КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

10. Суб’єктом порушення правил охорони надр може бути як службова, так і приватна особа. Якщо службова особа вчиняє при цьому зловживання службовим становищем, халатність або перевищення влади, її дії кваліфікуються за сукупністю ст. 240 і злочину у сфері службової діяльності.

11. Кримінальний кодекс України як кваліфікуючі ознаки злочину в ч. 2 передбачає:

1) вчинення тих самих діянь на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду;

2) повторність;

3) спричинення загибелі людей, їх масового захворювання або інших тяжких наслідків.

Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (статті 1, З Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р. № 2456 (ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 502). .

Про повторність вчинення злочину див. коментар до ст. 32 КК. Під загибеллю людей треба розуміти смерть хоча б однієї людини. Масове захворювання людей — захворювання трьох і більше людей, при-чинно пов’язане з порушенням правил охорони надр.

Під тяжкими наслідками слід розуміти заподіяння шкоди довкіллю та людині, що характеризується підвищеною небезпекою для всього живого, зруйнуванням чи істотним ушкодженням значних природних територій (водойм, заповідних урочищ, ділянок лісу, орних земель тощо), втратою унікальних і рідкісних об’єктів природи, занесених до Червоної книги України, масовими захворюваннями людей чи їх загибеллю, масовою загибеллю чи масовими тяжкими захворюваннями диких тварин на великій території, настанням менш небезпечних наслідків, але на природних територіях, визнаних зоною екологічного лиха, тощо.

Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря

1. Забруднення або інша зміна природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового чи іншого виробництва внаслідок порушення спеціальних правил, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля, —

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого.

2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що забруднення атмосферного повітря створює небезпеку для життя, здоров’я людей чи довкілля.

Забруднення атмосферного повітря спричиняє суттєву шкоду здоров’ю людей, довкіллю, завдає серйозних економічних збитків. Дослідження показують, що 90—95 % захворювань верхніх дихальних шляхів і 30—40 % захворювань загального характеру обумовлено тим, що громадяни України дихають повітрям, в якому концентрація шкідливих речовин у 5 і більше разів перевищує допустимі норми.

2. Відносини з охорони атмосферного повітря регулюються законами України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р. № 1264 (ВВР. - 1991. - № 41. - Ст. 546), «Про охорону атмосферного повітря» від 16 жовтня 1992 р. № 2707 (ВВР. — 1992. - № 50. -Ст. 678), «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. № 4004 (ВВР. - 1994. - № 27. - Ст. 218);

постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення державного обліку в галузі охорони атмосферного повітря» від 13 грудня 2001 р. № 1655, «Про затвердження Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян — суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи» від 13 березня 2002 р. № 302, «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» від 9 березня 1999 р. № 343 та деякими іншими нормативно-правовими актами України.

3. Об’єктом злочину є науково обґрунтоване раціональне використання, відновлення, поліпшення, відвернення шкідливого впливу на довкілля і охорону чистоти атмосферного повітря як сприятливого середовища існування людини, тваринного і рослинного світу.

4. Предметом цього злочину є атмосферне повітря, що знаходиться у відкритому просторі у межах території України. Забруднення атмосферного повітря всередині приміщення не може бути кваліфіковане за ст. 241 КК, оскільки Кодекс окремо встановлює відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).

5. З об’єктивної сторони злочин полягає в порушенні правил викиду в атмосферне повітря шкідливих речовин, відходів або інших матеріалів промислового виробництва внаслідок порушення спеціальних правил.

Забруднення атмосферного повітря — це привнесення до його складу або утворення в ньому забруднюючих речовин в концентрації, яка перевищує нормативи якості і рівні природного вмісту. Джерелами забруднення атмосферного повітря можуть бути підприємства, окремі цехи, агрегати без забезпечення заходів для очищення промислових, сільськогосподарських відходів, теплові, енергетичні установки, автомобільний транспорт та ін.

Інша зміна природних властивостей атмосферного повітря полягає у фізичній, хімічній, біологічній, радіаційній зміні атмосферного повітря, яка впливає на його прозорість, наявність і концентрацію озону, шумові, електромагнітні та інші показники, які перевищують встановлені екологічні та санітарно-гігієнічні нормативи шкідливого впливу на довкілля, які створюють небезпеку для життя, здоров’я людини, стану рослинного та тваринного світу, економічної діяльності, генофонду людини, рослин і тварин. Інша зміна природних властивостей атмосферного повітря визначається, отже, як негативне відхилення від існуючого в даному регіоні (районі) стану атмосферного повітря (наприклад, збільшення частки вуглекислого газу, зміна концентрації озону тощо).

Шкідливі речовини — це забруднюючі речовини, також фізичні і біологічні фактори техногенного походження, що викидаються в атмосферне повітря та можуть впливати на здоров’я людей і довкілля. Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку організації та проведення моніторингу в галузі охорони атмосферного повітря» від 9 березня 1999 р. № 343 визначено список загальнопоширених забруднюючих речовин в атмосферному повітрі, показників та інгредієнтів атмосферних опадів (пил, діоксид сірки, оксид вуглецю, діоксид азоту, свинець та його неорганічні сполуки, радіоактивні речовини тощо).

І при забрудненні, і при зміні природних властивостей атмосферного повітря дії відбуваються з порушенням спеціальних правил.

Порушення спеціальних правил — це дія або бездіяльність, тобто невиконання вимог тих нормативно-правових актів з питань екологічної безпеки, які регулюють питання охорони атмосферного повітря.

6. Обов’язковою ознакою складу є створення небезпеки для життя, здоров’я людей чи для довкілля.

Небезпека для життя — реальна можливість загибелі хоча б однієї людини, наприклад, внаслідок вдихання забрудненого атмосферного повітря.

Небезпека для здоров’я людей — загроза захворювання людей в результаті забруднення атмосфери шкідливими речовинами.

Небезпека для довкілля — загроза заподіяння шкоди рослинному чи тваринному світу внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря.

Злочин можна кваліфікувати як закінчений лише з моменту, коли внаслідок забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря створено небезпеку для життя, здоров’я людей або довкілля. Загроза небезпеки має бути реальною, очевидною, а негативні наслідки не настають лише завдяки своєчасно вжитим заходам або внаслідок інших обставин, які не залежать від волі винної особи. Створення такої небезпеки слід розглядати як своєрідний різновид суспільне небезпечних наслідків, які хоч і тісно пов’язані з діянням, однак мають самостійний характер.

7. Суб’єктивна сторона злочину може полягати як в умисній, так і необережній формі вини.

8. Суб’єктом є особа, яка досягла 16-ти років і на яку покладено обов’язок дотримання спеціальних правил щодо недопущення забруднення або іншої зміни природних властивостей атмосферного повітря шкідливими для життя, здоров’я людей або для довкілля речовинами, відходами або іншими матеріалами промислового виробництва.