КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

У цьому разі більш м’яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком (ч. 1 ст. 82 КК).

При застосуванні заміни покарання більш м’яким особам, які вчинили злочини до 1 вересня 2001 р., тобто до набрання чинності новим КК 2001 р., слід керуватися п. 11 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу. Правила, встановлені КК 1960 р. щодо заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, поширюються на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності КК 2001 р., за винятком випадків, якщо за цим Кодексом підстави та умови є більш м’якими, ніж ті, що встановлені в КК 1960 р.

2. У разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м’яким засуджений може бути звільнений і від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ч. 2 ст. 82 КК).

3. До осіб, яким покарання замінене більш м’яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування більш м’якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 (ч. 5 ст. 82 КК).

4. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням є остаточною і безумовною мірою і не може бути скасована у зв’язку з порушенням режиму відбування більш м’якого покарання, антигромадською поведінкою, притягненням до адміністративної відповідальності тощо.

Однак якщо особа, відбуваючи більш м’яке покарання, вчиняє новий умисний чи необережний злочин, суд до покарання за знову вчинений злочин приєднує невідбуту частину більш м’якого покарання за правилами, передбаченими в статтях 71 і 72 КК, тобто за правилами сукупності вироків.

5. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).

Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

1. Засуджених до обмеження волі або до позбавлення волі жінок, які стали вагітними або народили дітей під час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, суд може звільнити від відбування покарання в межах строку, на який згідно з законом жінку може бути звільнено від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

2. Звільнення від відбування покарання застосовується до засудженої, яка має сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або яка має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

3. Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

4. Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті суд залежно від поведінки засудженої може звільнити її від покарання або замінити його більш м’яким покаранням чи направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

5. Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком.

6. Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 цього Кодексу.

1. Підставою для застосування розглядуваного виду звільнення від покарання є недоцільність подальшого відбування покарання у зв’язку з вагітністю або народженням дитини під час відбування покарання.

В основу такого звільнення від покарання має бути покладено: а) створення вагітній жінці або жінці, яка народила дитину під час відбування покарання, та її дитині належних умов матеріального забезпечення, проживання і виховання дитини; б) подальше забезпечення і реалізація цілей покарання засудженої, оскільки перебування в місцях позбавлення волі та обмеження волі вагітних жінок і жінок, які народили дитину, істотно ускладнює процес відбування покарання і по суті не досягаються його цілі.

Умовами такого звільнення є: а) засудження жінки до обмеження волі незалежно від призначеного строку або до позбавлення волі, крім позбавлення волі на строк більше п’яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини; б) звільнення від відбування покарання поширюється на жінок, які завагітніли або народили дитину під час відбування покарання. Причому таке звільнення можливе до досягнення народженою дитиною трирічного віку;

в) звільнення від відбування покарання жінки можливе лише у разі, коли засуджена має сім’ю або родичів, що дали згоду на спільне з нею проживання, або має можливість самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини.

До складу сім’ї входять батьки, подружжя, діти. Родичами визнаються особи, які перебувають у кровній спорідненості (бабуся, дідусь, брати, сестри, дядько, тітка, онуки).

Належні умови для виховання дитини — це наявність житла, матеріальних можливостей для забезпечення виховання і розвитку дитини, сприятливе сімейне оточення тощо.

2. Звільнення від відбування покарання визначається межами строку, на який жінка може бути звільнена від роботи у зв’язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного віку.

3. Контроль за поведінкою таких жінок здійснюється органом кримінально-виконавчої системи за місцем проживання.

4. Якщо засуджена, яка була звільнена від відбування покарання, відмовляється від дитини, передала її в дитячий будинок, зникла з місця проживання, або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчиняє правопорушення, що призводять до адміністративних стягнень і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, суд може за поданням контролюючого органу направити засуджену для відбування покарання, призначеного за вироком (ч. 5 ст. 83 КК).

5. Подальша доля засудженої після досягнення дитиною трирічного віку, у разі смерті дитини, народження мертвої дитини, переривання вагітності залежить від її поведінки: а) жінка може бути звільнена від покарання за умови, що в період звільнення від покарання довела своє виправлення;

б) невідбуте покарання може бути замінене більш м’яким за умови, що звільнена не довела своє виправлення, але твердо стала на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на неї, але в умовах відбування більш м’якого покарання; в) направити для відбування покарання, призначеного за вироком суду, якщо поведінка засудженої свідчить про її небажання стати на шлях виправлення. У цьому разі суд може повністю або частково зарахувати в строк відбування покарання час, протягом якого засуджена не відбувала покарання.

Суд з огляду на поведінку засудженої протягом строку звільнення від відбування покарання може ухвалити одне з вищезазначених рішень, мотивувавши його.

6. Якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена вчинить новий умисний чи необережний злочин, суд призначає покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 КК. До покарання, призначеного за другий злочин, приєднується повністю або частково реально невідбута частина покарання за першим вироком.

Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою

1. Звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92—95 цього Кодексу.

2. Особа, яка після вчинення злочину або постановлення вироку захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання або від подальшого його відбування. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

3. Військовослужбовці, засуджені до службового обмеження, арешту або тримання в дисциплінарному батальйоні, в разі визнання їх непридатними до військової служби за станом здоров’я звільняються від покарання.

4. У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в частині п’ятій статті 72 цього Кодексу, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру.