КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Нормативна ознака предмета злочину обумовлена бланкетним характером ст. 212 КК. Це означає, що види податків і зборів (обов’язкових платежів) можуть встановлюватися лише Законами України про оподаткування. Змістовна сторона податків, їх цільове спрямування дозволяє виділити загальнодержавні та місцеві податки і збори. Усі податки і збори (обов’язкові платежі), які введені законами України, повинні бути включені в Закон України «Про систему оподаткування», їх перелік є вичерпним. Ті ж податки і збори (обов’язкові платежі), стягнення яких не передбачене законом, сплаті не підлягають і не можуть бути визнані предметом злочину, передбаченого ст. 212 КК.

Функціональна ознака предмета злочину визначає його призначення для поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів. Тому платежі, які повинні надходити в інші фонди або інші організації у випадку ухилення від їх сплати, не є предметом злочину, який розглядається.

Вартісна ознака визначає межу між злочинним і незлочинним ухиленням і означає, що предметом злочину можуть бути податки і збори (обов’язкові платежі), що складають кошти, які фактично не надійшли до бюджетів чи державних цільових фондів у значних, великих чи особливо великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 212 КК під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром — в три тисячі і більше разів, під особливо великим розміром — в п’ять тисяч і більше разів.

Закон шляхом кратного обчислення розмірів сум коштів, які не надійшли, обмежує коло злочинних діянь. Саме за розміром сум, що не надійшли до бюджетів або державних цільових фондів, визначається межа між злочинним і незлочинним ухиленням від сплати податків, а також проводиться диференціювання видів цього злочину — простого, кваліфікованого і особливо кваліфікованого.

Встановлюючи вартісну ознаку, слід виходити з розміру суми коштів податків, зборів або інших обов’язкових платежів, що фактично не надійшли до бюджетів різних рівнів чи до державних цільових фондів. Враховуючи характеристику предмета злочину, при обчисленні розмірів коштів, які не надійшли, слід виходити з суто несплачених грошових сум. Що ж до штрафів і пені, які застосовуються відповідно до вимог податкового законодавства, то вони не можуть включатися в ці суми, оскільки не є предметом злочину, передбаченого ст. 212 КК.

Кошти, які не надійшли у значному, великому або особливо великому розмірах, повинні визнаватися такими як тоді, коли сума податків дорівнює або перевищує зазначені у законі розміри по одному виду податку, збору чи іншого обов’язкового платежу, так і у тому разі, коли ця сума є результатом несплати різних видів податків, зборів чи інших обов’язкових платежів.

2. Об’єктивна сторона цього злочину полягає в ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять до системи оподаткування, введені у встановленому законом порядку, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах.

Ухилення, як суспільне небезпечне діяння, безпосередньо виявляється в бездіяльності, яка може в певних випадках обслуговуватися дією (під ухиленням від сплати податків слід розуміти невчинення дій, тобто невиконання покладених на особу обов’язків по сплаті податків, що дійсно могли і повинні були бути сплачені, так само, як і неналежне здійснення таких обов’язків з метою уникнути повністю або хоча б частково сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів).

Злочинна бездіяльність — це одиничний акт або система актів невиконання особою юридичне обов’язкових і об’єктивно необхідних дій, які є виразником її волі, проявом властивостей її особи. Тому і конкретна бездіяльність — ухилення від сплати податків — повинна відповідати загальним положенням про відповідальність за бездіяльність, існуючим у теорії і практиці кримінального права. Слід при цьому враховувати ті обставини, що придушують волевиявлення особи (непереборна сила; непереборний фізичний примус;

психічний примус, що відповідає стану крайньої необхідності) і не дають можливості належним чином виконати обов’язки платника податків.

Для того, щоб виконати свої обов’язки по сплаті податків, часто недостатньо тільки вільного волевиявлення особи. Реальна можливість у складі, який досліджується, припускає поряд з вільним волевиявленням також і наявність необхідних і достатніх коштів на розрахункових рахунках. Тому, якщо буде встановлено, що відсутність коштів на розрахункових рахунках платника податків з’явилася наслідком впливу певних об’єктивних і суб’єктивних чинників, що не залежать від волі особи, яка не сплатила відповідні податкові платежі, така несплата не може бути визнана кримінальне караною.

Бездіяльність — ухилення від сплати податків розглядається як злочинна, коли встановлено правовий обов’язок особи сплачувати відповідні податки, існує можливість такої сплати і має місце невиконання такого обов’язку, що призводить до ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у визначених законом розмірах.

Ухилення від сплати податків може виявлятися в різних формах: неподанні документації з оподаткування; приховуванні (заниженні, необчис-ленні) об’єктів оподаткування; простій несплаті податків; незаконному отриманні пільг по податках; іншому незаконному ухиленні від сплати податків.

Неподанням документації з оподаткування вважається ненадання документації з оподаткування у встановленій формі й у відповідні строки в державну податкову службу (без поважних причин), незалежно від технічного способу здійснення неподання.

Приховування (заниження, не обчислення) об’єктів оподаткування — це утаювання вірогідних відомостей про об’єкти оподаткування, які існують у реальній дійсності, шляхом заниження або необчислення.

Приховування — це утаювання чого-небудь існуючого у реальній дійсності. Приховування припускає вчинення або невчинення певних дій, спрямованих як на звуження кола інформації, так і навпаки, на його розширення. Існують різні технічні способи приховування об’єктів оподаткування. Так, наприклад, приховування може виявлятися: у приховуванні прибутку документально, тобто у поданні декларації про відсутність оподатковуваного прибутку; у приховуванні об’єктів оподаткування шляхом реалізації продукції за готівку і невідображення цього в бухгалтерській звітності; у приховуванні об’єктів оподаткування шляхом подання в Державну податкову інспекцію документів про звільнення від сплати податків у зв’язку з тим, що підприємство тимчасово не здійснює господарської діяльності; у приховуванні прибутку, отриманого від реалізації товару, що надходить від зарубіжних партнерів, вартість яких фактично була завищена при їх оприбуткуванні; у приховуванні від оподаткування прибутку, отриманого від реалізації товару, шляхом перекладу частини суми оплати на особисті рахунки керівників або інших працівників підприємств; у приховуванні об’єктів оподаткування шляхом оформлення багаторазового перепродажу товару через комерційні підприємства і поданні звіту про підсумкову діяльність при фактичному одержанні готівки за реалізований товар від останнього продавця тощо.

Проста несплата податків буде мати місце тоді коли певні суми податку просто не сплачуються і не надходять у бюджети чи державні цільові фонди у відповідні строки.

Незаконне одержання пільг по податках, по суті, є виключенням із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, закріпленої у нормативному акті з урахуванням особливостей, які характеризують платника, об’єкт, ставку або інші умови (при цьому пільги найчастіше виявляються у повному або частковому звільненні від сплати податку). Надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідо-мо неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо податків кваліфікується за ч. 1 ст. 222 КК, а якщо це завдало великої матеріальної шкоди — за ч. 2 цієї статті. Про співвідношення злочинів, передбачених статтями 212 та 222 див. коментар до ст. 222 КК.

Інше незаконне ухилення від сплати податків — це все, що не охоплюється жодною з вищезазначених форм ухилення. Так, наприклад, існує низка особливостей, які регулюють статус постійного представництва, яке зобов’язане протягом місяця від дня державної реєстрації стати на облік в державній податковій інспекції. Якщо воно не стало на облік у податковій інспекції впродовж місяця, то його дії розглядаються, як ухилення від оподаткування. В результаті цього відповідні податкові платежі не надходять в дохід держави, і за наявності певних умов це тягтиме кримінальну відповідальність за ст. 212 КК.