КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

4. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 статті, характеризується як дією, так і бездіяльністю і виражається: 1) у порушенні законодавства про континентальний шельф України, що заподіяло істотну шкоду, а також 2) у невжитті особою, відповідальною за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров’ю людей.

Порушення законодавства про континентальний шельф — це дія або бездіяльність по невиконанню вимог тих нормативно-правових актів, які регулюють питання охорони континентального шельфу.

Для настання відповідальності потрібне встановлення наслідків: у першому випадку — заподіяння істотної шкоди, у другому — створення небезпеки загибелі живих організмів моря або загрози життю і здоров’ю людей.

Питання про визнання порушення законодавства України про континентальний шельф таким, що заподіяло істотну шкоду, має вирішуватись у кожному конкретному випадку окремо з урахуванням всіх обставин справи (площа забруднення, масштаби втрат живих організмів моря, розмір бюджетних видатків, які спрямовані на ліквідацію наслідків порушення, тощо)

Невжиття заходів для захисту живих організмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних випромінювань та енергії — це бездіяльність особи, на яку покладено обов’язок вживати такі заходи при експлуатації технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки.

Живі організми моря — сукупність водних організмів, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування у воді.

Технологічна установка — сукупність устаткування (апаратів), яка виконує певну функцію в технологічному процесі.

Інші джерела небезпеки — будь-який технологічний об’єкт або окремі речовини, матеріали (радіоактивні, вибухові тощо), які за певних обставин (тривалий вплив, аварія) можуть завдати шкоду як людям, так і довкіллю.

Шкідливі відходи — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності, не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та від яких власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення і які можуть створити значну небезпеку для людини та довкілля (ст. 1 Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 р.). ‘

Небезпечна енергія — електрична, теплова, хімічна та інші види енергії, які за певних обставин можуть спричинити шкоду людині та довкіллю.

Загроза для життя людей — це створення реальної можливості загибелі хоча б однієї людини.

Небезпека для здоров’я людей — загроза захворювання людей.

5. Суб’єктивна сторона злочину. Порушення законодавства про континентальний шельф може бути скоєне умисно або з необережності.

6. Суб’єктами відповідальності за ч. 1 ст. 244 КК є громадяни України, а також особи без громадянства, які досягли 16-річного віку.

7. Частина 2 статті передбачає настання кримінальної відповідальності за самостійний склад злочину, а саме — дослідження, розвідування, розробку природних багатств та інші роботи на континентальному шельфі України, які провадяться іноземцями, якщо це не передбачено договором між Україною і заінтересованою іноземною державою, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Дослідження на континентальному шельфі — це проведення науково-дослідних робіт щодо вивчення певних властивостей, процесів, які відбуваються на континентальному шельфі.

Розвідування природних багатств — це розвідка родовищ корисних копалин.

Розробка природних багатств — видобування корисних копалин.

Інші роботи на континентальному шельфі — проведення іноземцями будь-яких інших робіт на континентальному шельфі, якщо зазначена діяльність не передбачена двосторонніми міжнародними угодами або спеціальним дозволом, виданим у встановленому законом порядку.

Склад злочину за ч. 2 статті є формальним, тобто таким, що не передбачає настання тих чи інших наслідків, і є закінченим в момент здійснення протизаконного виду діяльності.

Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 статті, може виражатися тільки у формі прямого умислу.

Суб’єктом злочину, передбаченого в ч. 2 ст. 244 КК, можуть бути тільки іноземці. До них можуть належати громадяни (піддані) будь-якої іншої держави, які не мають громадянства України. Такі особи можуть мати постійне місце проживання в Україні, постійне місце роботи (спільні підприємства тощо). Проте не зараховують до цієї категорії суб’єктів осіб без громадянства, вчинення екологічних злочинів якими на території України, за загальним змістом чинного кримінального законодавства України, не знає винятків.

Стаття 245. Знищення або пошкодження лісових масивів

1. Знищення або пошкодження лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загальнонебезпечним способом —

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Суспільна небезпечність знищення або пошкодження лісових масивів полягає в тому, що ці дії завдають шкоди науково обґрунтованому, раціональному використанню, охороні і відтворенню лісів, а також довкіллю в цілому. Небезпечність злочину посилюється тим, що знищення та порубка призводять до ерозії ґрунтів, виснаження річок, що погіршує життя людини.

Правила охорони та користування лісами регламентуються рядом нормативно-правових актів, найважливішими з яких є: Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. (ВВР. - 1994. - № 17. - Ст. 99); Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. (ВВР. — 1991. — №41. — Ст. 546); постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку поділу лісів на групи, віднесення їх до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду» від 27 липня 1995 р. № 557 та ін.

Пожежна безпека в Україні регламентується Законом України «Про пожежну безпеку» від 17 грудня 1993 р. (ВВР. — 1994. — № 5. — Ст. 21), «Правилами пожежної безпеки в Україні», затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 червня 1995 р. № 400. Санітарні правила в лісах України затверджені постановою КМ «Про затвердження Санітарних правил в лісах України» від 27 липня 1995 р. № 555.

2. Об’єктом злочину є охоронювані кримінальним законодавством ліси як складова природного середовища.

3. Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі самі насадження.

Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компонентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов’язані, впливають один на одного і на навколишнє середовище (ст. З Лісового кодексу України).

Лісові масиви — це значні за площею земельні ділянки, зайняті лісом.

Всі ліси на території України утворюють лісовий фонд. Корисні властивості лісів полягають в їх здатності зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, регулювати стік вод, попереджати забруднення довкілля й очищати його, сприяти оздоровленню населення і його естетичному вихованню.

Зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші насадження виконують різноманітні охоронні функції: санітарно-гігієнічні й оздоровчі (зелені насадження навколо населених пунктів), водоохоронні (уздовж берегів річок, озер, каналів), протиерозійні (насадження уздовж залізних і автомобільних доріг) тощо.

4. З об’єктивної сторони злочин виражається в знищенні або пошкодженні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень вогнем чи іншим загально-небезпечним способом.

Знищення лісових масивів кваліфікується як повна загибель лісового масиву, припинення його існування за цільовим призначенням (екологічна, господарсько-економічна, культурно-естетична цінність).

Пошкодження лісових масивів означає часткову загибель лісів, коли їх значення істотно погіршується і зменшується цінність. Відновлення при цьому в колишньому виді або стає неможливим, або потребує значного часу, витрат, засобів і праці.

У статті міститься вказівка і на спосіб знищення й пошкодження лісового масиву, що може бути зроблено вогнем або іншим загальнонебезпечним способом.

Злочинний вплив вогнем на лісовий масив може відбуватися стосовно одного дерева або кількох дерев або іноді й щодо інших предметів і будівель, але обов’язково з подальшим поширенням вогню на великий масив лісу або лісосмуги.