КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Отруйні речовини — це речовини, які при надходженні до організму людини навіть у невеликих дозах здатні викликати отруєння чи смерть (миш’як, ціаністий калій, сулема, фенол, ерготамін, зміїна отрута тощо).

Сильнодіючі речовини — це речовини, здатні викликати опіки або інші ушкодження організму (кислоти, їдкі луги тощо), а також деякі лікувальні препарати (снодійні, знеболюючі тощо), які при передозуванні можуть заподіяти шкоду здоров’ю чи навіть викликати смерть.

Радіоактивні речовини — це речовини природного або штучного походження, що мають здатність до іонізуючого розпаду, який призводить до електромагнітного чи корпускулярного випромінювання в дозах, шкідливих для життєдіяльності і структури живих організмів (радій, уран, стронцій, цезій тощо). Ці речовини можуть перебувати в будь-якому фізичному стані, в установці або виробі, будь-якому іншому вигляді («Положення про основні принципи організації перевезення радіоактивних матеріалів через територію України», затверджене постановою КМ від 29 листопада 1997 р. № 1332 (ОВУ. - 1997. - № 49. - С. 38-42).

Вибухові речовини — порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин і інші хімічні сполуки чи суміші, здатні до вибуху в результаті запалювання, удару, детонації, виготовлені фабричним шляхом чи саморобні («Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, і зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї і вибухових матеріалів», затверджена наказом МВС від 21 серпня 1998 р. № 622 (ОВУ. - 1998. -№ 42. - Ст. 1547; 1999. - № 19. - Ст. 856).

Зброя — предмети (пристрої), призначені для знищення живої та іншої цілі, що відповідають стандартним зразкам або історично виробленим типам.

Зброя може бути різних видів: вогнепальною (крім гладкоствольної мисливської), холодною, ядерною, хімічною, біологічною, нейтронною, лазерною, газовою (нервово-паралітичної дії), електрошоковою тощо.

Бойові припаси — це пристрої або предмети, які конструктивно призначені для пострілу зі зброї відповідного виду.

Стратегічно важливі сировинні товари — товари щодо яких Президентом і (або) Урядом України встановлені спеціальні правила вивезення, особливо важливі з погляду завдань забезпечення економічної безпеки України. Предметом контрабанди виступають не будь-які стратегічні товари, а тільки ті з них, що є сировинними товарами, за умови їх вивезення за межі України. Такими товарами, крім тих, експорт яких підлягає ліцензуванню або квотуванню (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. (ВВР. - 1991. - № 29. - Ст. 377); Декрет КМ України «Про квотування і ліцензування експорту товарів (робіт, послуг)» від 12 січня 1993 р. № 6-93 (ВВР. - 1993. - № 12. - Ст. 109), є також окремі види сировини, що можуть бути використані для створення зброї, військової і спеціальної техніки, що підлягають державному експортному контролю відповідно до «Положення про державний експортний контроль в Україні», затвердженого Указом Президента України від 13 лютого 1998 р. № 117/98 СОВУ. — 1998. — № 7. — Ст. 242) та Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» від 20 лютого 2003 р. (ОВУ. — 2003. — № 12. — Ст. 518).

Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів тягне відповідальність за ст. 305 КК.

Перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту через митний кордон поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю підроблених національної валюти України, іноземної валюти, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї слід кваліфікувати за ст. 199 КК.

4. Об’єктивна сторона злочину полягає у переміщенні через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю предметів контрабанди.

5. Під переміщенням варто розуміти ввезення товарів на митну територію України, вивезення з цієї території чи переміщення їх по митній території України транзитом.

Митну територію України становлять: територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України (ч. 1 ст. 5 МК).

6. Митний кордон — це межі митної території України. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України (ст. 6 МК).

7. Митний контроль — сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст. 1 МК).

8. Переміщення товарів чи інших предметів, зазначених у ч. 1 ст. 201 КК, через митний кордон України поза митним контролем має місце в таких випадках: 1) переміщення предметів поза місцем розташування митного органу; 2) переміщення предметів поза часом здійснення митного оформлення; 3) переміщення предметів через митний кордон України з використанням незаконного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем службовими особами митного органу (ст. 351 МК).

9. Переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю здійснюється: 1) з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів; 2) шляхом надання одним товарам вигляду інших;

3) із поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані (ст. 352 МК).

Спеціально виготовлене сховище (тайник) — сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо (п. 37 ст. 1 МК).

Використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів, визнається приховування останніх у валізах, одязі, взутті, головних уборах, речах особистого користування, на тілі або в організмі людини або тварини.

Надання одним товарам вигляду інших — це зміна їх зовнішніх ознак (форми і стану, пакування, ярликів, етикеток тощо).

Підставою для переміщення предметів через митний кордон України є передбачені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митниці на пропуск предметів через митний кордон. Зокрема, це може бути митна декларація, коносамент, ліцензія, квота, товаро-супровідні документи, дозволи відповідних державних органів тощо. Використання інших підроблених документів може кваліфікуватися за наявності до того підстав за ст. 358 КК.

Підробленими слід вважати як цілком фальшиві документи, так і справжні, у які внесені неправдиві відомості або окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які ними засвідчуються, а також документи з підробленими відбитками печаток, штампів, підписами тощо.

Під незаконно одержаними розуміють документи, які особа одержала при відсутності законних підстав або з порушенням встановленого порядку.

Документами, що містять помилкові (неправдиві) дані, є такі, у яких відомості щодо сутності угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості предметів, щодо відправника або одержувача, щодо держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщаються тощо, не відповідають дійсності. Приховуванням від митного контролю з використанням документів, що містять неправдиві відомості, судовою практикою визнаються випадки, коли предмети умисно ввозяться в Україну під виглядом транзиту через її територію, наприклад, легкові машини іноземного виробництва, а фактично з метою їх реалізації в Україні.

Використання завідомо підроблених документів при переміщенні предметів через митний кордон України охоплюється ст. 201 КК і додаткової кваліфікації за ч. З ст. 358 КК не потребує.

10. Під незаконним переміщенням історичних і культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових речовин, зброї і бойових припасів, стратегічно важливих сировинних товарів через митний кордон варто також розуміти їх переміщення поза митним контролем чи з приховуванням від митного контролю.

11. Переміщення товарів через митний кордон України визнається злочином лише за умови, що воно вчинене у великих розмірах. Згідно з приміткою до ст. 201 КК, контрабанда визнається вчиненою у великих розмірах, якщо вартість товарів у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Вартість предметів контрабанди визначається в національній валюті України на підставі нормативних актів про ціну і ціноутворення на відповідні товари, вільних ринкових цін на них, а у випадку відсутності таких цін — на підставі висновків товарознавчої експертизи. Митна вартість товарів обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень Митного кодексу України (глави 46, 47, 48). Дії особи, яка мала намір на незаконне переміщення через митний кордон товарів у великому розмірі, але перемістила їх невеликими частинами, слід розглядати як продовжуваний злочин і кваліфікувати за ст. 201 КК.