КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб’єкт — особа, яка досягла 16-ти років.

Службова особа, що використовує для цього своє службове становище, відповідає за сукупністю злочинів за даною статтею і статтею про злочини у сфері службової діяльності.

Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин

Порушення правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, що спричинило тяжкі наслідки, —

карається штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років.

1. Суспільна небезпечність порушення законодавства правил боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, а також щодо їх захисту полягає в тому, що порушення посягає на суспільні відносини у сфері рослинного світу, який складає невід’ємну частку людського існування.

Відносини у сфері захисту рослин регулюються законами України «Про рослинний світ» від 9 квітня 1999 р. (ВВР. - 1999. - № 22-23. - Ст. 198), «Про захист рослин» від 14 жовтня 1998 р. (ВВР. — 1998. — № 50—51. — Ст. 310), «Про пестициди і агрохімікати» від 2 березня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 14. — Ст. 91), «Про карантин рослин» від ЗО червня 1993 р. (ВВР, — 1993. — № 34. — Ст. 352) та іншими нормативно-правовими актами.

2. Об’єктом даного злочину є встановлений законодавством порядок захисту рослин від шкідників і хвороб.

3. Предметом злочину є рослинний світ (рослини) — сукупність усіх видів рослин, а також грибів та утворених ними угруповань на певній території (ст. З Закону України «Про рослинний світ»).

4. Об’єктивна сторона порушення законодавства про захист рослин характеризується порушенням правил, установлених для боротьби зі шкідниками і хворобами рослин, та інших вимог законодавства про захист рослин, настанням у результаті цих порушень тяжких наслідків і причинного зв’язку між порушенням правил і наслідків.

Шкідники рослин — це види тварин (комахи, кліщі, мікроорганізми), здатні заподіяти шкоду рослинам, чагарникам, деревам, продукції рослинного походження, збитки від якої економічно доцільно відвернути (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

Хвороби рослин — це порушення нормального обміну речовин у рослині під впливом фітопатогенів (віруси, бактерії, гриби) або несприятливих умов середовища (ст. 1 Закону України «Про захист рослин»).

Захист рослин — це комплекс заходів, спрямованих на зменшення втрат урожаю та запобігання погіршенню стану рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження через шкідників, хвороби і бур’яни. Методи захисту рослин — способи, за допомогою яких здійснюється захист рослин (організаційно-господарські, агротехнічні, селекційні, фізичні, біологічні, хімічні та ін.). Засоби захисту рослин — хімічні, біологічні та інші засоби, які використовуються для захисту рослин від шкідників, хвороб і бур’янів.

5. Основними законодавче встановленими вимогами щодо захисту рослин є:

додержання технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту;

екологічне та економічне обґрунтування доцільності захисту рослин від шкідливих організмів;

обов’язковість здійснення заходів щодо захисту рослин підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та громадянами, діяльність яких пов’язана з користуванням землею, лісом, водними об’єктами, вирощуванням рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, а також реалізацією, переробкою, зберіганням і використанням рослин та продукції рослинного походження;

суворе додержання регламентів зберігання, транспортування та застосування засобів захисту рослин;

збереження корисної флори і фауни;

недопущення пошкодження рослин, погіршення їх стану та забруднення продукції рослинного походження і довкілля засобами захисту рослин.

6. Порушення законодавства про захист рослин — це дія або бездіяльність щодо невиконання вимог тих нормативно-правових актів, які регулюють питання захисту рослин.

Диспозиція статті є бланкетною, тому як приклади порушень законодавства про захист рослин згідно із Законом України «Про захист рослин» можна зазначити:

поширення шкідливих організмів внаслідок порушення технології вирощування рослин сільськогосподарського та іншого призначення;

екологічно необгрунтоване здійснення захисту рослин;

недодержання вимог нормативно-правових актів з питань захисту рослин, що призвело до пошкодження, погіршення стану рослин та якості продукції рослинного походження, а також забруднення довкілля;

неповідомлення (приховування) або надання неправдивої інформації про загрозу посівам, деревним насадженням, іншій рослинності відкритого та закритого ґрунту, а також продукції рослинного походження від шкідливих організмів;

завезення на територію України та реалізація засобів захисту рослин, а також речовин і сировини для їх виготовлення, що не пройшли державних випробувань і реєстрації;

ухилення від пред’явлення або непред’явлення засобів захисту рослин для проведення їх огляду, досліджень;

невиконання законних вимог посадових осіб, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист рослин, тощо.

7. Зважаючи на бланкетність диспозиції, для притягнення до відповідальності за нею потрібно точно встановити, які з правил були порушені і в чому це порушення виявилося (наслідки).

Кримінальна відповідальність за даною статтею може наставати лише за наявності тяжких наслідків. Характер цих наслідків і їх «вага» визначаються відповідно до характеру порушення й з урахуванням всіх обставин справи в сукупності. Тяжкими можуть бути. заподіяння значного матеріального збитку, зараження хворобами або загибель значної частини площ лісу, залишення великої площі землі без посадок та ін. До цього слід долучити також і заподіяння шкоди життю та здоров’ю людей у результаті вживання продуктів з рослин, що піддалися псуванню або захворюванню.

8. Суб’єктивна сторона злочину має складний характер і визначається окремо до дії й окремо до наслідків, що настали. Порушення відповідних правил може бути вчинене як умисно, так і з необережності. Щодо наслідків вина виражається тільки в необережності.

Умисел щодо наслідків допускає наявність іншого складу злочину — умисне знищення майна, а також заподіяння шкоди життю і здоров’ю людей.

9. Суб’єктом злочину є особи, які досягли 16-річного віку і на яких покладені обов’язки щодо здійснення заходів боротьби зі шкідниками і хворобами рослин (керівники господарств, власники земельних ділянок, державні інспектори з карантину рослин та ін.).

При кваліфікації слід відмежовувати даний склад злочину від інших, зокрема, коли вказані дії вчинені з метою ослаблення держави (поширення епіфітотій), вони кваліфікуються як диверсія (ст. 113 КК).

Стаття 248. Незаконне полювання

1. Порушення правил полювання, якщо воно заподіяло істотну шкоду, а також незаконне полювання в заповідниках або на інших територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або полювання на звірів, птахів чи інші види тваринного світу, що занесені до Червоної книги України, —

караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені службовою особою з використанням службового становища, або за попередньою змовою групою осіб, або способом масового знищення звірів, птахів чи інших видів тваринного світу, або з використанням транспортних засобів, або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, —

караються штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією знарядь і засобів полювання та всього добутого.

1. Суспільна небезпечність незаконного полювання визначається посяганням на встановлені правовідносини: охорона, раціональне використання та відтворення тваринного світу.

Порядок здійснення полювання визначається законами України «Про мисливське господарство та полювання» від 22 лютого 2000 р. (ВВР. — 2000. — № 18. — Ст. 132), «Про тваринний світ» від 13 грудня 2001 р.; «Про Червону книгу України» від 7 лютого 2002 р.; постановою КМ України «Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України» від 1 червня 1993 р. № 399; наказами Державного комітету лісового господарства України «Про затвердження розміру збору за видачу посвідчення мисливця і контрольної картки обліку добутої дичини та порушень правил полювання» від 16 квітня 1998 р. № 41, «Про затвердження Інструкції про порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин та порядок здійснення полювання на цих тварин» від 27 грудня 2000 р. № 153.