КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. Суб’єктом порушення правил вартової служби є особи, які входять до складу варти: начальник варти, чатові, вартові, розвідні, помічники начальника варти, водії транспортних засобів варти, а у варті при гауптвахті — вивідні й конвойні, а також особи, які керують несенням служби варти: черговий по вартах та його помічник, черговий по частині та його помічник. У варті з охорони штабів (пунктів управління) від бригади і вище, а також з охорони установ, крім зазначених осіб, можуть призначатися вартові контрольно-пропускних пунктів (ст. 101 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Для безпосередньої охорони та оборони об’єктів із складу варти виставляються чатові. Чатовий — це озброєний вартовий, який виконує бойове завдання щодо охорони та оборони дорученого йому поста (статті 230—241 «Статуту гарнізонної та вартової служб»). Постом називається все доручене для охорони та оборони чатовому, а також місце або ділянка місцевості, на якій він виконує свої обов’язки (ст. 102 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Початком несення служби зазначеними особами у складі варти є момент подання під час розводу команди «Струнко!» для зустрічі чергового варт (військової частини, корабля), а закінченням несення цієї служби є момент подачі начальником варти команди «Кроком руш!» для руху до своєї військової частини (підрозділу) після зміни (ст. 100 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Суб’єктом порушення правил вахтової служби є особи, які входять до складу корабельної чи спеціальної вахти (вахтовий офіцер, командир вахтового поста, вахтовий по плавзасобах, вахтовий механік та ін.).

Суб’єктом порушення правил патрулювання є особи, які входять до складу патруля (начальник патруля і патрульні). Начальником патруля залежно від завдань, покладених на патруль, призначається офіцер, прапорщик (мічман) або сержант (старшина). Патрульними призначаються особи з рядового, сержантського складу (ст. 47 «Статуту гарнізонної та вартової служб»).

Якщо порушення статутних правил вартової (вахтової) служби чи патрулювання спричинили тяжкі наслідки, для запобігання яким призначено дану варту (вахту) чи патрулювання, поєднані з вчиненням інших злочинів, то дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів (наприклад, при розкраданні майна, що охороняється на об’єкті, самим чатовим, патрульним тощо).

6. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби

1. Порушення статутних правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, —

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

1. Безпосереднім об’єктом цього злочину є встановлений порядок несення цієї специфічної служби. Специфіка цього порядку випливає з характеру охоронюваного об’єкта (державного кордону) і тих прав та обов’язків, якими наділяються особи, які виконують прикордонну службу.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ч. З ст. 2 Конституції України). Відповідно до ст. 27 Закону України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р. охорона державного кордону на суші, морі, річках, озерах та інших водоймищах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному просторі — на Війська повітряної оборони України. Головним завданням цієї служби є забезпечення недоторканності державного кордону, а також охорона виключної (морської) економічної зони України (ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» від 3 квітня 2003 р.).

Несення служби в складі наряду з охорони державного кордону є виконанням бойового завдання.

Діяльність Державної прикордонної служби України будується на принципах законності, гласності, додержання прав і свобод громадян, взаємодії з органами державної влади і управління, громадськими об’єднаннями, трудовими колективами і населенням. При виконанні службових обов’язків військовослужбовці Державної прикордонної служби України керуються Конституцією і законами України. Крім того, правовою основою їх діяльності є акти Президента України, Кабінету Міністрів України, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (статті 3, 4 Закону України «Про Державну прикордонну службу України»).

2. Для охорони державного кордону зі складу Державної прикордонної служби України виділяються прикордонні наряди, на які покладається виконання протягом певного часу бойового завдання щодо охорони кордону.

3. З об’єктивної сторони порушення правил несення служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону, настає при умові, і що ця особа порушила дією або бездіяльністю конкретні нормативні накази (розпорядження), що регламентують діяльність наряду з охорони державного кордону, незалежно від того, настали шкідливі наслідки чи ні (ч. 1 | ст. 419 КК).

4. Порушення правил несення прикордонної служби, яке спричинило тяжкі наслідки, кваліфікується за ч. 2 ст. 419 КК. Під тяжкими наслідками в цьому випадку визнаються зрив виконання бойового завдання, вторгнення на територію України озброєної банди, перехід кордону агентом іноземної розвідки, провезення контрабандних товарів тощо.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується як умисною, так і необережною формами вини.

6. Суб’єктом злочину є особа, яка входить до складу наряду по охороні ) кордону. Одержання наказу на охорону державного кордону і доповідь про і повернення з цього завдання визначають початковий і кінцевий моменти пе- І ребування особи в складі такого наряду. Військовослужбовець прикордонної застави, який допустив порушення у вільний від служби в нарядах час, ‘ не може нести відповідальність за ст. 419 КК. Військовослужбовці Держав- ‘ ної прикордонної служби України, залучені до несення гарнізонної служби та служби гарнізонних варт у гарнізоні, у випадку порушення правил несення вартової служби чи статутних правил патрулювання несуть відповідальність за ст. 418 КК.

Стаття 420. Порушення статутних правил несення бойового чергування

1. Порушення статутних правил несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України, —

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єктом цього злочину є порядок несення бойового чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України.

Бойове чергування — це перебування спеціально виділених сил та засобів у повній бойовій готовності до виконання раптово виникаючих завдань та бойових дій («Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р. (далі — Статут внутрішньої служби).

Розділ 9 частини 3 Статуту внутрішньої служби передбачає правила несення бойового чергування (бойової служби) та визначає, що склад чергових сил і засобів, ступені їх готовності, тривалість, порядок несення бойового чергування, підготовки особового складу, озброєння, бойової та іншої техніки до чергування і його зміни встановлюються наказом командира військової частини, наказами і директивами Міністра оборони України, начальника Генерального штабу Збройних Сил України, командувачів видів Збройних Сил України.

Забезпечення захисту та безпеки України, своєчасне виявлення і відбиття раптового нападу на Україну покладено перш за все на підрозділи і частини, що несуть бойове чергування. Несення бойового чергування є виконанням бойової задачі і одним із важливих військових обов’язків.

Відхилення від установленого порядку несення служби черговими підрозділами можуть призвести до тяжких наслідків і завдати великої шкоди обороноздатності держави.

Порядок несення бойового чергування у різних видах Збройних Сил і родах військ є неоднаковим і регламентується різними нормативними актами. Він залежить від цільового призначення чергового підрозділу, характеру бойової техніки, яка повинна застосовуватись, і специфіки задачі, що виконується. Один із видів бойового чергування — бойова служба, метою якої є запобігання раптовому нападу на нашу державу.