КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Якщо ж крадіжка вчиняється після інших (однорідних) злочинів (перелічених у примітці 1 до ст. 185), то кваліфікація повинна бути як за правилами повторності, так і за правилами сукупності (див. ч. 2 ст. 33 КК). Наприклад, якщо особа вчинила грабіж, а потім крадіжку, то (при відсутності кваліфікуючих ознак) кваліфікація буде така: ч. 1 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК.

Для повторності крадіжки не має значення, чи була особа засуджена за попередній злочин, чи ні. Повторність крадіжки виключається, якщо за раніше вчинений злочин особу було звільнено від кримінальної відповідальності або якщо судимість за раніше вчинений злочин була погашена або знята (див. ч. 4 ст. 32 КК).

Повторну крадіжку слід відрізняти від продовжуваної крадіжки, при якій відповідно до ч. 2 ст. 32 КК особа вчиняє два або більше тотожних викрадань майна, об’єднаних єдиним, злочинним наміром. Так, не буде повторної крадіжки, коли особа, що працює на будівництві, частками викрадає будівельні матеріали з метою їх продажу.

4. Другою кваліфікуючою ознакою, передбаченою в ч. 2 ст. 185 КК, є вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб, яка відповідно до ч. 2 ст. 28 КК буде мати місце тоді, коли крадіжку спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь, до початку крадіжки, домовилися про спільне її вчинення. Розподіл функцій виконання тут не має значення: один зламує двері, другий стоїть на сторожі, третій збирає майно, четвертий складає його на машину та ін. Домовленість на спільне вчинення крадіжки повинна мати місце до початку її вчинення злочину, тобто до виконання тих дій, що утворюють об’єктивну сторону крадіжки. При цьому співучасники можуть бути співвико-навцями, а можуть виконувати різні ролі (див. коментар до ст. 27 КК).

За який саме час до початку крадіжки виникла домовленість для кваліфікації, не має значення. Так, крадіжка буде вважатися вчиненою за попередньою змовою як тоді, коли особи домовилися про вчинення крадіжки за місяць до початку її вчинення, так і коли така змова відбувалася за кілька хвилин до початку викрадення.

Якщо ж одна особа почала, наприклад, зламувати двері у крамницю з метою викрадення майна, а інша приєднується до неї в цей час, то крадіжки за попередньою змовою тут не буде (див. коментар до ч. 1 ст. 28 КК).

5. Частина 3 ст. 185 КК передбачає крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або таку, що завдала значної шкоди потерпілому.

Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, передбачає визначення, по-перше, ознак «житло», «інше приміщення», «сховище»; по-друге, ознак «проникнення». Тільки сукупність цих ознак дає можливість кваліфікувати крадіжку за ч. З ст. 185 КК.

Житло — це приміщення, призначене для постійного або тимчасового проживання людей (будинок, квартира, дача, номер у готелі тощо). До житла прирівнюються і його складові частини, де може зберігатися майно (балкон, льох тощо), за винятком господарських приміщень, не пов’язаних безпосередньо з житлом (гараж, сарай тощо).

Приміщення — це різного роду споруди, будови, в яких постійно чи тимчасово знаходиться майно: крамниця, елеватор, база, промислове підприємство, музей тощо.

Інше сховище — поняття широке — будь-яке місце, яке призначене для постійного чи тимчасово зберігання майна і має засоби охорони від доступу сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо). Це може бути контейнер, товарний вагон, охоронюваний загін та ін.

Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище розуміється незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; обманним шляхом; з використанням підроблених документів тощо).

Обов’язковою ознакою проникнення є його незаконність, тобто відсутність у особи права перебувати у перелічених місцях, де знаходиться майно, і

З суб’єктивної сторони проникнення вчиняється обов’язково з метою крадіжки. Якщо особа увійшла у приміщення не з метою крадіжки, але, перебуваючи там, вчинила крадіжку, то ознаки проникнення не буде. ;

Так, І. прийшов в гуртожиток до своєї знайомої, якої в кімнаті не було. І. пішов шукати її в інших кімнатах. Побачивши, що в одній із кімнат, в якій нікого не було, на столі лежав гаманець, викрав його. У цьому випадку відсутня крадіжка з проникненням у житло.

Для проникнення не має значення, чи винний проник сам (фізично) у житло, приміщення чи використав певні знаряддя, якими, наприклад, через відкриту кватирку витяг майно.

6. Крадіжка, що завдала значної шкоди потерпілому (ч. З ст. 185 КК), має визначатися за обов’язкової сукупності двох умов, передбачених у примітці 2 до ст. 185: 1) врахування матеріального стану потерпілого та 2) спричинення йому збитків на суму від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Матеріальний стан потерпілого встановлюється в кожному конкретному випадку на підставі оцінки заробітної плати, інших доходів, кількості членів сім’ї, наявності малолітніх, хворих тощо.

7. Крадіжка, вчинена у великих розмірах, передбачена ч. 4 ст. 185 КК, відповідно до примітки 3 до ст. 185, має місце, коли вона вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

8. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах, передбачена ч. 5 ст. 185 КК, визнається такою, якщо вона, відповідно до примітки 4 до ст. 185 КК, вчинена однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

9. Частина 5 ст. 185 КК передбачає також таку кваліфікуючу ознаку, як вчинення крадіжки організованою групою, ознаки якої передбачені в законі (див. коментар до ч. З ст. 28 КК).

Стаття 186. Грабіж

1. Відкрите викрадення чужого майна (грабіж) —

карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років.

2. Грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб, —

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до шести років.

3. Грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдав значної шкоди потерпілому, —

карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

4. Грабіж, вчинений у великих розмірах, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до тринадцяти років із конфіскацією майна.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 186 КК грабіж з об’єктивної сторони є відкритим викраденням чужого майна, тобто вилученням майна в присутності власника або інших осіб, які усвідомлюють вчинення викрадення. Водночас і особа, яка викрадає майно, усвідомлює, що її дії помічені іншими і оцінюються ними як викрадення. Але вона ігнорує це.

Якщо винний помиляється і вважає, що його дії помічені сторонніми і оцінюються як викрадення, а фактично цього немає (наприклад, сторонні бачать, що винний бере майно, але не розуміють, що це викрадення), відповідальність повинна наставати за грабіж.

Грабіж матиме місце і в тому випадку, коли викрадення розпочалося таємно, але в процесі вчинення злочину переросло у відкрите і це усвідомлюється винним (наприклад, при вчиненні крадіжки з’явився охоронник, але винний ігнорує це і, схопивши викрадене, втікає).

Грабіж вважається закінченим, коли майно вилучене і винний має реальну, хоча б початкову, можливість розпорядитися ним як власним (винести, сховати, передати, викинути тощо).

2. Суб’єктивна сторона і суб’єкт грабежу аналогічні цим елементам крадіжки (див. коментар до ч. 1 ст. 185 КК).

3. Частина 2 ст. 186 КК передбачає відповідальність за грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.

Під таким насильством розуміється:

фізичне насильство — обмеження волі (зв’язування, замкнення в певному приміщенні тощо), завдання ударів, побоїв, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричинило короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності (див. коментар до ст. 125 КК). Суспільна небезпечність такого грабежу підвищується у зв’язку з тим, що додатковими об’єктами тут є свобода, тілесна недоторканість особи;

психічне насильство — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в кон-клюдентних діях тощо.

У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна.