КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

6. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 117 КК, може бути осудна особа, яка досягла 14-ти років і є матір’ю потерпілої дитини. Співучасники у вбивстві матір’ю своєї новонародженої дитини несуть відповідальність за ст. 27 і п. 2 ч. 2 ст. 115 КК (за відсутності інших кваліфікуючих ознак), бо ті обставини, на підставі яких пом’якшується відповідальність матері, на них не поширюються.

Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

Умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони, а також у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, —

карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

1. Спричинення смерті тому, хто посягає з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтересів суспільства або держави від суспільне небезпечного посягання, тобто здійснене в стані необхідної оборони, згідно зі ст. 36 КК не є злочином, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Не є злочином за ст. 38 КК також заподіяння шкоди особі, яка вчинила злочин, з метою її затримання і до-ставлення відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи (див. коментар до статей 36, 37 та 38 КК). ,

Так, Верховний Суд України не знайшов складу злочину в діях М., засудженого за вбивство при перевищенні меж необхідної оборони П.

Як встановлено у справі, М., працюючи сторожем в школі-інтернаті, мав у користуванні рушницю. Почувши увечері, що хтось хоче викрасти сіно зі шкільного подвір’я, М. вийшов на подвір’я і побачив П. з сином, які стояли біля копиці. М. сказав їм, щоб вони йшли геть, але П. став наближатися до нього. М. відступив назад і попередив, що стрілятиме, але П. не зупинився. Коли П. наблизився до М. на відстань 1—2 метри, останній вистрілив з рушниці і вбив П. Верховний Суд України визнав, що М. діяв у стані необхідної оборони, оскільки він здійснив постріл під час виконання обов’язків з охорони шкільного майна для відбивання нападу розкрадача (Рад. право. - 1970. - № 7. - С. 106-107).

2. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони та у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, не виключає кримінальної відповідальності, пом’якшуючи її. Підставою для пом’якшення відповідальності в цих випадках є прагнення винної особи захистити від суспільне небезпечного посягання особисті, суспільні чи державні інтереси або затримати злочинця та доставити його відповідним органам влади. Винний тут діє, як правило, в стані душевного хвилювання, викликаного злочинною поведінкою потерпілого, що позбавляє його можливості достатньою мірою контролювати свої дії.

3. Об’єктивна сторона характеризується: 1) діями спрямованими на позбавлення життя іншої людини; 2) наслідками у виді смерті людини; 3) причинним зв’язком між зазначеним діянням та наслідком; 4) певною обстановкою вчинення злочину.

4. Умисне вбивство, передбачене ст. 118 КК, може бути вчинене за умови наявності: необхідної оборони, передбаченої ст. 36 КК, уявної оборони, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання, і вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення (ч. 2 ст. 37 КК), або затримання особи, що вчинила злочин (ст. 38 КК).

5. Перевищенням меж необхідної оборони відповідно до ч. З ст. 36 КК визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Так само перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця при умисному заподіянні йому смерті згідно з ч. 2 ст. 38 КК визнається явна невідповідність вчиненого небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця.

Так, В. була визнана винною в тому, що з метою вбивства завдала обухом сокири удару по голові вітчиму Б., який бив її матір. Дії В. були кваліфіковані як вбивство без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. Вища судова інстанція перекваліфікувала злочин на вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, зазначивши, що в день вбивства Б. у стані сп’яніння ганявся за матір’ю В., наздогнав її та став бити. Почувши крики матері, В., що ремонтувала будинок, з сокирою кинулася на допомогу і, захищаючи свою матір, завдала смертельного удару вітчиму. Тим самим вона перевищила межі необхідної оборони, застосувавши засоби, явно невідповідні характерові і небезпеці посягання (Судебная практика… — С. 149—150).

При вирішенні питання про наявність або відсутність ознак перевищення меж необхідної оборони не можна механічно виходити з вимоги розмірності засобів захисту та засобів посягання, інтенсивності захисту та інтенсивності посягання. Пленум ВСУ у постанові від 26 квітня 2002 р. вказав, що при розв’язанні питання про наявність перевищення меж оборони необхідно враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані (вік, стать, стан здоров’я) та інші обставини (п. 5 постанови ПВСУ «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26 квітня 2002 р. № 1).

Ті ж фактори слід враховувати і при розв’язанні питання про перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Стаття 118 КК щодо вбивства при затриманні злочинця може бути застосована, якщо при цьому було допущено явну невідповідність засобів затримання характерові та ступеню суспільної небезпечності вчиненого і обставинам затримання. При цьому слід мати на увазі, що не може кваліфікуватися за даною статтею вбивство злочинця — акт самочинної розправи.

У будь-якому випадку на підставі ч. 4 ст. 36 КК не може розглядатися як перевищення меж необхідної оборони застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Особа, яка вчинила умисне вбивство у стані уявної оборони, підлягає кримінальній відповідальності за ст. 118 КК лише за умови, що вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, але при цьому перевищила межі захисту, що дозволяються в умовах відповідного реального посягання. В усіх цих випадках визнається відсутність в діях того, хто захищається, складу якогось злочину.

6. З суб’єктивної сторони вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, вчиняється лише умисно. Необережне позбавлення життя особи, яка вчиняє посягання, або злочинця в стані необхідної оборони або затримання, злочином не визнається.

Слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільне небезпечним посяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди (в цьому випадку позбавлення життя особи, яка вчинила посягання, або злочинця) небезпечності посягання чи вчиненого затриманим злочину або точно оцінити обстановку захисту чи затримання. У цьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної оборони або заходів по затриманню злочинця виключається.

7. Суб’єктом злочину, передбаченого ст. 118 КК, є осудна особа, яка досягла 16-ти років. Це може бути особа, яка перебуває у стані необхідної оборони, уявної оборони, якщо вона не усвідомлювала і не могла усвідомлювати помилковості свого припущення, а також особа, яка вчиняє дії по затриманню злочинця.

Суб’єктами цього злочину також можуть виступати представники влади, працівники правоохоронних органів, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовці, які під час виконання службових обов’язків вчинили умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або заходів, необхідних для затримання злочинця.

8. Стаття 118 КК не повинна застосовуватися у випадках вбивства за допомогою різних попереджувальних заходів щодо запобігання можливим посяганням на власність. У цих випадках винні не перебувають у стані необхідної оборони і, отже, не можуть її перевищувати. Від таких пристосувань можуть постраждати не тільки злочинці, а й особи, які випадково увійшли у зіткнення з ними.

9. Вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, з особливою жорстокістю, жінки, яка завідомо для винного була в стані вагітності, двох або більше осіб, особою, яка раніше вчинила вбивство, повинне кваліфікуватися не як умисне вбивство за обтяжуючих обставин, а за ст. 118 КК.