КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Невиконання службовою особою законних вимог депутата виявляється в діях або бездіяльності службової особи, вчинених або не вчинених всупереч законним вимогам депутата. Дане діяння, наприклад, буде мати місце у випадку неподання керівником підприємства, установи, організації (незалежно від форми власності) документів, необхідних для перевірки дотримання законів, відмови виконати вимогу депутата про припинення порушення законності, невиконання редактором газети свого обов’язку опублікувати надані депутатом матеріали та ін.

Як створення штучних перешкод слід розглядати ухилення службової особи від свого обов’язку надати депутату можливість консультації зі спеціалістом, від надання йому юридичної допомоги, від реалізації права депутата на невідкладний прийом службовою особою тощо.

Надання завідомо неправдивої інформації — це надання депутату будь-яких інформаційних матеріалів, необхідних для здійснення його діяльності, зміст яких завідомо для службової особи спотворено.

4. Даний злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якого діяння, зазначеного в ч. 1 ст. 351 КК.

5. Суб’єктивна сторона — прямий умисел.

6. Суб’єкт злочину — спеціальний. Ним є службова особа, на яку покладено обов’язок виконувати вимоги народного депутата України чи депутата місцевої ради, комітетів Верховної Ради, тимчасових слідчих комісій Верховної Ради, надавати їм певну інформацію, забезпечувати діяльність цих осіб або органів.

Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

7. У частині 2 ст. 351 КК передбачена відповідальність за вчинення службовими особами тих самих діянь щодо комітетів чи тимчасових слідчих комісій Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 89 Конституції України Верховна Рада України затверджує перелік комітетів Верховної Ради України, які здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради України. Тимчасові слідчі комісії створюються Верховною Радою України для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес.

Діяльність названих комітетів і комісій регламентується Законом України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. № 116/95-ВР (ВВР. - 1995. - № 19. - Ст. 134) та Регламентом Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. № 129/94-ВР (ВВР. - 1994. -№ 35. - Ст. 338).

Так, наприклад, у 1996 р. постановою Верховної Ради України була створена тимчасова слідча комісія «у зв’язку із здійсненням низки замахів на життя і терористичних актів проти державних діячів України». Комітети і тимчасові слідчі комісії, зокрема, мають право «користуватися всіма засобами встановлення істини, допитувати свідків, вимагати і досліджувати документи, провадити експертизи, слідчі експерименти» тощо (глава 9.5.10 Регламенту Верховної Ради України від 27 липня 1994 р. № 129/94-ВР).

Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов’язок, у зв’язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю, а також вчинення таких дій щодо їх близьких родичів —

караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом є суспільні відносини, що забезпечують авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян і безперешкодне здійснення службовими особами та іншими громадянами службових і громадських обов’язків. Обов’язковим додатковим безпосереднім об’єктом є відносини власності, а факультативним при обтяжуючих обставинах — можуть бути життя і здоров’я людей, які постраждали в процесі знищення чи пошкодження майна, екологічна безпека, громадський порядок та громадська безпека.

2. Предметом злочину може бути як рухоме, так і нерухоме майно (див. коментар до розділу VI КК), яке є власністю службової особи або громадянина, який виконує громадський обов’язок, чи їх близьких родичів.

Майно має бути цінним, інакше відповідно до ч. 2 ст. 11 КК його знищення або пошкодження не є злочином. Водночас знищення або пошкодження навіть малоцінного майна, вчинене загальнонебезпечним способом, утворює склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 352 КК.

3. Потерпілими від злочину можуть бути службова особа чи громадянин, який виконує громадський обов’язок (про ці поняття див. коментар до ст. 350 КК), а також їх близькі родичі (про ці поняття див. п. 11 ст. 32 КПК).

4. Об’єктивна сторона характеризується: а) суспільне небезпечними діями, спрямованими на знищення чи пошкодження майна; б) суспільне небезпечними наслідками у вигляді майнової шкоди; в) причинним зв’язком між ними. Про поняття знищення та пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК.

Способи знищення чи пошкодження майна, крім зазначених у ч. 2 ст. 352 КК, на кваліфікацію вчиненого не впливають.

Необхідною умовою для кваліфікації за ст. 352 КК є вчинення цього діяння у зв’язку зі службовою чи громадською діяльністю зазначених осіб.

Не є громадською діяльність, пов’язана з виконанням обов’язків депутатів місцевих рад на громадських засадах, народних та присяжних засідателів. Такі особи при здійсненні зазначених функцій є членами органів місцевого самоврядування і представниками влади (депутати) або здійснюють державну функцію правосуддя (народні засідателі, присяжні), а відповідні посягання щодо них слід кваліфікувати за статтями 347 або 378 КК.

5. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння майнової шкоди службовій особі чи громадянинові, який виконує громадський обов’язок.

6. Суб’єктивна сторона — прямий умисел. Винний усвідомлює, що знищує або пошкоджує майно зазначених осіб у зв’язку з їх службовою чи громадською діяльністю, передбачає заподіяння їм майнової шкоди і бажає її настання.

Заподіяння майнової шкоди може мати місце як до, так і під час, а також після здійснення потерпілими своєї діяльності.

7. Суб’єкт злочину — особа, якій виповнилося 16 років, а за ч. 2 — 14 років.

8. Частина 2 ст. 352 КК застосовується за наявності хоча б однієї з таких ознак: а) дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; б) дії, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Про поняття цих ознак див. коментар до ч. 2 ст. 347 КК.

Стаття 353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи

Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи, поєднане із вчиненням будь-яких суспільне небезпечних діянь, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування та авторитет органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

2. Об’єктивна сторона злочину виражається у самовільному присвоєнні владних повноважень або звання службової особи, поєднаному із вчиненням будь-яких суспільне небезпечних діянь.

Під самовільним присвоєнням владних повноважень або звання службової особи слід розуміти неправомірне (на порушення встановленого порядку, за відсутності підстав) прийняття особою на себе таких повноважень або звання і введення в оману оточуючих щодо свого справжнього статусу.

Способи такого присвоєння можуть бути різними: винний називає себе представником влади; надає підроблені або чужі документи, що належать службовій особі; використовує формений одяг представника влади тощо. Винний, наприклад, може видавати себе за працівника правоохоронного органу, за представника контрольно-ревізійної служби та ін. Присвоєння владних повноважень або звання службової особи має місце і в тих випадках, коли приватна особа, помилково сприйнята за службову, підтримує цю думку, користується помилкою і вчиняє суспільне небезпечні дії.

Владними повноваженнями є сукупність прав та обов’язків службової особи, яка за своїм статусом є представником влади, наданих їй для виконання функцій держави і конкретних завдань органу, в якому вона працює. Про поняття представника влади див. коментар до ст. 364 КК.

Під званням службової особи слід розуміти військові та спеціальні звання, які присвоюються певним категоріям службових осіб (військовослужбовцям, працівникам міліції, податкової міліції та ін.).