КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Стаття 211. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку

1. Видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, —

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують належний порядок видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які впливають на зміну доходів і видатків бюджету в межах бюджетної системи України.

Додатковим обов’язковим об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права громадян, а також належний порядок здійснення службовими особами покладених на них службових повноважень.

Предметом злочину згідно з ч. 1 ст. 211 КК визнаються бюджетні кошти (див. коментар до ст. 210 КК).

2. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у виданні всупереч встановленому Бюджетним кодексом України та іншими законодавчими актами порядку нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету.

Нормативно-правові акти, зазначені у ст. 211 КК, це офіційні письмові документи (постанови, положення, інструкції тощо), що повинні видаватися або прийматися у певному порядку і формі, а також згідно з процедурою, яка передбачена чинним законодавством, і що містять у собі приписи щодо зобов’язань та прав, які є загальнообов’язковими для необмеженого кола . юридичних та фізичних осіб і розраховані на неодноразове (постійне чи тривале) застосування.

Розпорядчі акти — це індивідуальні акти виконавчої влади, які не містять загальнообов’язкових приписів та поширюють свою дію на конкретно визначених суб’єктів і випадки, а також мають одноразове застосування.

Згадувані у ст. 211 КК нормативно-правові або розпорядчі акти можуть змінювати ставки або строки сплати до бюджетів або державних цільових фондів податків, зборів, інших обов’язкових платежів; надавати пільги по податках; передбачати використання коштів одних статей бюджету на фінансування інших тощо.

Під виданням нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, слід розуміти активні дії, які полягають у закінченій процедурі, що може містити у собі складання, підписання і прийняття зазначених актів.

Злочин вважається закінченим з моменту видання (прийняття) відповідного акта, за умови того, що ці діяння вчинялися з бюджетними коштами у великих розмірах. Незалежно від того чи спричинило це будь-які зміни прибутків і видатків бюджету.

3. Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується наявністю умисної форми вини — прямого умислу. Вчинення вищезазначених діянь через необережність виключає кримінальну відповідальність за ст. 211 КК.

4. Суб’єкт злочину спеціально-конкретний. Це службова особа, яка окрім ознак, притаманних службовій особі (п. 1 примітки до ст. 364 КК), має ще й конкретні додаткові ознаки: вона наділена правом видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які впливають на зміну доходів і видатків бюджету в межах бюджетної системи України.

5. У частині 2 ст. 211 КК передбачені такі кваліфікуючі ознаки: 1) вчинення тих самих дій (ч. 1 ст. 211 КК), предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах (див. коментар до поняття предмета злочину ст. 210 КК); 2) повторність (див. коментар до ст. 32 КК, також слід мати на увазі, що йдеться про повторність тотожних злочинів).

Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах, —

карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах, —

караються штрафом від п’ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які в п’ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері податкового регулювання в частині формування доходних статей бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів.

Предметом злочину є податки, збори та інші обов’язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку. Податки, збори, інші обов’язкові платежі, як предмет злочину, передбаченого ст. 212 КК, — це фізичні (матеріальні) платежі, що мають нормативний характер і певний вартісний критерій, а також виконують функцію поповнення доходної частини бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів.

Предмет злочину має такі ознаки: матеріальну, нормативну, функціональну, вартісну. Фізична (матеріальна) ознака полягає в тому, що тільки такі матеріальні утворення (які мають грошовий або натуральний вираз), як податки, збори та інші обов’язкові платежі можуть бути предметом цього злочину. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» (ВВР. — 1997. — № 16. — Ст. 119) — податки, збори (обов’язкові платежі) в бюджети і державні цільові фонди — це обов’язкові внески до бюджетів відповідних рівнів або державних цільових фондів, здійснювані платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Система оподаткування передбачає різні форми податкових платежів, які розрізняються між собою за об’єктами, джерелами, формами стягнення, а податки та їх ставки відповідно визначаються наявністю об’єктів і джерел оподаткування. Об’єктами оподаткування є доходи або їх частка, вартість продукції (послуг, робіт), у тому числі митна, в її натуральному виразі, майно платників податків і окремі види їхньої діяльності, додаткова вартість та інші об’єкти, встановлені законодавчими актами. При цьому необхідно чітко розмежовувати поняття об’єкта оподаткування і одиниці оподаткування, під якою мається на увазі частина об’єкта оподаткування, щодо якого відбувається встановлення нормативів і ставок оподаткування. Категорія «одиниці оподаткування» має, значною мірою, розрахунковий характер і визначається об’єктом обкладення, щодо якого вона і формується. Ставка податку — це розмір податку, що встановлюється на одиницю оподаткування. Тісно пов’язане з цими двома категоріями «джерело сплати податку». У деяких випадках воно може співпадати з об’єктом оподаткування. Наприклад, джерелом сплати основної маси податків є прибуток, заробітна плата, інші доходи населення, що складають у тій чи іншій формі чистий прибуток платника. Об’єкти і джерела оподаткування, по суті, матеріальні, отже, податки (як предмет злочину) мають такий же характер.