КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Відповідальність за даний злочин настає за умови, що потерпілий був позбавлений життя у зв’язку з його законними діями. У випадках, коли вчиняється вбивство особи, пов’язане з її діяльністю, що є протизаконною (наприклад, службова особа зловживає своїм службовим становищем або допускає перевищення влади), дії винного не можуть кваліфікуватися за п. 8 ч. 2 ст. 115 КК.

Такий вид вбивства, як правило, вчиняється на ґрунті помсти, викликаної службовою або громадською діяльністю потерпілого (вбивство браконьєром лісничого, який викрив його, вбивство за дачу показань у суді тощо).

Пункт 8 ч. 2 ст. 115 КК може застосовуватися і в разі вбивства з метою перешкодити здійсненню небажаної для винного діяльності (вбивство сторожа, який охороняв той чи інший об’єкт, вбивство слідчого, який прагнув викрити злочинця тощо).

Судова практика вважає, що коли умисел винного був спрямований на вбивство у зв’язку з припиненням потерпілим хуліганських дій винного, додаткова кваліфікація таких дій, як вбивство з хуліганських мотивів, не потрібна. Хуліганство і наступне вбивство особи, яка припиняла ці дії, необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 296 КК та п. 8 ч. 2 ст. 115 ККчи ст. 348 КК.

Відповідальність за вбивство у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку настає незалежно від часу здійснення дій, які стали приводом для помсти. Не вимагається також, щоб вбивство було вчинене саме в момент виконання потерпілим свого службового або громадського обов’язку. Важливо те, що потерпілий або його близький родич вбиті у зв’язку з виконанням ним цього обов’язку.

Коли винний, бажаючи вбити особу у зв’язку з виконанням нею службового або громадського обов’язку чи її близького родича, помилково позбавив життя іншу людину, яка такого обов’язку не виконувала чи не була близьким родичем, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 та п. 8 ч. 2 ст. 115 КК як замах на злочин, який він намагався вчинити, та за ч. 1 ст. 115 КК (за відсутності обтяжуючих обставин).

Для застосування п. 8 ч. 2 ст. 115 КК не має значення, чи зачіпала діяльність потерпілого або його близького родича безпосередньо інтереси винного чи близьких йому осіб. Можливі випадки, коли вбивство особи вчиняється у зв’язку з її службовою або громадською діяльністю, яка взагалі не зачіпає ні інтересів самого винного, ні інтересів його близьких (наприклад, вбивцею керує почуття заздрості).

Умисне вбивство чи замах на вбивство державного або громадського діяча, працівника правоохоронного органу чи його близьких родичів, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів, захисника чи представника особи або її близьких родичів, начальника військової служби чи іншої особи, яка виконує обов’язки з військової служби, представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, за наявності відповідних підстав належить кваліфікувати тільки за статтями 112, 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ст. 443 КК. Разом з тим, коли умисне вбивство зазначених осіб чи замах на нього вчинені за інших обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 ст. 115 КК, дії винної особи додатково кваліфікуються і за відповідними пунктами цієї статті (абз. 5 п. 12 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

41. Пункт 9 ч. 2 ст. 115 КК передбачає вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Вчиняючи злочин, що розглядається, винний може переслідувати мету приховати як раніше вчинений злочин, так і злочин, який припускалося вчинити в майбутньому. При цьому мова може йти про прагнення винного повністю приховати злочин та обставини, які впливають на кваліфікацію і міру покарання. При вбивстві з метою полегшити вчинення іншого злочину винний може здійснити ці дії як до вчинення наміченого злочину, так і в процесі його здійснення. Пунктом 9 ч. 2 ст. 115 КК охоплюються, наприклад, випадки вбивства потерпілого, свідка, особи, у якої є докази злочину, та ін. Відповідальність за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК настає у випадках, коли вбивство вчинено з метою приховати або полегшити будь-який злочин, незалежно від його тяжкості. Для кваліфікації умисного вбивства як такого, що вчинене з метою приховати інший злочин, не має значення, чи був винний причетним до злочину, який приховується. Якщо він вчинив умисне вбивство з метою приховати раніше вчинений ним злочин, його дії кваліфікуються за тією статтею КК, якою передбачено відповідальність за приховуваний злочин, та за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК (абз. 2 п. 13 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Жертвою такого виду вбивства може бути як потерпілий від злочину, так і інші особи, позбавлення життя яких, на думку винного, сприятиме здійсненню його мети. Не потрібно, щоб винний внаслідок вбивства досяг поставленої мети — приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Для відповідальності за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК досить встановити сам факт наявності такої мети. Тому в разі, якщо винний у вбивстві згодом добровільно .відмовиться від вчинення злочину, заради якого вчинено вбивство, або буде затриманий, не встигши вчинити його, відповідальність за злочин, що розглядається, не виключається.

Дії винного, який вчинив умисне вбивство з метою приховати злочин іншої особи, додатково кваліфікувати ще й за ст. 396 КК не потрібно. Якщо вбивство з метою приховання злочину, вчиненого іншою особою, було заздалегідь обіцяне, відповідальність настає за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК і за по-собництво в тому злочині, який приховувався (абз. З п. 13 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

42. Вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, передбачене п. 10 ч. 2 ст. 115 КК. У цих випадках винний може вчинити вбивство в процесі самого зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, щоб паралізувати опір потерпілої особи, або з садистських мотивів. Таке вбивство може бути вчинене й відразу ж після зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, щоб приховати скоєний злочин і уникнути відповідальності. Сюди ж слід віднести й випадки вбивства з мотивів помсти за вчинений при скоєнні цих злочинів опір. Умисне вбивство з метою задовольнити статеву пристрасть із трупом також тягне відповідальність за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК (п. 14 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

Умисне вбивство, вчинене в процесі зґвалтування або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом чи відразу ж після їх вчинення, слід кваліфікувати за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК та відповідно за ч. 4 ст. 152 або ч. З ст. 153 КК чи за ст. 15 і ч. 4 ст. 152 або ч. З ст. 153 КК (див. також коментар до статей 152 та 153 КК).

Жертвою такого виду вбивства може бути як особа, потерпіла при зґвалтуванні чи насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом, так і інші особи, які були вбиті у зв’язку з цими злочинами. Вбивство і зґвалтування або насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом можуть бути вчинені як однією особою, так і різними (наприклад, при груповому зґвалтуванні).

Для застосування п. 10 ч. 2 ст. 115 КК необхідно встановити, що вбивство було умисним. Необережне спричинення смерті при зґвалтуванні або насильницькому задоволенні статевої пристрасті неприродним способом повинне кваліфікуватися відповідно за ч. 4 ст. 152 КК чи ч. З ст. 153 КК.

У випадках, коли особу було умисно вбито через певний час після її зґвалтування чи насильницького задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом з метою їх приховання, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами статей 152 або 153 та п. 9 ч. 2 ст. 115 КК (абз. З п. 14 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи»).

43. Пункт 11 ч. 2 ст. 115 КК передбачає вбивство, вчинене на замовлення. Під ним слід розуміти умисне позбавлення життя потерпілого, здійснене особою (виконавцем) за дорученням іншої особи (замовника). Таке доручення може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов’язується позбавити потерпілого життя, а замовник — вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального чи нематеріального характеру або ж не вчиняти їх. Якщо замовлення умисного вбивства мало форму угоди, відповідальність за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК настає незалежно від того, коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії — до чи після вбивства, виконав чи не виконав замовник свою обіцянку, збирався він це робити чи ні. До дій матеріального характеру, зокрема, належать сплата виконавцеві винагороди за вчинення вбивства, передача чи збереження прав на майно, звільнення від майнових зобов’язань тощо. Під діями нематеріального характеру розуміються будь-які дії, вчинення чи невчинення яких безпосередньо не пов’язане з матеріальними інтересами виконавця вбивства.