КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

4. Ухилення від передбаченої законом обов’язкової здачі на афінаж має місце в разі ухилення від здачі дорогоцінних металів для здійснення металургійного процесу одержання дорогоцінних металів високої чистоти шляхом відділення від них забруднюючих домішок. Оскільки афінаж здійснюється лише щодо дорогоцінних металів, то предметом ухилення від передбаченої законом обов’язкової здачі на афінаж не можуть бути дорогоцінне каміння, а також ювелірні та побутові вироби із дорогоцінного каміння та їх лом.

Чинне законодавство передбачає, що суб’єктами правовідносин у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними можуть бути суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють зазначену діяльність на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку, встановленому законодавством України.

Видобуті дорогоцінні метали з руд, пісків, шліхів та інші продукти збагачення передаються за договорами купівлі-продажу або на умовах давальницької сировини для афінажу підприємствам, які мають відповідну ліцензію, одержану в порядку, встановленому законодавством України, або можуть вивозитися відповідно до законодавства на умовах давальницької сировини за межі України для афінажу, виготовлення і реалізації виробів з використанням дорогоцінних металів, (ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»).

Ухилення від передбаченої законом обов’язкової здачі на афінаж дорогоцінних металів, а також ювелірних та побутових виробів з них та лому цих виробів має місце у випадках невиконання особою, яка здійснює господарську діяльність на підставі відповідної ліцензії, обов’язку щодо здачі на афінаж цих предметів. Такий обов’язок передбачений чинним законодавством, зокрема Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними». Випливає з ліцензійних умов здійснення діяльності у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними. Можливість вчинення дії у вигляді здачі на афінаж відповідних предметів розглядуваного злочину має місце за умови, що під час здійснення господарської діяльності у цій сфері вони були видобуті з надр, отримані з вторинної сировини, підняті, знайдені або скуплені у населення.

5. Ухиленням від передбаченої законом обов’язкової здачі для обов’язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих чи знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння, якщо це діяння вчинене у великому розмірі, або скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів має місце у випадках невиконання відповідними суб’єктами господарської діяльності такого обов’язку.

Чинне законодавство передбачає, що афіновані дорогоцінні метали в установленому законодавством України порядку закуповуються, у тому числі за кордоном, в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України за рахунок коштів державного бюджету і в Державну скарбницю — за рахунок коштів Національного банку України. Афіновані дорогоцінні метали у стандартному вигляді, а також видобуте з надр або ре-купероване дорогоцінне каміння в розсортованому вигляді при продажу суб’єктами їх видобування і виробництва на умовах форвардного контракту першочергово пропонуються:

Міністерству фінансів України для поповнення Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

Національному банку України для поповнення золотого запасу України (ст. 4 Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»).

Обов’язок суб’єктів господарської діяльності здати для обов’язкового продажу одержані ними під час здійснення діяльності у цій сфері дорогоцінні метали, дорогоцінне каміння, ювелірні та побутові вироби з них або лом цих виробів (у повному обсязі або певній кількості) випливає з чинного законодавства, умов ліцензування цієї діяльності, а можливість вчинити такі дії — із наявності цих предметів.

6. Моментом закінчення порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння є вчинення хоча б одного з діянь, передбачених ст. 214 КК.

Ухилення від передбачених законом обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу видобутих із надр, отриманих із вторинної сировини, піднятих або знайдених дорогоцінних металів чи дорогоцінного каміння є закінченим з моменту закінчення встановлених законодавством термінів здачі предметів, сукупна вартість яких перевищує п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто за умови вчинення такого діяння у великих розмірах.

Ухилення від передбачених законом обов’язкової здачі на афінаж або обов’язкового продажу скуплених дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, ювелірних чи побутових виробів з них або лому таких виробів є закінченим з моменту закінчення встановлених законодавством термінів здачі предметів незалежно від їх вартості.

7. Суб’єктивна сторона розглядуваного злочину характеризується виною у формі прямого умислу. Мотиви і цілі його вчинення на кваліфікацію не впливають.

8. Суб’єктом порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння може бути:

службова особа суб’єкта господарської діяльності, який здійснює діяльність у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними на підставі відповідної ліцензії; на таку службову особу має бути покладений обов’язок щодо виконання вимог законодавства по обов’язковій здачі на афінаж або обов’язковому продажу предметів розглядуваного злочину;

громадянин — суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює діяльність у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та проведення операцій з ними на підставі відповідної ліцензії.

Особи, які здійснюють зазначені види діяльності без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності та (або) без одержання спеціального дозволу (ліцензії) на таку діяльність, не є суб’єктами злочину, передбаченого ст. 214 КК. За наявності необхідних підстав такі їх діяння охоплюються ст. 202 КК «Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю».

Стаття 215. Підроблення знаків поштової оплати і проїзних квитків

Виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, маркованої продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, а також квитків залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Безпосереднім об’єктом злочину є суспільні відносини у сфері фінансових інтересів держави.

2. Предметом злочину є: знаки поштової оплати; маркована продукція;

міжнародні купони для відповіді; посвідчення особи для міжнародного поштового обміну; відбитки маркувальних машин; квитки залізничного, водного, повітряного, автомобільного транспорту, інші проїзні документи і документи на перевезення вантажу.

Знаки поштової оплати — це реквізити поштових відправлень, що підтверджують оплату послуг поштового зв’язку. Як знаки поштової оплати в Україні використовуються поштові марки, відбитки кліше маркувальних машин, відбитки спеціальних штемпелів, міжнародні купони для відповіді.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зв’язок» від 16 травня 1995 р. (ВВР. — 1995. — № 20. — Ст, 143) під поштовою маркою слід розуміти державний знак, що є засобом оплати послуг поштового зв’язку, виготовлений друкарським способом, із художнім зображенням та зазначенням його номінальної вартості.

Маркована продукція — це виготовлені друкарським способом поштові відправлення (марковані конверти і марковані поштові листівки) із надрукованим на них зображенням поштових марок (так звані віньєтки).

Міжнародний купон для відповіді — це спеціальний знак Міжнародного бюро Всесвітньої поштової спілки, надрукований на папері з водяними знаками, яким можна замінити поштові марки.

Посвідчення особи для міжнародного поштового обміну — це посвідчення, що видається поштовими органами країн-учасниць Всесвітньої поштової спілки і засвідчує право особи на одержання поштової кореспонденції, що адресується їй або на поштову скриньку.