КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

2. Предметом злочину є Державний Прапор України (див. п. 4 коментарю до ст. 338 КК).

3. З об’єктивної сторони злочин виявляється у незаконному піднятті Державного Прапора України на річковому або морському судні, що не має права на використання такого прапора. Зокрема, підняття Державного Прапора України є незаконним, якщо він піднятий на іноземному торговельному чи іншому судні, яке перебуває в територіальних водах України, або на українських морських чи річкових суднах без належного права на такий прапор.

4. Місце вчинення злочину — річкове або морське судно. Річкове або морське судно — це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що викори” стовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден чи плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло у морі, для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо), для наукових навчальних і культурних потреб, для спорту чи інших потреб (ст. 15 КТМ).

5. Злочин вважається закінченим з моменту незаконного підняття Державного Прапора України.

6. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

7. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років.

Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій

Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо це діяння було вчинене службовою особою або із застосуванням фізичного насильства, —

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Згідно зі ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування. Це право є невідчужуваним і непорушним. Воно є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо (Рішення Конституційного Суду України від 19 квітня 2001 р. № 4-рп/2001 (Вісник Конституційного Суду України. — № 2. — С. 25).

Окремою юридичною гарантією реалізації громадянами України цього конституційного права є ст. 340 КК, яка орієнтує на законний і мирний характер проведення масових заходів.

2. Суспільна небезпечність злочину полягає в порушенні конституційного права громадян України на організацію і проведення масових заходів у встановленому законодавством порядку, приниженні авторитету України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

3. З об’єктивної сторони злочин полягає в незаконному перешкоджанні організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій.

Збори — це спільна присутність обмеженого кола осіб, об’єднаних спільними інтересами, ідеями тощо, з метою розгляду чи вирішення певних питань.

Мітинг — масове зібрання людей для публічного обговорення політичних чи інших невідкладних питань соціального, економічного характеру, висловлення ставлення до дій органів державної влади, місцевого самоврядування, окремих службових осіб і організацій, певних подій суспільне політичного життя.

Вуличні походи — організований масовий рух людей вулицями (пішохідною або проїзною частиною) з метою демонстрування певного громадсько-політичного настрою, висловлення солідарності, протесту або незгоди з чим-небудь.

Демонстрація — масовий рух великої кількості людей для публічного висловлення суспільне політичних, релігійних та інших настроїв (солідарності, протесту тощо) з використанням плакатів, транспарантів та інших засобів наочної агітації’.

Перешкоджання — будь-яке діяння, спрямоване на обмеження конституційного права громадян України брати участь у політичних акціях (зборах, мітингах, вуличних походах і демонстраціях). Воно може полягати як у дії (незаконна заборона службовою особою проведення будь-якої з названих акцій), так і в бездіяльності (наприклад, незаконне ненадання службовою особою приміщення для проведення зборів тощо).

Перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів і демонстрацій, що здійснюються на законних підставах, є завжди незаконним. Наприклад, особа, яка не є службовою, застосовує насильство до організаторів чи учасників мирних заходів або службова особа дає вказівку розігнати мітинг, незважаючи на те, що він проводиться з дотриманням встановленого порядку. Обов’язковою ознакою злочину є те, що перешкоджання виходить або від службової особи, яка використовує при цьому надану їй владу чи службове становище, або від інших осіб, які застосовують фізичне насильство.

Поняття службової особи розкрито в примітці до ст. 364 КК.

Під фізичним насильством як способом перешкоджання слід розуміти заподіяння умисних середньої тяжкості або легких тілесних ушкоджень, а також вчинення інших насильницьких дій (завдання ударів, побоїв). Якщо насильство поєднане із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або смерті, це вимагає додаткової кваліфікації за статтями 121 або 115 КК.

4. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, що перешкоджає організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій. Якщо злочин вчинений приватною особою, то він вважається закінченим з моменту застосування фізичного насильства хоча б до одного учасника політичної акції. У разі застосування фізичного насильства службовою особою, чи спричинення нею тяжких наслідків, її дії вимагають додаткової кваліфікації за ст. 365 КК як перевищення влади або службових повноважень.

5. Суб’єктивна сторона злочину — прямий умисел.

6. Суб’єктом злочину можуть бути дві категорії осіб: 1) службові особи, які використовують своє службове становище для перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій; 2) будь-які інші особи, яким виповнилося 16 років, не наділені такими повноваженнями, але які застосовують фізичне насильство для вчинення даного злочину.

Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд

Захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій —

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що він посягає на нормальну діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, нормальну роботу підприємств, установ, організацій, які забезпечують діяльність вищеназваних органів.

2. Предметом злочину є будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян (пошта, телеграф, навчальні заклади, банки, енергетична система та ін.). До них належать, зокрема, будівлі і споруди, що забезпечують діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств України, місцевих державних адміністрацій тощо. Це можуть бути будівлі і споруди, в яких знаходяться зазначені органи, а також будівлі і споруди, які належать господарюючим суб’єктам незалежно від форми власності, діяльність яких пов’язана із забезпеченням нормального функціонування названих органів. Якщо предметом злочину є транспортні підприємства (вокзали, аеродроми, порти, станції або інші транспортні підприємства), вчинене охоплюється ст. 279 КК і кваліфікації за ст. 341 КК не потребує.

3. Об’єктивна сторона злочину виявляється в діях, а саме: у захопленні державних або громадських будівель чи споруд.

Під захопленням будівель чи споруд слід розуміти протиправне вторгнення і зайняття цих об’єктів, встановлення контролю над ними, блокування їх роботи.

Якщо захоплення поєднане із застосуванням насильства до осіб, які перешкоджають здійсненню злочинного наміру винного, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів: ст. 341 КК і відповідною статтею про злочини проти життя та здоров’я особи. У випадках, коли захоплення будівель чи споруд поєднане з умисним знищенням чи пошкодженням чужого майна, вчинене кваліфікується за ст. 341 і за наявності достатніх підстав за ст. 194 КК.