КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

12. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного переміщення предметів через митний кордон України. Затримка особи в межах митного кордону України в момент його перетинання з предметами контрабанди кваліфікується як замах на цей злочин.

13. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Мотив і мета вчинення контрабанди для кваліфікації за ст. 201 КК значення не мають. Якщо метою незаконного переміщення товарів через митний кордон було ухилення від сплати митних платежів і зборів або податків і зборів на території України, дії винного можуть кваліфікуватися за сукупністю злочинів — статті 201 і 212 КК за наявності всіх інших ознак цих злочинів.

14. Суб’єктом контрабанди може бути особа, яка досягла 16-ти років. Вчинення контрабанди службовою особою з використанням свого службового становища необхідно додатково кваліфікувати за ст. 364 КК. Дії службової особи, що сприяли незаконному переміщенню предметів через митний кордон з використанням свого службового становища, слід розглядати як пособництво в контрабанді і, за наявності підстав, як відповідний службовий злочин.

15. Якщо дії особи, крім ознак контрабанди, передбаченої ст. 201 КК, містять ознаки ще й іншого складу злочину (наприклад, у випадках переміщення через митний кордон предметів, коштів й іншого майна, завідомо здобутих злочинним шляхом (статті 198, 209 КК), або коли вони поєднані з незаконним перетинанням державного кордону (ст. 331 КК), або незаконними діями з отруйними і сильнодіючими речовинами (ст. 321 КК), радіоактивними матеріалами (ст. 265 КК), вибуховими речовинами, зброєю, бойовими припасами (ст. 263 КК), то вчинене необхідно кваліфікувати за сукупністю відповідних злочинів. Контрабанда, пов’язана з вивезенням за межі України сировини, матеріалів, устаткування, технологій, що можуть бути використані для створення ракетної, ядерної, хімічної, інших видів зброї, військової і спеціальної техніки, кваліфікується не тільки за ст. 201 КК, але і за ст. 333 КК.

16. Частина друга ст. 201 КК передбачає відповідальність за контрабанду, вчинену за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за контрабанду.

Про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28 КК і коментар до неї.

Раніше судимою за злочин, передбачений ст. 201 КК, визнається особа, що раніше була засуджена за ч. 1 або ч. 2 ст. 201 КК і судимість з якої не знята або не погашена у встановленому законом порядку.

Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю

1. Здійснення без державної реєстрації, як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, —

карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.

2. Здійснення банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, —

карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Безпосередній об’єкт — суспільні відносини у сфері зайняття господарською і банківською діяльністю.

2. Об’єктивна сторона злочину, ознаки якого описані в ч. 1 ст. 202 КК, характеризується порушенням порядку зайняття господарською або підприємницькою діяльністю і пов’язаного з цим отриманням доходу у великих розмірах.

3. Господарська діяльність — будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних, а також фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, яка пов’язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт (ст. 1 Закону України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р. (ВВР. - 2000. - № 36. - Ст. 299).

Підприємницька діяльність визначається в Законі України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержання прибутку, здійснювана фізичними і юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством (ВВР. — 1991. — № 14. - Ст. 169).

Злочин полягає у здійсненні господарської діяльності без реєстрації або без спеціального дозволу — ліцензії, а так само з порушенням умов ліцензування.

4. Здійснення без державної реєстрації підприємницької діяльності, яка підлягає ліцензуванню. Статус підприємця набувається після реєстрації відповідно до «Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності», затвердженого постановою КМУ від 25 травня 1998 р. № 740 (0В У. - 1998. - № 21. - Ст. 767). Тому незаконною є підприємницька діяльність, здійснювана без реєстрації або до моменту реєстрації.

5. Здійснення господарської діяльності без спеціального дозволу — ліцензії. Перелік видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню і порядок одержання ліцензії, визначений Законом України «Про ліцензування окремих видів господарської діяльності» (ВВР. — 2000. — №^36. — Ст. 229). Перелік органів, що видають ліцензії, затверджений постановою КМУ «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14 листопада 2000 р. № 1698 (ОВУ. —2000. — № 46. — Ст. 2001). Господарська діяльність є незаконною, якщо її здійснюють взагалі без ліцензії або під час оформлення ліцензії до моменту її одержання.

6. Здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Під порушенням умов ліцензування розуміється недотримання винним організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов’язкових для виконання при здійсненні господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню. Ліцензійні умови можуть стосуватися, наприклад, кваліфікації, створення суб’єктів підприємницької діяльності, кількості робітників, особливих вимог щодо будинків, помешкань, устаткування, технічних засобів тощо. Порушення умов ліцензування може полягати, зокрема, - в зайнятті підприємництвом не в тій місцевості, де ця діяльність дозволена ліцензією. Якщо підприємець за допущені порушення закону позбавлений ліцензії, то продовження ним господарської діяльності варто розцінювати як підприємництво без спеціального дозволу (ліцензії).

7. Злочин вважається закінченим після того, як буде встановлено, що в результаті порушення порядку зайняття господарською діяльністю отримано дохід у великих розмірах. У примітці до ст. 202 КК ним визнається дохід, сума якого в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Особа усвідомлює, що здійснює господарську діяльність без реєстрації або за відсутності спеціального дозволу (ліцензії) або з порушенням умов ліцензування, передбачає, що така діяльність принесе дохід у великих розмірах і бажає отримати такий дохід.

9. Суб’єктом злочину може бути особа, зобов’язана зареєструватися як підприємець або одержати відповідну ліцензію на зайняття певною діяльністю. Суб’єктом здійснення господарської діяльності з порушенням умов ліцензування може бути тільки особа, яка має відповідну ліцензію.

10. Склад злочину, описаний у ч. 2 ст. 202 КК, є спеціальним видом порушення порядку зайняття господарською діяльністю, що відрізняється специфічною сферою здійснення незаконного підприємництва.

Об’єктивна сторона цього злочину виявляється в здійсненні банківської діяльності або банківських операцій, а також професійної діяльності на ринку цінних паперів, операцій небанківських фінансових установ без державної реєстрації або без спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, або з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах.

Зазначена в ч. 2 ст. 202 КК діяльність, від кого б вона не виходила (комерційний банк, небанківські фінансові установи), є різновидом підприємницької діяльності і на неї поширюються вимоги про реєстрацію і ліцензування, що існують щодо підприємницької діяльності. Тому заняття такою діяльністю без державної реєстрації, ліцензування або з порушенням умов ліцензування є незаконним.