КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Незаконне одержання пільг по податках, по суті, є виключенням із загальної схеми обчислення конкретного виду податку, закріпленої у нормативному акті з урахуванням особливостей, які характеризують платника, об’єкт, ставку або інші умови (при цьому пільги найчастіше виявляються у повному або частковому звільненні від сплати податку). Надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідо-мо неправдивої інформації з метою одержання пільг щодо податків кваліфікується за ч. 1 ст. 222 КК, а якщо це завдало великої матеріальної шкоди — за ч. 2 цієї статті. Про співвідношення злочинів, передбачених статтями 212 та 222 див. коментар до ст. 222 КК.

Інше незаконне ухилення від сплати податків — це все, що не охоплюється жодною з вищезазначених форм ухилення. Так, наприклад, існує низка особливостей, які регулюють статус постійного представництва, яке зобов’язане протягом місяця від дня державної реєстрації стати на облік в державній податковій інспекції. Якщо воно не стало на облік у податковій інспекції впродовж місяця, то його дії розглядаються, як ухилення від оподаткування. В результаті цього відповідні податкові платежі не надходять в дохід держави, і за наявності певних умов це тягтиме кримінальну відповідальність за ст. 212 КК.

Вчинення усіх вищезазначених діянь неможливе без підроблення документів, тому цей злочин при внесенні в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, складанні завідомо неправдивих документів, та ін. треба кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 212 та 358 чи 366 КК.

Ухилення від сплати податків — це злочин з матеріальним складом, для його кваліфікації потрібно встановлення певних суспільне небезпечних наслідків. Під наслідками слід розуміти фактичне ненадходження до бюджетів або державних цільових фондів коштів у значних, великих або в особливо великих розмірах (див. коментар до поняття предмета злочину ст. 212 КК). Ненадходження коштів повинно бути безпосередньо зумовлене ухиленням від сплати податків.

Ненадходження коштів, як наслідок ухилення від сплати податків, означає відсутність коштів, які повинні були бути перераховані на рахунки бюджетів різних рівнів або державних цільових фондів у встановлені законодавцем строки, якщо не передбачено інших форм і способів перерахування таких коштів.

Державні цільові фонди — це фонди, створені відповідно до закону і формуються за рахунок визначених законом податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форми власності та фізичних осіб (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування тощо).

Для об’єктивної сторони обов’язковим є встановлення причинного зв’язку між власне ухиленням і ненадходженням коштів до бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів.

Виходячи з теорії необхідного заподіяння, можна зробити висновок, що для цього складу характерний саме необхідний, безпосередній (інколи його називають прямим) причинний зв’язок, про наявність якого свідчить ненад-ходження коштів у певних розмірах як наслідок злочину.

Відповідальність за ст. 212 КК виключається тоді, коли ненадходження коштів до бюджетів чи державних цільових фондів стало наслідком невиконання відповідними установами (банками тощо) своїх обов’язків щодо своєчасного виконання платіжних доручень платників податків на перерахування обов’язкових платежів податкового характеру. Днем подання платіжного доручення до банківської установи вважається день його реєстрації в цих установах.

Злочин вважається закінченим з наступного дня після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи інший обов’язковий платіж, а коли закон пов’язує цей строк із виконанням певної дії, — з моменту фактичного ухилення від їх сплати.

Коли ухилення від сплати податків здійснювалося у різні проміжки часу, суму несплачених обов’язкових платежів потрібно встановлювати окремо щодо кожного терміну. При цьому має враховуватись те, яким було чинне податкове законодавство на той час і неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом. Мотив для кваліфікації значення не має.

Умисел при ухиленні від сплати податків є прямим, заздалегідь обдуманим; він може бути як визначеним (простим, альтернативним), так і не-визначеним.

Невиконання чи неналежне виконання службовою особою юридичної особи — платника податків своїх службових обов’язків через недбале чи несумлінне ставлення до них, пов’язане, зокрема, з неналежним веденням бухгалтерського обліку та звітності, помилками при обчисленні сум обов’язкових платежів, що підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів, відсутністю чи неналежним здійсненням контролю за діяльністю працівників, які ведуть податковий облік та звітність, якщо це призвело до повної чи часткової несплати юридичною особою податків, зборів, інших обов’язкових платежів, за наявності передбачених законом підстав має кваліфікуватися за ст. 367 КК.

4. Згідно з ч. 1 ст. 212 КК суб’єктами злочину визнаються: службові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності; особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; будь-які інші особи, які зобов’язані сплачувати податки, збори, інші обов’язкові платежі.

Визначення кола службових осіб, що можуть бути визнані суб’єктами злочину, в обов’язковому порядку повинно обумовлюватися їхніми повноваженнями у сфері обчислення і сплати податкових платежів.

Службова особа як спеціально-конкретний суб’єкт ухилення від сплати податків: це службова особа, що займає постійно або тимчасово на підприємствах, в установах або організаціях незалежно від форм власності, посади, пов’язані зі здійсненням повноважень по веденню бухгалтерського обліку та звітності про фінансово-господарську діяльність та поданню податковим органам бухгалтерських звітів і балансів, розрахунків по податках та інших необхідних документів і відомостей, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, або яка виконує ці функції за спеціальним дорученням.

Зазначені повноваження можуть мати особи, які обіймають такі посади:

а) керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (юридичних осіб); б) заступників керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (юридичних осіб); в) головних бухгалтерів підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (юридичних осіб); а також г) службові особи бухгалтерій підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності (юридичних осіб) тощо.

При визначенні статусу службової особи підприємства, установи, організації як суб’єкта ухилення від сплати податків, необхідно керуватися положенням, статутом та іншими встановленими законом нормативами, якими регулюється статус цієї юридичної особи — підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, здійснюючої оподатковувану діяльність або зобов’язану сплачувати збори та інші обов’язкові платежі.

Суб’єктами ухилення від сплати податків, визнаються і неслужбові фізичні особи.

Неслужбові фізичні особи, як суб’єкти злочину можуть бути за характером діяльності класифіковані таким чином: а) фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; б) інші фізичні особи, що такої діяльності не здійснюють, але зобов’язані сплачувати податки.

Крім того службові і неслужбові фізичні особи можуть бути класифіковані і за іншими ознаками: 1) за ознаками громадянства: а) громадяни України; б) іноземні громадяни; в) особи без громадянства; 2) за наявністю постійного місця проживання: а) фізичні особи, що мають постійне місце проживання в Україні (резиденти); б) фізичні особи, які такого місця проживання не мають (нерезиденти).

Визначені категорії осіб об’єднує обов’язок, що покладається на них державою щодо сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів у встановленому законом порядку. Отже, ухилення від сплати податків вчиняється спеціальним суб’єктом — фізичною особою (платником податків). Таким чином, суб’єкт ухилення від сплати податків — це фізична особа, яка зобов’язана сплачувати податок і яка має річний доход не менше 85 000 грн.

5. У частиш 2 ст. 212 КК передбачені такі кваліфікуючі ознаки: 1) вчинення його за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК); 2) фактичне ненадходження коштів у великих розмірах (див. коментар до вартісної ознаки поняття злочину ст. 212 КК).

Дії службових осіб різних юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності чи громадян-підприємців мають кваліфікуватись як вчинені за попередньою змовою групою осіб у випадках укладення ними цивільно-правових угод, згідно з якими кожна зі сторін ухиляється від сплати належних обов’язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів. Якщо згідно-з укладеною угодою це має зробити лише одна із сторін, дії службової особи іншої сторони чи громадянина-підприємця, що підписали таку угоду, повинні кваліфікуватися як пособництво ухиленню від сплати податків і зборів, виконавцем якого визнається службова особа того суб’єкта підприємництва або той громадянин-підприємець, які не сплатили податків.