КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

4. Об’єктивна сторона даного злочину виявляється у двох діяннях:

а) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі; б) в підробленні документів референдуму, приписці, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушенні таємниці голосування тощо.

Зміст ознак перешкоджання участі в референдумі і порушення таємниці голосування аналогічний таким же ознакам статей 157, 159 КК з тією основною відмінністю, що у випадку, передбаченому у ст. 160 КК, йдеться не про участь у виборах до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а про участь у референдумі.

Перешкоджання вести агітацію полягає в прямій забороні вести агітацію за рішенням, що виноситься на референдум, або у штучному створенні умов, які роблять неможливим проведення агітації. Ознакою даного злочину є час його вчинення. Так, перешкоджання вести агітацію має місце, якщо воно вчинене до дня проведення референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який проводиться голосування з питань, винесених на референдум.

Про поняття насильства, обману, погроз і підкупу як способів злочину, зазначених у ч. 1 ст. 160 КК, див. у коментарі до ст. 157 КК. Поняття підроблення за своїм змістом збігається з поняттям підлогу у коментарі до ст. 158 КК. Про поняття «завідомо неправильний підрахунок голосів» див. коментар до ст. 158 КК, а про поняття порушення таємниці голосування — відповідний коментар до ст. 159 КК.

5. Злочин вважається закінченим з моменту порушення законодавства про референдум у тій чи іншій формі.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб’єкт даного злочину: за ч. 1 ст. 160 КК — як загальна особа, так і спеціальний суб’єкт; за частинами 2 і 3 — тільки спеціальний суб’єкт. Ним є член комісії з проведення референдуму або інша службова особа. До членів комісії з проведення референдуму належать члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму. Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, —

караються штрафом до п’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, —

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. У відповідності до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Передбачена у ст. 161 КК кримінальна відповідальність є однією з гарантій захисту конституційних прав громадян, що тут розглядаються.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують рівноправність громадян і їх права.

3. Об’єктивна сторона виявляється у здійсненні будь-якої дії, спрямованої на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та ненависті; на приниження національної честі та гідності або образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями; а також прямому чи непрямому обмеженні прав або встановленні прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

4. Під розпалюванням національної, расової або релігійної ворожнечі і ненависті слід розуміти розповсюдження будь-яких ідей і поглядів, що підривають довіру і повагу до певної національності, раси або релігійного віросповідання, а також викликають зневагу або почуття ненависті до традицій, культури, способу життя, релігійних обрядів громадян даної національності чи раси тощо. Це також може бути поширення різноманітних закликів, вигадувань, що формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викликають національну ворожнечу або розбрат.

Способи розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі на кваліфікацію не впливають. Ворожнеча може розповсюджуватись будь-яким чином: усно, письмово, шляхом агітації, пропаганди, в наглядно-демонстраційному вигляді. При цьому висловлювані ідеї та погляди мають суто загальний характер і не звернені до конкретної особи. Для кваліфікації злочину також не має значення, відповідають чи ні дійсності особливості, які при-писуються тій чи іншій нації. Головна спрямованість вчинених діянь — посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять у стійку ворожість.

5. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями мають за мету — принизити, образити, тобто показати неповноцінність, обмеженість людей конкретної національності або віросповідання. Воно може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, релігійними обрядами, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій по розпалюванню ворожнечі. ‘*

6. Обмеження прав громадян виявляється в прямому або непрямому ущемленні їх прав у будь-якій сфері діяльності залежно від національної, расової належності, статі, мови, релігійних переконань тощо або, навпаки, у встановленні прямих і непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих же підставах. Так, обмеження конституційних прав громадянина, наприклад, може бути в наданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) при прийомі на роботу, навчання, в той час як потерпілий громадянин мав бути прийнятим виходячи із законних підстав. Або при звільненні з роботи (наприклад, при скороченні робочих місць) національна належність або мова беруться за підставу для звільнення громадянина. Порушення даних прав може мати місце при поданні до заохочення, нагороди, при висуванні на конкурс, присудженні конкурсної премії тощо, якщо ці дії були обумовлені національним походженням, майновим станом, ставленням до релігії.

7. Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, вказаної в законі.

Якщо національні, расові, релігійні та інші переконання не є підставою порушення рівноправності громадян, то вони не можуть розглядатися як цей злочин.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною в формі прямого умислу. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення: ненависть до іншої національності, уявна думка про перевагу тієї чи іншої раси, мови, релігійної конфесії тощо. Мета вчинення злочину випливає із спрямованості вчинюваних дій — розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу; принизити національну гідність; показати переваги або неповноцінність громадян за ознакою їхнього ставлення до релігії, за національною або расовою належністю.

9. Суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.

10. У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за зазначені вище дії, поєднані з насильством, обманом або погрозами, а також вчинені посадовою особою.

11. Поняття насильства передбачає всі види спричинення шкоди здоров’ю: завдання ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за винятком випадків спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які кваліфікуються за сукупністю злочинів.

12. Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій з метою створення неправильного уявлення про них.