КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або в особливо великому розмірі, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Примітка. 1. Суспільне небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кримінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнається вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

(У редакції Закону України від 16.01.2003 р. № 430-ІУ)

1. Законодавче регулювання відповідальності за відмивання «брудних» грошей необхідне, насамперед, в інтересах боротьби з організованою злочинністю. Колосальні цінності, отримані від торгівлі наркотиками, ігорного і порнобізнесу, контрабанди, розкрадань, іншої незаконної діяльності, злочинці прагнуть легалізувати, надати їм вигляд законних. Засоби їх «відмивання» надзвичайно різноманітні. Наприклад, готівка перетворюється в інші цінності, внески в банки чи нерухоме майно. Нерухомість потім продається, а кошти, отримані від перепродажу, мають вигляд законних. Нерідко з метою відмивання «брудних» грошей створюються спеціальні підприємства або ці гроші вкладаються в заново створювані чи реально діючі комерційні структури.

2. Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю.

3. Предмет злочину — грошові кошти та інше майно, здобуті злочинним шляхом. Грошові кошти — це готівка і безготівкові гроші в будь-якій національній валюті, у тому числі в гривнях. До іншого майна належать цінні папери, рухомі і нерухомі речі (будівлі, автотранспорт, сировина, матеріали, товари, земельні ділянки тощо). І грошові кошти, й інше майно виступають предметом легалізації за умови, що вони здобуті злочинним шляхом. У диспозиції ст. 209 КК спеціально підкреслюється злочинний характер здобування майна. Це означає, що вони з’явилися в результаті здійснення іншого, первинного злочину. Таким первинним злочином може бути тільки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (див. примітку до ст. 209 КК). Тут йдеться про злочини, при здійсненні яких особа одержує злочинний дохід, тобто збільшує своє майно, здобуваючи злочинним шляхом те, чого раніше в неї не було. Тому не може бути предметом легалізації майно, одержане в результаті вчинення злочинів, передбачених ст. 207 КК (ухилення від повернення виручки в іноземній валюті) і ст. 212 КК (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів), оскільки вони не приносять особі, яка їх вчинила, злочинного доходу в зазначеному вище смислі (див. примітку до ст. 209 КК). У результаті їх здійснення відбувається злочинне незменшення, збереження розмірів свого майна чи майна підприємства.

Предметом цього злочину можуть бути також грошові кошти чи інше майно, отримані внаслідок вчинення діяння, що визнається злочином за кримінальним законом іншої держави, за умови, якщо за таке ж діяння передбачена відповідальність у КК України (див. примітку до ст. 209 КК). У такому випадку будь-яких обмежень щодо первинних злочинів, вчинених в іншій державі (за розміром покарання у виді позбавлення волі, передбаченому санкцією відповідної статті чи за колом злочинів) закон не передбачає. Досить тільки, щоб те діяння, що визнається злочином в іншій державі, було злочином і в Україні.

Предметом злочину, передбаченого ст. 209 КК, крім грошових коштів і майна, може бути також і право на грошові кошти чи майно, одержане зазначеним вище шляхом. Воно може бути закріплене в різних документах, наприклад, у цінних паперах, у дорученні на одержання тих чи інших цінностей, у заповіті тощо.

Вказівка закону на винятково злочинний характер походження предмета злочину, що розглядається, не означає, що застосування ст. 209 КК вимагає попереднього винесення обвинувального вироку за первинний злочин. Досить усвідомлення винним того, що він вчиняє дії з предметом, здобутим злочинним шляхом.

Грошові кошти чи майно, а також право на грошові кошти та майно, що з’явилися у особи в результаті здійснення іншого правопорушення, що не є злочином, виключає наявність складу даного злочину.

4. Об’єктивна сторона злочину полягає в легалізації (відмиванні) грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом або права на такі грошові кошти чи майно. Вона може полягати в таких діях: 1) набутті, володінні чи використанні грошових коштів або іншого майна, що були одержані внаслідок здійснення зазначеного в примітці до ст. 209 КК злочину, а також здійсненні фінансової операції чи укладенні угоди з такими предметами; 2) вчиненні дій, спрямованих на приховання або маскування злочинного походження зазначених вище грошових коштів чи майна або володіння ними, а також прав на такі грошові кошти чи майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення.

5. Набуття грошових коштів чи іншого майна, одержаних злочинним шляхом — це здійснення сплатних чи безоплатних дій (купівля, одержання в дарунок, в обмін, у рахунок боргу, у порядку відшкодування збитків тощо), що забезпечують можливість розпоряджатися такими грошима чи майном як своїм власним, тобто володіти ним, відчужувати або особисто використовувати його; при цьому юридичне право власності на зазначені предмети не переходить.

6. Володіння — це фактичне володіння винним грошовими коштами чи майном, які були отримані злочинним шляхом. Зазначені предмети можуть перебувати в особи при собі, у приміщенні, у схованці та інших місцях. Тривалість володіння на кваліфікацію не впливає.

7. Використання грошових коштів чи майна, одержаних злочинним шляхом, означає їх застосування, наприклад, у сфері господарської діяльності, підприємницької, політичної, соціальної тощо. Як окремі види такого використання в диспозиції ст. 209 КК виділяються здійснення фінансової операції і укладення угоди. До фінансових відносяться операції по переміщенню капіталу: зарахування грошових коштів на рахунок, розосередження їх на внесках у різних банках, переказ в іншу валюту, придбання на злочинно здобуті гроші цінних паперів, переказ грошових коштів за кордон фізичними чи юридичними особами чи на рахунки в банках з наступним їх поверненням звідти тощо. Угоди, за допомогою яких відбувається легалізація, — це будь-які угоди, наприклад, купівля-продаж, застава, оренда, обмін, дарування. Як правило, для відмивання злочинно придбаних грошових коштів чи іншого майна використовують не одну, а декілька послідовних і часто різних угод і операцій, у результаті яких губляться сліди походження отриманих коштів, наприклад, купівля акцій, нерухомості тощо, потім їх продаж, переказ грошових коштів на рахунки в закордонних банках тощо.

8. Під вчиненням дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження, володіння, місцезнаходження, переміщення зазначених у ст. 209 КК предметів, а також прав на такі предмети слід розуміти будь-які за своїм характером дії, що відбуваються для приховання, маскування злочинного походження грошових коштів чи майна або права на них, джерела їх походження, а також їх володіння, місцезнаходження, переміщення, наприклад, підроблення відповідних документів.