КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. Злочин вважається закінченим, з моменту доведення погрози до відома потерпілого.

6. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони є те, що діяння вчиняється у зв’язку з державною або громадською діяльністю потерпілих.

7. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років. А при заподіянні середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень — особа, яка досягла 14-річного віку. Службові особи, які застосували погрозу або насильство з використанням свого службового становища, підлягають відповідальності ще й за перевищення влади чи службових повноважень.

8. Відповідальність за ч. 2 ст. 346 КК настає при умисному заподіянні громадському або державному діячеві чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень або вчинення інших насильницьких дій. Про поняття «побої», «легке тілесне ушкодження», «середньої тяжкості тілесне ушкодження» див. відповідно коментарі до статей 126 (п. 3), 125 (п. 2), 122 (пункти 2, 3) КК.

9. Іншими насильницькими діями слід вважати будь-яке насильство, яке не охоплюється поняттям тілесних ушкоджень і побоїв (незаконне обмеження або позбавлення волі, насильницьке застосування наркотичних засобів та ін.).

10. Якщо інші насильницькі дії були спрямовані на позбавлення життя державного чи громадського діяча, але смерть не настала з причин, що не залежали від волі винного, вчинене слід кваліфікувати як закінчений злочин за ст. 112 КК. Якщо інші насильницькі дії були спрямовані на позбавлення життя близького родича такого діяча, вчинене належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 346 КК та як замах на вбивство (частини 2 чи 3 ст. 15 та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК) або як закінчений злочин, передбачений ст. 348 КК, якщо потерпілий є близьким родичем державного діяча, який є одночасно працівником правоохоронного органу (Генеральний прокурор України), або ст. 379 КК, якщо це близький родич Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України.

Якщо інші насильницькі дії переросли у захоплення заручників, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 346 КК та, з урахуванням особи потерпілого, за ст. 349 КК чи відповідною частиною ст. 147 КК, а якщо вони були вчинені з метою захоплення заручників, — то лише за ст. 147 КК.

11. Частина 3 ст. 346 КК передбачає відповідальність за умисне заподіяння державному чи громадському діячеві або його близькому родичу тяжкого тілесного ушкодження (про поняття «тяжке тілесне ушкодження» див. коментар до ст. 121 КК).

12. Злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 346 КК, вважаються закінченими з моменту нанесення побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень або вчинення інших насильницьких дій.

Якщо побої та інші насильницькі дії були спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень, а злочинний наслідок не настав з причин, що не залежали від волі винного, вчинене слід розглядати як замах на злочин і кваліфікувати за частинами 2 чи 3 ст. 15 КК та ч. 2 (якщо винний хотів заподіяти легкі чи середньої тяжкості тілесні ушкодження) або ч. З (якщо умисел був направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень) ст. 346 КК. Застосування катувань вимагає додаткової кваліфікації за ст. 127 КК.

13. Заподіяння смерті потерпілому через необережність слід кваліфікувати за відповідною частиною ст. 346 КК і ст. 119 КК або ч. 2 ст. 121 КК (якщо умисел був спрямований на заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження).

14. Умисне нанесення побоїв або заподіяння тілесних ушкоджень чи вчинення інших насильницьких дій щодо державного або громадського діяча чи його близького родича на ґрунті, наприклад, неприязних особистих стосунків кваліфікують як злочин проти особи.

Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу

1. Умисне знищення або пошкодження майна, що належить працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків —

караються штрафом від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальноне-безпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

1. Ця норма є спеціальною щодо ст. 194 КК.

2. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він спричиняє матеріальну шкоду працівникам правоохоронних органів та їх близьким родичам. Дії, передбачені ч. 2 ст. 347 КК, посягають також на життя, здоров’я і власність невизначеного кола осіб.

3. Потерпілими є працівники правоохоронного органу або їх близькі родичі. Щодо цього поняття див. коментар до ст. 342 КК та п. 11 ст. 32 КПК.

4. Предметом злочину може бути як рухоме, так і нерухоме майно (гроші, цінні папери, житловий будинок, господарські будівлі, дача, меблі, автомобіль, домашня худоба, насадження тощо), що є власністю працівника правоохоронного органу або його близького родича чи знаходяться у їх відповідальному володінні.

5. Об’єктивна сторона злочину полягає у знищенні або пошкодженні цього майна. Про поняття знищення і пошкодження майна див. коментар до ст. 194 КК.

При розв’язанні питання, чи є злочином умисне знищення або пошкодження майна, слід враховувати не лише вартість і розмір майна у натуральному вигляді (вага, об’єм, кількість), а й значення знищеного або пошкодженого майна для потерпілого. Знищення малоцінного майна або незначне пошкодження майна без кваліфікуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 347 КК, відповідно до ч. 2 ст. 11 КК не є злочином.

6. Злочин вважається закінченим з моменту спричинення майнової шкоди потерпілому. Якщо винному не вдалося знищити або пошкодити майно потерпілого з причин, що не залежали від його волі, вчинене слід кваліфікувати як замах на злочин за частинами 2 або 3 ст. 15 та ст. 347 КК.

Для об’єктивної сторони цього злочину потрібно, щоб знищення або пошкодження майна мало місце у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків. Для кваліфікації вчиненого за ст. 347 КК не має значення, коли саме було знищено чи пошкоджено майно — до, під час чи після виконання працівником правоохоронного органу службових обов’язків. Про поняття виконання працівником правоохоронного органу службових обов’язків див. коментар до ст. 343 КК.

7. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною (прямий або непрямий умисел). Винний усвідомлює, що знищує чи пошкоджує майно, яке належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам, що ці дії пов’язані з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків, передбачає, що йому заподіюється майнова шкода, і бажає знищити чи пошкодити його майно, заподіяти майнову шкоду.

Про поняття «у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків» див. коментар до п. 7 ст. 345 КК.

Передбачений ст. 347 КК злочин може бути вчинений виключно у зв’язку з виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків (абз. 1 п. З постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).

Умисне заподіяння смерті в результаті умисного знищення чи пошкодження майна працівника правоохоронного органу або його близьких родичів не охоплюється ч. 2 ст. 347 КК і потребує додаткової кваліфікації за наявності всіх необхідних ознак за статтями 115 або 348 КК. Якщо винний бажав або свідомо допускав заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень або легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів за ч. 1 ст. 347 і ст. 122 або ч. 2 ст. 125 КК.

Якщо психічне ставлення винного до наслідків, передбачених ст. 347 КК, було необережним, вчинене слід кваліфікувати лише за ч. 2 ст. 347 КК.

8. Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 347 КК — будь-яка особа, яка досягла 16-ти років, а за ч. 2 цієї статті — 14-ти років.

Службові особи, які вчинили дії, передбачені ч. 2 ст. 347 КК, з використанням свого службового становища, підлягають відповідальності за цією статтею та статтями 365 чи 424 КК.

9. У частині 2 ст. 347 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або за такі, що спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки.

10. За змістом ч. 2 ст. 347 КК умисним знищенням або пошкодженням майна шляхом підпалу є знищення або пошкодження цього майна вогнем у випадках, коли створюється загроза життю чи здоров’ю людей або загроза заподіяння значної матеріальної шкоди як самому потерпілому, так і іншим особам, навколишньому природному середовищу тощо (абз. 5 п. 13 постанови ПВСУ «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).