КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

психічне насильство — реальна погроза застосуванням зазначеного фізичного насильства. Погроза може бути усною, письмовою, вираженою в кон-клюдентних діях тощо.

У більшості випадків грабежу метою застосування насильства є вилучення майна. При цьому застосування насильства передує вилученню майна. Але насильство може бути застосоване і з метою утримання вже вилученого майна і, в цьому випадку, застосовуватися після вилучення майна.

Застосування насильства з метою уникнути затримання, виключає насильницький грабіж. У такому випадку насильство повинно кваліфікуватися за сукупністю з крадіжкою чи ненасильницьким грабежем. Наприклад, ч. 1 ст. 185 і ч. 1 ст. 125, або ч. 1 ст. 186 і ч. 1 ст. 126 КК.

Від грабежу, поєднаного з насильством, слід відрізняти так званий грабіж-ривок, при якому винний застосовує певні зусилля, щоб вирвати у потерпілого майно. У цьому випадку кваліфікація повинна бути лише за ч. 1 ст. 186 КК.

4. Такі кваліфікуючі ознаки грабежу, як повторність, за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 186 КК); грабіж, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, або що завдав значної шкоди потерпілому (ч. З ст. 186 КК); грабіж у великих розмірах (ч. 4 ст. 186 КК); грабіж, вчинений в особливо великих розмірах або організованою групою (ч. 5 ст. 186 КК) мають такий же зміст, як і аналогічні ознаки крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Стаття 187. Розбій

1. Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

3. Розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

4. Розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

1. Розбій є найбільш небезпечним серед злочинів проти власності. Це обумовлено тим, що обов’язковим додатковим об’єктом його виступають життя чи здоров’я потерпілого.

2. З об’єктивної сторони розбій відповідно до ч. 1 ст. 187 КК є нападом з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою спричинення такого насильства. Напад може бути таємним чи відкритим, але обов’язково повинен виявлятися у психічному або фізичному насильстві, яке має реальний характер: воно здатне подавити волю потерпілого і примусити його передати майно винному.

3. Фізичним насильством, небезпечним для життя чи здоров’я, охоплюються: легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності; середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження, замах на вбивство, вбивство. При цьому замах на вбивство і вбивство, характеризуючи вчинене як особливо кваліфікований розбій (ч. 4 ст. 187 КК), не охоплюються цим складом і потребують додаткової кваліфікації за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК (а за наявності інших кваліфікуючих ознак вбивства і за іншими пунктами ч. 2 ст. 115 КК). При замаху необхідно посилатися ще й на частини 2 чи 3 ст. 15 КК.

До фізичного насильства, що є ознакою розбою, також належить: насильство, яке реально не спричинило шкоду життю, але було небезпечним для життя в момент заподіяння, тобто в момент застосування створювало реальну погрозу для життя потерпілого (наприклад, скидання з висоти, здавлен-ня шиї, застосування електроструму тощо).

Фізичне насильство при розбої може бути як відкритим (при усвідомленні його потерпілим чи іншими особами), так і таємним (завдання удару ножем потерпілому, який спав).

Давання потерпілому без його згоди з метою вилучення у нього майна наркотичних, психотропних речовин, що призвели його до несвідомого стану і містили в собі небезпеку для його життя чи здоров’я (що усвідомлював винний), повинно кваліфікуватися як розбій.

4. Психічне насильство полягає у погрозі заподіяти зазначене фізичне насильство, в тому числі й у погрозі вбивством. Саме тому додаткова кваліфікація за ст. 129 КК при розбої, поєднаному з погрозою вбивством, тут не потрібна. Погроза повинна мати реальний характер і сприйматися потерпілим як така, що дійсно може бути реалізована. Наскільки вона була реальна, вирішується в кожному конкретному випадку виходячи з конкретної обстановки нападу.

Насильство при розбої застосовується з метою заволодіння майном або з метою його утримання.

Розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства, незалежно від того чи вдалося винному заволодіти майном, чи ні.

5. Суб’єктивна сторона та суб’єкт (див. коментар до ст. 185 КК).

6. Такі кваліфікуючі ознаки розбою, як вчинення його за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 187); розбій, поєднаний з проникненням в жит- , ло, інше приміщення чи сховище (ч. З ст. 187); розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою (ч. 4 ст. 187) мають аналогічний зміст з такими ж ознаками крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).

Певну особливість мають ознаки вчинення розбою особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм (ч. 2 ст. 187 КК), і розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187 КК). Виходячи з ч. 2 ст. 187 КК повторність розбою має місце лише в тих випадках, коли йому передували тільки розбій або бандитизм. При цьому для визначення цієї ознаки не має значення, чи була особа судима за попередні розбій або бандитизм, чи ні. Важливо лише встановити, що не закінчилися строки давності, або не погашена чи не знята судимість.

Вчинення раніше крадіжки, грабежу або злочинів, передбачених статтями 189—191 КК, повторності розбою не утворюють.

Розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, має місце при фактичному заподіянні з метою заволодіння чужим майном тілесних ушкоджень, передбачених ст. 121 (див. коментар до ст. 121 КК). При цьому ці тілесні ушкодження охоплюються ч. 4 ст. 187 КК і додаткової кваліфікації не потребують, навіть у тому випадку, коли вони потягли за собою смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК).

Стаття 188. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання

1. Викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв’язку та їх обладнання —

карається штрафом від ста до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, чи у великих розмірах, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

3. Ті самі дії, вчинені організованою групою або такі, що спричинили особливо тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Примітка. Діями, що завдали особливо тяжкі наслідки, вважаються дії, якщо вони спричинили загибель людини, перерву в забезпеченні споживачів електричною енергією та послугами зв’язку, внаслідок якої припинена діяльність промислових підприємств, порушена діяльність органів влади, державних установ, лікарських закладів, правоохоронних органів, частин пожежної охорони, збройних сил, порушено функціонування залізничного, морського, річного, повітряного, автомобільного транспорту та електротранспорту.

1. Додатковим безпосереднім об’єктом цього злочину є відносини, пов’язані із забезпеченням електроенергією, послугами зв’язку споживачів, і отже, нормальна діяльність служб життєзабезпечення.

Цей склад злочину відрізняється від інших злочинів проти власності своїм предметом — ним є електричні мережі, кабельні лінії зв’язку та їх обладнання, які є діючими і виконують функцію забезпечення об’єктів електроенергією, кабельним зв’язком.

2. З об’єктивної сторони посягання полягає у викраденні, тобто в таємному або відкритому вилученні зазначених предметів шляхом демонтажу чи іншим способом: це може бути вирізування електропроводу чи кабелю; вилучення певних деталей електровузла тощо. Наприклад, особа з метою здачі металобрухту вирізала більше ста метрів електрокабелю, внаслідок чого протягом доби було порушено електропостачання ряду підприємств і житлових будинків.

Закінченим злочин визнається з моменту вилучення зазначених предметів.