КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

4. Психіатричний заклад — це психоневрологічний, наркологічний та інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм власності, діяльність яких пов’язана з наданням психіатричної допомоги (ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

5. Підставою для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку є те, що її обстеження або лікування можливе лише в стаціонарних умовах і особа страждає на тяжкий психіатричний розлад, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (ст. 15 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом (п. 2 ч. 1 ст. 94 КК) може бути застосована судом щодо психічно хворого, який:

а) за своїм психічним станом (медичний критерій);

6) характером вчиненого суспільне небезпечного діяння (юридичний критерій) потребує тримання у психіатричному закладі та лікування у примусовому порядку.

Утримання психічно хворих у психіатричних закладах із звичайним наглядом здійснюється в умовах вільного режиму без спеціальних заходів безпеки, інтенсивного і постійного нагляду.

Госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом (п. З ч. 1 ст. 94 КК) може бути застосована судом щодо психічно хворого, який:

а) вчинив суспільне небезпечне діяння, не пов’язане з посяганням на життя інших осіб (юридичний критерій), і

б) за своїм психічним станом не становить загрози для суспільства (медичний критерій), але потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах посиленого нагляду.

У цих закладах проходять курс лікування в примусовому порядку психічно хворі, які потребують постійного (безперервного) нагляду з більшим обсягом лікувально-реабілітаційних заходів, психотерапії, трудо-терапії тощо.

Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом-(п. 4 ч. 1 ст. 94 КК) може бути застосована судом щодо психічно хворого, який:

1) вчинив суспільне небезпечне діяння, пов’язане з посяганням на життя інших осіб, або

2) за своїм психічним станом (медичний критерій) і характером вчиненого суспільне небезпечного діяння становить особливу небезпеку для суспільства (юридичний критерій) і потребує тримання у психіатричному закладі та лікування в умовах суворого нагляду.

Направлення в такі психіатричні заклади отримують психічно хворі, які потребують постійного й інтенсивного нагляду через постійні напади агресії, злоби (ненависті), систематичне вчинення суспільне небезпечних діянь. Психіатричні заклади із суворим наглядом оснащені посиленою системою контролю, охорони і сигналізації.

6. При визначенні виду примусових заходів медичного характеру суд повинен в ухвалі (постанові) визначити тип психіатричного закладу, в якому буде надаватись психіатрична допомога хворій особі, що вчинила суспільне небезпечне діяння. Але суд не має права вказувати конкретного такого закладу та строк перебування там хворого і його лікування (п. 9 постанови ПВСУ «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру») (Бюлетень… — С. 267—268).

7. Крім застосування примусових заходів медичного характеру суд може на підставі ч. 5 ст. 94 КК передати психічно хворого на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом у випадку:

а) коли не буде визнане за необхідне застосування примусових заходів медичного характеру;

б) припинення застосування таких заходів. Контроль за особами, які передані судом на лікування родичам або опікунам здійснюється органами охорони здоров’я.

Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру

1. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.

2. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.

3. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через змінення психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом.

4. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру через видужання особи, які вчинили злочини у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, підлягають покаранню на загальних засадах, а особи, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.

1. При застосуванні заходів медичного характеру суд не має права вказувати на строк їх застосування. Це пов’язано з тим, що тривалість таких заходів залежить від багатьох факторів (наприклад, характеру і тяжкості захворювання, динаміки його перебігу, від методів лікувальних заходів, фізіотерапевтичних методів та їх впливу на стан психічного здоров’я хворого тощо). Лікування в примусовому порядку може бути і безстроковим у випадку коли психічна хвороба є невиліковною. Загалом, строки примусових заходів медичного характеру, а також зміни в застосуванні залежить від досягнення їх мети: одужання психічно хворої особи і запобігання вчиненню нею суспільне небезпечних діянь.

2. Передумовою для перегляду судового рішення про надання психіатричної допомоги є нейтралізація суспільної небезпеки від психічно хворого в результаті застосування до нього примусових заходів медичного характеру. Відповідно до динаміки психічного стану хворого (на краще або на гірше) суд може вирішити питання про зміну або припинення лікування в примусовому порядку. За відсутності якісних змін у клініці захворювання суд може прийняти постанову про продовження курсу лікування.

Лікування в примусовому порядку продовжується доти, доки психічний стан хворого не зміниться настільки, що буде виключена небезпека, як для нього, так і для інших осіб. Зміна застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом у випадку необхідності призначення інших видів цих заходів, які пом’якшують або погіршують положення психічно хворого. Наприклад, у разі погіршення стану психічного здоров’я особи, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, та ухилення від виконання цією особою рішення суду про надання їй такої допомоги, вона може надаватись шляхом госпіталізації до психіатричного закладу (ч, 2 ст. 12 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

Примусові заходи медичного характеру припиняються у зв’язку з одужанням або зміною психічного стану особи настільки, що це виключає її суспільну небезпечність (п. 13 постанови ПВСУ «Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру» (Бюлетень… — С.268).

3. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється тільки судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів. У цьому висновку обґрунтовується необхідність продовження, зміни або припинення застосування примусових заходів медичного характеру (ч. 1 ст. 95 КК). Розгляд цих питань здійснюється за правилами ст. 419 КПК.

Адміністрація психіатричного закладу не має права без відповідного судового рішення втручатися в перегляд надання психіатричної допомоги. У цьому полягає судовий контроль по застосуванню примусових заходів медичного характеру як гарант дотримання прав і свобод хворого.