КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк призначення покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 4 ст. 84 КК).

Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування

На підставі закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання, а також засудженому може бути замінено покарання або невідбуту його частину більш м’яким покаранням.

1. Відповідно до цієї статті звільнення від покарання може застосовуватися лише до осіб, визнаних обвинувальним вироком суду винними у вчиненні злочинів, і на яких поширюється дія закону Верховної Ради України про амністію і Указу Президента про помилування.

Амністування і помилування осіб, щодо яких ще не винесено вирок суду здійснюється також за статтями 86, 87 Кримінального кодексу України.

2. Порядок оголошення амністії міститься в Законі України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р., а порядок здійснення помилування — в Указі Президента, яким затверджене «Положення про порядок здійснення помилування» від 12 квітня 2000 р. № 588/2000.

3. Слід зауважити, що акт про помилування і закон про амністію відрізняються від проголошення невинуватості несправедливо репресованих осіб з поновленням їх у правах (реабілітації). Питання реабілітації засуджених регулюється Законом УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

4. Помилування й амністія, незважаючи на очевидну схожість, мають певні відмінності:

акт про помилування є юридичною підставою для звільнення особи від покарання, тоді як для застосування амністії необхідний акт відповідного органу, на який покладено обов’язок щодо реалізації положень закону про амністію;

помилування не має загальнонормативного характеру, а є актом застосування права в конкретному випадку;

помилування має разовий характер, тоді як застосування амністії — це досить тривалий період, що вимагає зусиль ряду уповноважених органів:

міліції, суду, прокуратури, органів, що відають виконанням вироку;

закон про амністію приймається щодо неперсоніфікованого кола осіб, а помилування, яке інколи називають персоніфікованою амністією, приймають щодо конкретних осіб;

прийняття закону про амністію, як правило приурочене до певної святкової дати для всієї держави, а акт про помилування, який видається Президентом, такої прив’язки не має;

клопотання про помилування завжди походить від самого засудженого, його родичів, спостережних комісій, адміністрації ВТУ. Акти ж амністії завжди видаються з ініціативи органу вищої державної влади, уповноваженого їх видавати.

5. Спільним для амністії і помилування є те, що вони не ставлять під сумнів рішення суду і не реабілітують осіб, а є лише виявом реалізації принципів гуманізму та економії кримінально-правової репресії з боку органів вищої державної влади.

Стаття 86. Амністія

1. Амністія оголошується законом України стосовно певної категорії осіб.

2. Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.

3. Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

Слово «амністія» - грецького походження і означає забуття, прощення, яке здійснюється актом верховної влади.

У стародавні часи амністія оголошувалася на честь релігійних свят. Згодом стали традиційними амністії з приводу сходження на престол, народження спадкоємця, перемоги в боях та ін. У радянський час амністії видавалися на честь знаменних подій (наприклад, у зв’язку з 40-річчям перемоги у Великій Вітчизняній війні та под.).

1. Відповідно до ст. 92 Конституції України, Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р., амністія оголошується спеціальним законом, який приймається єдиним органом законодавчої влади в Україні — Верховною Радою України.

Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.

Закон про амністію — це акт Верховної Ради України, який має нормативний характер і є однією з умов звільнення конкретних категорій осіб від покарання, заміни покарання або невідбутої його частини більш м’яким покаранням.

2. Верховна Рада України може приймати Закони про амністію ке частіше одного разу протягом календарного року. За роки незалежності України було проголошено тринадцять амністій: сім - Указами Президента України, шість - Законами Верховної Ради України.

3. Згідно зі ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 1 жовтня 1996 р. дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.

У виняткових випадках, з метою припинення суспільне небезпечних групових проявів, чинність амністії може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію (умовна амністія). Прийняття законів про умовну амністію не містить обмежень по кількості протягом року.

4. Згідно з чинним законодавством до особи, яка вчинила злочин, може бути застосований один із таких видів амністії:

а) відмова в порушенні кримінальної справи (п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК);

б) закриття кримінальної справи (п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК);

в) звільнення від відбування основного і додаткового покарання (ч. 2 ст. 86 КК; ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні»);

г) звільнення від невідбутої частини основного і додаткового покарання (ч. 2 ст. 86 КК);

ґ) звільнення від основного покарання із залишенням додаткових мір покарання (ст. 5 Закону України «Про застосування амністії в Україні»);

д) заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням (ч. З ст. 86 КК).

5. Особливістю амністії є те, що в законі про амністію не індивідуалізуються особи, які вчинили злочин і на яких поширюється його дія, а лише вказуються певні категорії осіб і категорії злочинів — це і є основною відмінністю амністії від помилування.

Категорії осіб, щодо яких не допускається застосування амністії зазначаються у ст. З Закону України «Про порядок застосування амністії в Україні»:

а) до осіб, яким смертну кару в порядку помилування замінено на позбавлення волі;

б) до осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів;

в) до осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин;

г) до осіб, яких засуджено за вчинення умисного тяжкого злочину, крім злочинів проти держави, бандитизм, умисне вбивство за обтяжуючих обставин, і які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання.

Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на які амністія не поширюється.

Закриття справи внаслідок акту амністії не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. Тоді провадження у справі продовжується у звичайному порядку (ч. 4 ст. 6 КПК) і підлягає судовому розгляду. За доведеності вини особи суд виносить обвинувальний вирок і відповідно до акта про амністію звільняє засудженого від покарання.

6. Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду. Це означає, що будь-які цивільно-правові зобов’язання продовжують діяти і після оголошення амністії (наприклад, відшкодування моральної шкоди).

Питання про погашення чи зняття судимості щодо осіб, до яких застосовано амністію, вирішується відповідно до положень статей 88—91 Кримінального кодексу України, виходячи із виду і терміну фактично відбутого винним покарання.

Відповідно до ст. 44 КК України звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії здійснюються виключно судом. Цікавим є факт, що за законодавством Російської Федерації звільнення від кримінальної відповідальності за актом амністії здійснюють різноманітні органи (виправні установи, органи дізнання, суд, органи внутрішніх справ).

7. Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування (подальшого відбування) покарання, звільняються не пізніш як протягом трьох місяців після опублікування закону про амністію.

Особи, щодо яких відповідно до закону про амністію застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно поінформовані про нове обчислення терміну покарання і дату закінчення відбування покарання протягом місяця після опублікування закону про амністію.