КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Активна участь — це особиста, інтенсивна, значна за характером діяння чи об’ємом участь у вчиненні будь-яких із визначених у диспозиції закону діянь.

Насильством над особою визнається завдання ударів, побоїв, катування, зґвалтування, заподіяння будь-яких за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень одному чи багатьом потерпілим. Застосування насильства можливе і щодо представників влади, наприклад, з метою звільнення затриманого чи підсудного або вчинення самосуду над ним. При цьому застосування насильства при вчиненні самосуду само по собі утворює ознаку насильства над особою.

Вчинене під час масових заворушень вбивство або посягання на життя певної категорії осіб потребує кваліфікації за сукупністю ст. 294 і відповідних статей КК, що передбачають відповідальність за такі більш’ тяжкі злочини (статті 112, 115, 348, 379, 400, 443 КК). Погроми — це активні дії, поєднані зі знищенням, пошкодженням, руйнуванням громадських споруд, житлових та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна.

Підпали — це дії, що спричинили загоряння будинків, транспортних засобів незалежно від ступеня їх пошкодження вогнем. Знищення майна означає вчинення таких дій, які призводять будь-яке за формою власності майно до повної непридатності для використання за його призначенням (детальніше див. коментар до ст. 194 КК). Захоплення будівель або споруд буде у разі самовільного повного чи часткового захоплення їх натовпом або активними учасниками під час масових заворушень. Таке захоплення може бути вчинене будь-яким способом, але воно завжди протиправне. Насильницьке виселення громадян має місце у випадку незаконного, поєднаного із застосуванням насильства вигнання громадян з їхніх помешкань, певного селища чи місцевості. Збройний опір — це активна фізична протидія представникові влади виконувати свої повноваження, яка супроводжується застосуванням або погрозою застосування хоча 6 одним із учасників масових заворушень вогнепальної, холодної зброї чи інших предметів, що використовувались як зброя.

Для визнання злочину закінченим досить вчинення учасником масових заворушень будь-якої із зазначених у диспозиції ст. 294 КК дій.

Про відмежування масових заворушень від групового порушення громадського порядку див. п. 6 коментарю до ст. 293 КК.

3. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті масових заворушень може бути і непрямим, коли учасник таких заворушень не бажає настання певного наслідку свого діяння, але свідомо допускає його настання, наприклад, тілесного ушкодження при насильстві над особою або пошкодження транспортного засобу при погромах. Мотиви і мета масових заворушень можуть бути різними, та на кваліфікацію вони не впливають, але можуть бути враховані судом при призначенні покарання.

4. Суб’єктом злочину можуть бути лише організатори масових заворушень та активні їх учасники, які досягли 16-річного віку. Одне лише перебування особи в натовпі або вчинення нею незначних порушень громадського порядку, наприклад, образливе чіпляння до громадян, нецензурна лайка в натовпі, розпивання спиртних напоїв чи перебування в натовпі у п’яному вигляді та інші види дрібного хуліганства не дають підстави для визнання цих осіб суб’єктами масових заворушень.

5. Кваліфікуючими ознаками закон визнає дії, визначені в ч. 1 ст. 294 КК, якщо вони призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Загибель людей має місце у разі спричинення смерті одній чи кільком особам. До інших тяжких наслідків слід віднести: заподіяння тяжкого тілесного ушкодження одному чи багатьом потерпілим, спричинення великої матеріальної шкоди або значну дезорганізацію роботи транспорту, підприємства, установи чи організації.

Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку

Публічні заклики до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження, виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту —

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність публічних закликів до вчинення названих у диспозиції цієї статті дій полягає в тому, що вони загрожують громадському порядку, тобто тим суспільним відносинам, що забезпечують нормальні умови діяльності підприємств, організацій, установ і спокою окремих громадян. Вони ускладнюють роботу органів управління, порушують нормальний режим роботи підприємств, установ, організацій, створють атмосферу тривоги і навіть страху у значної кількості людей за себе, своїх близьких, свої помешкання та інше майно.

2. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні однієї з трьох дій: а) публічних закликів до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд; б) публічних закликів до насильницького виселення громадян, що загрожують громадському порядку; в) розповсюдженні, виготовленні чи зберіганні з метою розповсюдження матеріалів такого змісту.

Поняття публічні заклики означає усне чи письмове звертання або виступ перед певною аудиторією, а також невизначеною кількістю людей на мітингах, зборах, по радіо, телебаченню, в яких мають місце заклики до людей вирішувати ту чи іншу проблему економічного, політичного, екологічного, соціального характеру або виразити своє незадоволення шляхом вчинення погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян із займаних ними помешкань або певної місцевості. Про зміст понять погроми, підпали, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницьке виселення громадян див. коментар до ст. 294 КК. Під виготовленням матеріалів, які містять заклики до вчинення названих дій, слід визнавати як безпосереднє авторське їх створення, так і технічне їх виготовлення (друкування, виготовлення ксерокопій, фотомон-тажної або аудіо- чи відеопродукції). Розповсюдження матеріалів, що містять такі заклики, полягає в безпосередній передачі чи доведенні будь-яким способом їх змісту до відома інших осіб.

Зберігання означає знаходження таких матеріалів безпосередньо у винної особи, в її помешканні, автомобілі, за місцем роботи або в будь-яких інших спеціально вибраних місцях з метою їх подальшого розповсюдження.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої з названих у диспозиції ст. 295 КК дії.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює суспільне небезпечний характер і публічність своїх закликів до вчинення названих дій, що загрожують громадському порядку, передбачає, що вони можуть призвести до вчинення цих дій, і бажає їх вчинення. При виготовленні та зберіганні зазначених матеріалів обов’язкова наявність мети їх розповсюдження.

4. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Стаття 296. Хуліганство

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років.

2. Ті самі дії, вчинені групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за хуліганство, чи пов’язані з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Дії, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. (Із змінами, внесеними згідно із Законом України від 07.03.2002 р. № 3075-ПІ)

1. Суспільна небезпечність хуліганства полягає в тому, що це один з небезпечних і поширених злочинів проти громадського порядку, тобто комплексу суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільне корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті. Крім цього, хуліганство часто завдає шкоди особистим інтересам людей, їх здоров’ю, власності, навколишньому середовищу. Новий КК суттєво змінив визначення хуліганства. У ньому фактично декриміналізовано діяння, відповідальність за яке була передбачена в ч. 1 ст. 206 КК 1960 р. Злочинним визнається тільки таке грубе порушення громадського порядку, яке вчинене з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалося особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом (ч. 1 ст. 296 КК).