано, судимість погашається по закінченні строків давності виконання вироку.

3. Якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання (основного та додаткового).

4. Якщо невідбуту частину покарання було замінено більш м’яким покаранням, то строк погашення судимості обчислюється з дня відбуття більш м’якого покарання (основного та додаткового).

5. Якщо особа, що відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинить злочин, перебіг строку погашення судимості переривається і обчислюється заново. У цих випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

1. У зв’язку з тим, що погашення судимості пов’язується законом із перебігом певних строків, важливе значення мають передбачені ст. 90 правила обчислення цих строків.

Частина 1 ст. 90 КК встановлює загальне правило, відповідно до якого строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання. Так, наприклад, якщо особа була засуджена до чотирьох років позбавлення волі (основне покарання) і трьох років позбавлення права займати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю (додаткове покарання), строк погашення судимості почне обчислюватися тільки після відбуття додаткового покарання, тобто після закінчення семи років, тому що тільки на цей час особа буде вважатися такою, що відбула як основне, так і додаткове покарання.