КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

технології військового призначення — спеціальна інформація в будь-якій формі (за винятком загальнодоступної інформації), необхідна для розроблення, виробництва або використання виробів військового призначення та надання послуг військового призначення. Ця інформація може надаватися у формі технічних даних або технічної допомоги:

технічні дані — проекти, плани, креслення, схеми, діаграми, моделі, формули, специфікації, програмне забезпечення, посібники та інструкції, розміщені на папері або інших носіях інформації, у тому числі й електронних;

технічна допомога — проведення інструктажів, надання консультацій, здійснення заходів з метою підвищення кваліфікації, навчання, практичного освоєння методів роботи;

базові технології — технології, які визначають принцип роботи і використання техніки, та елементи технологій, без яких військова техніка не може бути створена і використана.

До товарів подвійного призначення належать: окремі види виробів, обладнання, матеріалів, програмного забезпечення і технологій, спеціально не призначені для військового використання, а також: роботи і послуги, пов’язані з ними, які, крім цивільного призначення, можуть бути використані у військових або терористичних цілях чи для розроблення, виробництва, використання товарів військового призначення, зброї масового знищення, засобів доставки зазначеної зброї чи ядерних вибухових пристроїв, у тому числі окремі види ядерних матеріалів, хімічних речовин, бактеріологічних, біологічних та токсичних препаратів.

Списки конкретних видів цих товарів розробляються Державною службою експортного контролю та затверджуються КМ України.

Для міжнародної передачі таких предметів необхідний дозвіл Державної служби експортного контролю України.

Державний експортний контроль проводить експертизу документів, що подаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності, і вирішує питання про надання дозволів (висновків) про здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають експортному контролю. Відповідно до Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» документами про дозвіл є:

дозвіл — документ на право експорту чи імпорту таких товарів;

висновок — документ на право тимчасового ввезення або вивезення товарів, їх транзит, здійснення переговорів про передачу таких товарів до держав, щодо яких встановлено ембарго на їх поставку;

документ про гарантію — письмове зобов’язання уповноваженого на це державного органу України або іноземної держави щодо використання товарів у заявлених цілях та інші документи, перелічені в законі.

4. Об’єктивна сторона злочину виявляється в порушенні встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю.

Міжнародні передачі товарів можуть виявлятися в таких діях, як експорт, імпорт, реекспорт, тимчасове вивезення предметів за межі України або тимчасове ввезення їх на її територію, транзит товарів територією України, а також будь-які інші передачі товарів, що здійснюються за межами України, за умови участі в них суб’єктів здійснення міжнародних передач товарів. Діяння можуть бути вчинені як на території України, так і за її межами. Наприклад, відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» це може бути продаж або передача товарів в Україні посольству чи представнику будь-якої юридичної особи іноземної держави, іноземцю або особі без громадянства; розкриття технології іноземцю чи особі без громадянства на території України чи за її межами; продаж або передача в Україні або за її межами права управління такими товарами юридичній особі іноземної держави, іноземцю чи особі без громадянства. Спеціальний порядок міжнародної передачі за межі України перелічених матеріалів, сировини, обладнання, технологій розробляється Державною службою експортного контролю та затверджується КМ України і містить в собі конкретні норми, які закріплюють особливі правила державного контролю за такою діяльністю.

Порушення цих правил можуть виявлятися в тому, що товари не пройшли державного експортного контролю, або суб’єкти не одержали дозволу цього контролю, висновку або документа про гарантії, або одержали дозвіл незаконно, шляхом представлення підроблених документів, умисно приховали відомості, які мають значення для отримання дозволу, отримали дозвіл шляхом зловживання службовим становищем тощо.

5. Суб’єктивна сторона — прямий умисел, за якого особа усвідомлює, що здійснює міжнародну передачу товарів військового або подвійного призначення, які підлягають державному експортному контролю, з порушенням встановленого порядку такої передачі і бажає це зробити.

Мотиви і мета можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Частіше вони є корисливими, але можуть бути і іншими: помста, заздрість.

6. Суб’єкт злочину — загальний — фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як особа, яка взагалі не має права здійснювати міжнародні передачі зазначених товарів, так і особа, яка має право на зайняття такою діяльністю, але порушує встановлений порядок.

Частина 2 ст. 333 КК кваліфікуючими ознаками передбачає вчинення особою такого самого діяння повторно або за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. З ст. 28 та ст. 32 КК).

Стаття 334. Порушення правил міжнародних польотів

Вліт в Україну або виліт з України без відповідного дозволу, а також недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів —

караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, із конфіскацією повітряного судна.

1. Об’єкт злочину — відносини у сфері охорони суверенітету України. Стаття 1 Повітряного кодексу України передбачає, що «Україні належить повний і виключний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною території України».

Повітряним простором України визнається частина повітряної сфери над суходолом і водною територією України, в тому числі і над її територіальними водами.

2. Об’єктивна сторона цього злочину може полягати в таких діяннях:

1) вліт в Україну без відповідного дозволу; 2) виліт з України без відповідного дозволу; 3) недодержання зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів, ешелонів.

Диспозиція цієї статті є бланкетною, тому для аналізу об’єктивної сторони злочину слід звернутися до статей ПК України станом на ЗО жовтня 2001 р., зокрема до статей 57, 58, що передбачають норми і правила здійснення міжнародних польотів. Згідно зі ст. 57 ПК під міжнародними польотами розуміються польоти, пов’язані з перетинанням повітряними суднами державного кордону України та іншої держави. Якщо це регулярні польоти, то вони повинні здійснюватися на підставі міждержавних домовленостей і міжнародних угод.

Для нерегулярних польотів потрібний спеціальний дозвіл. Переліт через державний кордон повітряного судна повинен здійснюватися спеціально виділеними коридорами, повітряними трасами, обмеженими за висотою та шириною, забезпеченими аеродромами, засобами навігації, контролем за рухом зазначеними у дозволі маршрутами, місцями посадки та ін., що складають структуру повітряного простору (статті 9, 58 ПК).

Закінченим цей злочин вважається з моменту вчинення цих діянь, незалежно від настання наслідків (формальний склад злочину). Якщо такі діяння були пов’язані з порушенням правил безпеки руху, експлуатації повітряного транспорту або правил повітряних польотів, кваліфікація повинна бути за сукупністю статей 334 та 276 або статей 334 та 281 КК. Також за сукупністю злочинів повинна бути кваліфікація у випадку порушення правил міжнародних польотів, пов’язана з угоном повітряного судна (статті 334 та 228 КК).

3. Суб’єктивна сторона цього злочину може виявлятися як в умислі, так і в необережності.

4. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка керує повітряним судном, незалежно від його типу і належності.

Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу

Ухилення від призову на строкову військову службу —

карається обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції покладаються найважливіші функції:

оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.