КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

10. Склад злочину, описаний у ч. 2 ст. 202 КК, є спеціальним видом порушення порядку зайняття господарською діяльністю, що відрізняється специфічною сферою здійснення незаконного підприємництва.

Об’єктивна сторона цього злочину виявляється в здійсненні банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Зазначена в ч. 2 ст. 202 КК діяльність, від кого б вона не виходила (комерційний банк, небанківські фінансові установи), є різновидом підприємницької діяльності і на неї поширюються вимоги про реєстрацію і ліцензування, що існують щодо підприємницької діяльності. Тому заняття такою діяльністю без державної реєстрації, ліцензування або з порушенням умов ліцензування є незаконним.

11. Банк — це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України (далі — НБУ) здійснювати у сукупності такі банківські операції: залучення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб, розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ВВР. — 2001. — № 5-6. — Ст. ЗО). Крім названих, до банківських операцій також належать: операції з валютними цінностями, емісія власних цінних паперів, організація купівлі і продажу цінних паперів за дорученням клієнтів, здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені, надання гарантій і поручительств, а також інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання в грошовій формі тощо (див. частини 1 та 4 ст. 47 зазначеного вище Закону). Банківські операції можуть здійснюватися банками, а окремі з них — не-банківськими фінансовими установами. Припустимі сполучення банківських операцій для небанківських фінансових установ встановлюються НБУ. Порядок і умови видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківськими установами визначається «Положенням про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небанківськими установами», затвердженим постановою Правління НБУ від 16 серпня 2001 р. № 344 (ОВУ. - 2001. - № 36. - Ст. 1668). У ліцензії вказується перелік операцій, на здійснення яких дана небанківська фінансова установа має право, а також валюта, в якій ці банківські операції можуть здійснюватися. Банки і небанківські фінансові установи отримують право проводити банківські операції з моменту отримання ліцензії.

12. Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це підприємницька діяльність з перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів і організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному й іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності. Види професійної діяльності на ринку цінних паперів передбачені Законом України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від ЗО жовтня 1996 р. (ВВР. — 1996. - № 51. - Ст. 292).

Професійним учасником ринку цінних паперів визнається юридична особа, що здійснює певний вид діяльності на такому ринку на підставі отриманої ліцензії.

13. Небанківською фінансовою установою є юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у встановленому законом порядку. До таких установ належать кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг (ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. (ВВР. - 2002. - № 1. - Ст. 1).

•Під операціями таких установ слід розуміти ті з них, що здійснюються під час надання фінансових послуг, перелік яких міститься в ст. 4 зазначеного Закону.

14. Злочин, описаний у ч. 2 ст. 202 КК, вважається закінченим після того, як буде встановлено факт отримання в результаті незаконної банківської діяльності доходу у великих розмірах (див. примітку до ст. 202 КК).

15. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Винний усвідомлює, що його діяльність здійснюється без реєстрації або за відсутності спеціального дозволу (ліцензії), або з порушенням умов ліцензування, передбачає, що вона принесе дохід у великих розмірах і бажає отримати такий дохід.

16. Суб’єктом злочину може бути службова особа суб’єкта господарської діяльності, а також інша особа, яка здійснює відповідну діяльність чи операції без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії).

Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, —

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони були пов’язані з отриманням доходу у великих розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття забороненими видами господарської діяльності, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Безпосередній об’єкт злочину — суспільні відносини у сфері зайняття господарською діяльністю.

2. Об’єктивна сторона злочину полягає у зайнятті видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями Кримінального кодексу.

При описі складу цього злочину законодавець виходить із виду (характеру) спеціально забороненої господарської діяльності. Необхідно відзначити, що чинне законодавство не передбачає єдиного вичерпного переліку спеціально заборонених видів господарської діяльності. Тому при застосуванні ст. 203 КК важливим є врахування того, що в ній іде мова саме про спеціальні заборони, пов’язані з характером господарської діяльності.

Саме такі заборони, зокрема, передбачені в ст. 4 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. (ВВР. — 1991. — № 14. — Ст. 169), у якій перелічені види господарської діяльності, що можуть здійснюватися тільки державними підприємствами, підприємствами певних організаційно-правових форм або підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність, пов’язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та* боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов’язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз та розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками із будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями, а проведення ломбардних операцій — також і повними товариствами.

Діяльність, пов’язана з технічним обслуговуванням та експлуатацією первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем телефонного зв’язку в мережах зв’язку загального користування (крім супутникових систем телефонного зв’язку в мережах загального користування, які мають наземну станцію спряження на території України та створюються або розгортаються за допомогою національних ракет-носіїв або національних космічних апаратів) здійснюється виключно державними підприємствами і об’єднаннями зв’язку;

Діяльність, пов’язана з виробництвом бензинів моторних сумішевих (А-76Ек, А-80Ек, А-92Ек, АІ-93Ек, А-95Ек, А-98Ек) з вмістом не менше 5 відсотків високооктанових кисневмісних добавок — абсолютованого технічного спирту та етил-трет-бутилового ефіру, здійснюється нафтопереробними підприємствами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Діяльність, пов’язана з виробництвом зазначених у частині четвертій цієї статті високооктанових кисневмісних добавок, здійснюється державними спиртовими заводами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.