КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

16. Про воєнний стан та бойову обстановку див. коментар до ст. 401 КК.

Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника

1. Погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби —

карається триманням у дисциплінарному батальйоні на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби —

карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені групою осіб, або із застосуванням зброї, або в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі від п’яти до десяти років.

1. Безпосереднім об’єктом злочину є порядок беззастережної покори начальнику, яка установлена у Збройних Силах і забезпечує начальнику можливість керувати діяльністю своїх підлеглих в інтересах військової служби. Додатковим безпосереднім об’єктом є життя, здоров’я та особиста недоторканність начальника. Злочин посягає на можливість командира (начальника) у будь-яких умовах виконувати свої обов’язки і твердо керувати діями підлеглих в інтересах військової дисципліни та порядку. Суспільна небезпечність злочину визначається тим, що погроза порушує встановлений порядок відносин між начальниками і підлеглими, може справді злякати начальника, негативно вплинути на його службову діяльність, привести до зниження вимогливості до підлеглих, ослаблення військової дисципліни.

2. З об’єктивної сторони злочин може мати такі форми: 1) погроза вбивством або заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням чи пошкодженням його майна у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби (ч. 1 ст. 405 КК); 2) заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби (ч. 2 ст. 405 КК).

Під погрозою щодо начальника слід розуміти такий вплив на начальника, який має на меті залякати його скоєнням вбивства, заподіянням тілесних ушкоджень чи побоїв, або знищенням чи пошкодженням його майна з метою добитися від нього в інтересах погрожуючого відмови від належного виконання обов’язків з військової служби. Для складу цього злочину необхідно, щоб погроза була адресована начальнику; була висловлена у зв’язку із виконанням ним обов’язків з військової служби; полягала в залякуванні вбивством, заподіянні тілесних ушкоджень чи побоїв або знищенні чи пошкодженні його майна; була реальною.

При відсутності однієї із зазначених ознак, відсутній і склад розглядуваного злочину.

Погроза є формою психічного насильства над начальником. Вона може виявлятися у висловлюванні (усно, письмово, із застосуванням технічних засобів), а також у жестах або інших діях, за допомогою яких винний залякує потерпілого. Реальність погрози визначається у кожному конкретному випадку із врахуванням обставин справи, зокрема з врахуванням форми її висловлення, можливості реалізувати погрозу негайно чи після спливу порівняно нетривалого часу, впливу, який вона зробила на начальника, а також тих негативних наслідків, які могли бути обумовлені цією погрозою. Нереальною є така погроза, якщо її здійснення обумовлене обставинами, які на сьогодні відсутні, а можливість їх настання в майбутньому непевна та не залежить від підлеглого чи начальника (наприклад, погроза вбити начальника на фронті, коли почнеться війна).

Під погрозою вбивством слід розуміти виражений зовні та доведений до потерпілого намір позбавити його життя.

Під погрозою заподіяння тілесних ушкоджень чи побоїв слід розуміти погрозу заподіяння начальнику різного ступеня тяжкості тілесних ушкоджень чи побоїв. При цьому ступінь небезпечності насильства для здоров’я потерпілого на кваліфікацію не впливає.

Під погрозою знищення майна слід розуміти виражені зовні та доведені до потерпілого нахваляння так пошкодити його майно, що воно стане непридатним для використання за цільовим призначенням. Водночас протидія законній діяльності начальника може здійснюватися і шляхом погрози пошкодження майна. При цьому вартість ремонту майна, яке особа погрожувала пошкодити, може дорівнювати або перевищувати його вартість. Іншими словами, ступінь суспільної небезпечності таких дій може дорівнювати або навіть перевищувати ступінь суспільної небезпечності злочину, вчиненого шляхом погрози знищення майна начальника.

Це означає, що погроза пошкодження майна за певних обставин може вплинути на психіку потерпілого так, що протидія його законній діяльності буде більш ефективною.

Під майном слід розуміти як рухоме (носильні речі, автомашина, мотоцикл, худоба тощо), так і нерухоме (жилий будинок, дача, плодоягідні та інші насадження, посіви тощо) майно.

3. Судова практика не розглядає як військовий злочин погрозу, висловлену начальнику у зв’язку з вчиненням ним неправомірних дій, а також таких, що не відповідають інтересам військової служби.

4. Погроза повинна бути конкретною. Заяви типу «я тобі покажу» тощо не містять конкретної форми залякування і не можуть бути визнані злочином, що коментується.

5. Погроза може бути висловлена безпосередньо начальнику або через інших осіб. В останньому випадку обов’язково має бути встановлено, що винний бажав, щоб погроза була відома начальнику.

6. Погроза вважається закінченим злочином з того моменту, коли’ начальник, на адресу якого вона була висловлена, сприйняв її.

7. З суб’єктивної сторони цеї злочин вчинюється тільки з прямим умислом: винний усвідомлює, що погрожує начальнику вбивством, спричиненням тілесних ушкоджень, нанесенням побоїв або знищенням чи пошкодженням його майна, і бажає, щоб ця погроза була сприйнята начальником.

Мета погрози — залякати начальника та вплинути на його службову діяльність.

Мотивом погрози є невдоволення правомірною службовою діяльністю начальника або його конкретними діями по службі.

8. Суб’єктом злочину є військовослужбовець, підлеглий по службі чи військовому званню особі, якій погрожує.

9. Якщо погроза є складовою частиною вчинення опору начальнику або примушення, то такі дії необхідно кваліфікувати тільки за ст. 404 КК. Не створює самостійного складу злочину і погроза, висловлена під час вчинення насильницьких дій щодо начальника (ч. 2 ст. 405 КК).

10. Насильство щодо начальника, якому підлеглий відповідно до вимог військових статутів повинен виявляти повагу і якого повинен захищати в бою, є дуже грубою формою порушення військової дисципліни. Воно утруднює виконання начальником своїх обов’язків з військової служби та завдає шкоди його здоров’ю. У багатьох випадках насильство щодо начальника пов’язане з помстою за його справедливу вимогливість. Ось. чому кримінальний закон відносить розглядуване діяння до найбільш суспільне небезпечних злочинів.

До частини 2 ст. 405 КК віднесені такі здочинні дії, як заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.

11. Тілесними ушкодженнями називається протиправне і винне заподіяння шкоди здоров’ю іншої особи, яким порушено анатомічну цілісність або фізіологічні функції тканин чи органів потерпілого при посяганні на здоров’я.

Характер і тяжкість тілесних ушкоджень визначаються судово-медичною експертизою. При цьому ступінь тяжкості тілесних ушкоджень на кваліфікацію не впливають.

Побої — це неодноразові удари, що завдаються одночасно одному потерпілому.

Іншими насильницькими діями можуть бути викручування рук, ніг, стискування горла, статевих органів тощо. Одним з обов’язкових компонентів насильницьких дій є безпосередній фізичний вплив на потерпілого.

12. Спричинення начальнику тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася його смерть, кваліфікується за сукупністю злочинів (ч. 2 ст. 405 та ч. 2 ст. 121 КК).

Умисне вбивство начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби при відсутності ознак опору та примушення кваліфікується за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

13. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння начальнику тілесних ушкоджень, побо’їв або вчинення інших насильницьких дій.

14. Зазначені дії щодо начальника характеризуються умисною формою вини. Злочин має бути пов’язаний зі службовою діяльністю начальника. Насильство щодо начальника з мотивів ревнощів, заздрості, особистої неприязні та з інших причин, не пов’язаних зі службовою діяльністю начальника і порушенням військового правопорядку, не утворюють складу злочину, передбаченого ст. 405 КК.