КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції покладаються найважливіші функції:

оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.

2. Об’єктивна сторона виявляється в бездіяльності — ухиленні від призову на строкову військову службу, тобто в невиконанні загального обов’язку відбувати військову службу, покладеного на громадян України ст. 65 Конституції.

Диспозиція ст. 335 КК є бланкетною: для визначення об’єктивної сторони слід звернутися до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р. (ВВР. — 1999. - №33. - Ст. 270).

Згідно з цим Законом військова служба у Збройних Силах України є державною службою особливого характеру, яка пов’язана із захистом Вітчизни.

Одним із видів військової служби закон передбачає строкову військову службу, на яку відповідно до ст. 15 наведеного Закону в мирний час призиваються придатні до неї за станом здоров’я і віком громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправки у військову частину виповнилося вісімнадцять років.

Ухилення від строкової військової служби має місце у випадку, коли особа, яка отримала повідомлення (повістку) про призов, не з’являється без поважних причин до призовного пункту в строки, вказані в повідомленні, або хоча і не отримала повідомлення, але знає про призов і не з’являється до призовного пункту впродовж місяця.

Способи ухилення можуть бути різними: підробка документів про хворобу, від’їзд з місця постійного проживання, умисне спричинення собі тілесного ушкодження тощо. Якщо для ухилення підробляється чи використовується завідомо підроблений документ, то вчинене повинне кваліфікуватися за сукупністю ст. 335 та відповідної частини ст. 358 КК.

Відповідно до п. 4 ст. 15 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» злочин виключається за наявності підтверджених документами поважних причин неприбуття своєчасно на призовну дільницю. Це: 1) перешкода стихійного характеру; 2) хвороба призовника;

3) інші обставини, які позбавляють його можливості прибути; 4) смерть або тяжка хвороба його близького родича, якими визнаються батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки (див. п. 11 ст. 32 КПК).

Закінченим злочин вважається з моменту неприбуття у зазначений у призовному документі час до призовного пункту.

3. Суб’єктивна сторона — прямий умисел: особа знає про призов, але не бажає виконувати свій обов’язок. Мотиви не мають значення для кваліфікації, але можуть впливати на ступінь суспільної небезпечності ухилення.

4. Суб’єкт злочину спеціальний — громадянин України чоловічої статі, який на момент відправки до військової частини досяг 18-річного віку і призовною комісією визнаний за станом здоров’я придатним до військової служби (в тому числі і такі, що тимчасово проживають за кордоном).

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про загальний військовий обов’язок та військову службу» не можуть бути суб’єктами цього злочину іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні.

Жінки, які за фахом мають медичну чи іншу спеціальну підготовку і придатні до проходження військової служби, можуть у мирний час добровільно вступати на військову службу тільки за контрактом (п. 7 ст. 1 цього ж Закону), а тому не можуть бути суб’єктом цього злочину.

Не можуть також бути суб’єктами цього злочину особи, яким на підставі ст. 17 Закону України «Про загальний військовий обов’язок та військову службу» дана відстрочка за рішенням призовної комісії, або які звільнені від призову на підставі ст. 18 цього ж Закону.

Стаття 336. Ухилення від призову за мобілізацією

Ухилення від призову за мобілізацією —

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Безпосередній об’єкт цього злочину співпадає з об’єктом ухилення від призову на строкову військову службу (див. коментар до ст. 335 КК). Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов’язується з умовами особливого періоду в державі — з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України. Стаття З Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції від 13 травня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 27. - Ст. 221) визначає загальну мобілізацію як складову частину організації оборони держави, змістом якої, зокрема, є переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу. Відповідно до ч. З ст. 1 цього Закону цільова мобілізація у мирний час може проводитись з метою ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф.

Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.

2. Об’єктивна сторона злочину виявляється в бездіяльності — ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією (див. коментар до ст. 335 КК).

3. Суб’єктивна сторона — прямий умисел. Мотиви на кваліфікацію не впливають.

4. Суб’єкт — особа, що підлягає мобілізації. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це: військовозобов’язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).

Стаття 337. Ухилення від військового обліку або спеціальних зборів

1. Ухилення військовозобов’язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців.

2. Ухилення військовозобов’язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів —

карається штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Стаття 4 Закону України «Про загальний військовий обов’язок та військову службу» передбачає, що виконання військового обов’язку військовозобов’язаним у запасі в мирний час полягає у дотриманні порядку та правил військового обліку, проходження зборів.

Частина 1 ст. 337 КК передбачає ухилення військовозобов’язаного від військового обліку.

Безпосередній об’єкт цього злочину такий же, як і у злочині, передбаченому в ст. 335 (див. коментар до ст. 335 КК).

2. Об’єктивна сторона виявляється в бездіяльності — ухиленні від військового обліку, тобто в невиконанні обов’язку дотримуватися правил військового обліку, передбачених у статтях 33—37 названого Закону.

Обов’язковою умовою ухилення є нез’явлення військовозобов’язаного після попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом. Якщо такого попередження не було, можлива лише адміністративна відповідальність за ст. 210 КпАП.

3. Суб’єктивна сторона — прямий умисел.

4. Суб’єкт спеціальний — військовозобов’язаний, тобто особа, що перебуває у запасі і відповідно до п. 6 ст. 1 названого Закону повинна виконувати військовий обов’язок. Це можуть бути не тільки чоловіки, а й жінки, які за фахом мають медичну або іншу спеціальну підготовку, придатні до військової служби і взяті на військовий облік. Згідно з п. 7 ст. 1 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» вони зобов’язані виконувати правила військового обліку.

5. Частина 2 ст. 337 КК передбачає відповідальність за ухилення військовозобов’язаного від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Навчальні (чи перевірні) збори мають на меті перевірку військової підготовки військовозобов’язаних, підвищення її рівня.

Спеціальні збори згідно з ч. 1 ст. 29 наведеного Закону призначаються в зв’язку з рішенням Президента про введення в Україні або в окремих її регіонах надзвичайного стану чи надзвичайної екологічної обстановки.

Інші ознаки ухилення від навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів аналогічні ознакам ухилення від військового обліку (ч. 1 ст. 337 КК).

Розділ XV

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ АВТОРИТЕТУ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТА ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН

Стаття 338. Наруга над державними символами

1. Публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

2. Публічна наруга над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Суспільна небезпечність передбачених цією статтею злочинів полягає в тому, що вони посягають на суспільні відносини, які забезпечують авторитет і достоїнство органів державної влади України як суверенної держави, принижують державні символи України або іноземної держави та порушують порядок їх використання.