КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

3. Дострокове зняття судимості з осіб, що вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, провадиться на підставі, передбаченій у ст. 91 КК, з урахуванням таких особливостей: 1) відбуття покарання у виді позбавлення волі; 2) за тяжкий або особливо тяжкий злочин; 3) після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у ч. 2 ст. 108 КК.

Особлива частина

Розділ І

ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ОСНОВ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

1. Злочини проти національної безпеки України є найбільш суспільне небезпечними посяганнями.

їх родовим об’єктом є суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, конституційний лад, суверенітет, територіальну недоторканність, обороноздатність, тобто основи національної безпеки України. Іншими словами, родовим об’єктом цих злочинів є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави (ст. 1 Конституції України).

2. Висока суспільна небезпечність цих злочинів і була підставою для віднесення більшості з них до особливо тяжких або тяжких (особливо тяжкі — ч. З ст. 110, статті 111—114, тяжкі — ч. 1 ст. 109 КК). Лише злочини, передбачені частинами 2 і 3 ст. 109 та ч. 1 ст. 110 КК, віднесені законодавцем до категорії середньої тяжкості (див. ст. 12 КК).

3. Всі злочини, передбачені розділом І КК, з об’єктивної сторони здійснюються шляхом активної поведінки — дії. При цьому, виходячи з їх підвищеної суспільної небезпеки, законодавець більшість із них конструює як злочини з формальним складом, тому вони вважаються закінченими з моменту вчинення самого діяння, незалежно від настання конкретної шкоди основам національної безпеки України. Якщо фактично конкретні наслідки настали, то вони не змінюють кваліфікацію цих злочинів, але впливають на ступінь суспільної небезпечності.

4. Висока небезпека злочинів, передбачених у розділі І, відбивається і в їх суб’єктивній стороні: всі вони є умисними і, як правило, вчинюються з прямим умислом (див. коментар до ч. 2 ст. 24 розділу V Загальної частини КК).

Характерною обов’язковою суб’єктивною ознакою більшості з цих злочинів є їх мета: зміна чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, зміна меж території або державного кордону, ослаблення держави.

5. Суб’єктом більшості з цих злочинів є особа, яка досягла до вчинення злочину 16-ти років. Лише за злочини, передбачені статтями 112 та 113 КК, може відповідати особа з 14-ти років.

Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, —

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, —

караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого в ст. 109 КК, є

суспільні відносини, що забезпечують внутрішню безпеку України, захист її конституційного ладу та державної влади. Правовою підставою криміналізації цих діянь є ч. З ст. 5 Конституції України, відповідно до якої право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і ніхто не може узурпувати державну владу.

Конституційний лад — це устрій держави і суспільства, а також їх інститутів відповідно до норм Конституції. Це цілісна система основних соціально-правових відносин, що визначають форми і способи функціонування держави як єдиного державно-правового механізму. Формальне функціонування конституційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднання індивідуальних і суспільних відносин.

Державна влада — це головна складова публічної влади, яка належить тільки державі і реалізується нею шляхом прийняття компетентним органом обов’язкових для виконання усіма рішень (правових актів), та застосування в разі необхідності державного примусу. Завдяки цьому здійснюється керівництво справами суспільства як самою державою, так і її органами.

2. Об’єктивна сторона виявляється в чотирьох формах:

1) дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; 2) змова про вчинення таких дій;

3) публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Загальною ознакою всіх цих дій є спрямованість їх саме на насильницькі зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, тобто із застосуванням фізичного або психічного насильства до представників державної влади, осіб, що виконують функцію її охорони, або осіб, що перешкоджають вчиненню таких дій.

Саме вчинення таких дій є закінченим злочином.

Змова про вчинення таких дій передбачає умисну угоду двох або більше осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення влади. В цій формі злочин є закінченим з моменту досягнення домовленості між двома або більше особами про вчинення зазначених дій (так званий усічений злочин).

Заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, передбачені ч. 2 ст. 109 КК, обов’язково повинні мати публічний характер, тобто проголошуватися відкрито, в присутності багатьох громадян (ці заклики можуть бути на зборах, на мітингу, демонстрації тощо). Самі заклики з визначеним змістом становлять закінчений злочин, незалежно від реагування присутніх громадян.

Четверта форма об’єктивної сторони злочину, передбачена в ч. 2 ст. 109 КК, виявляється у розповсюдженні матеріалів із закликами того ж змісту. Розповсюдження означає поширення матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади серед широкого кола осіб з метою ознайомлення їх з цими закликами (розповсюдження листівок, плакатів, роздавання книг тощо).

3. Частина 3 ст. 109 КК передбачає кваліфікуючі ознаки діянь, передбачених у ч. 2 ст. 109 КК: 1) вчинення цих дій особою, яка є представником влади; або 2) повторно; або 3) організованою групою; або 4) з використанням засобів масової інформації.

Представником влади є особа, яка перебуває на службі в органах державної влади та наділена владними повноваженнями, виконує владні функції (наприклад, депутат місцевої влади, голова суду, працівник міліції тощо (див. коментар до ст. 364 КК).

Повторність означає, що особа хоча б вдруге вчинює публічні заклики або розповсюджує матеріали з такими закликами. При цьому не має значення, повторно вчинюється те саме діяння чи інше (наприклад, особа, яка раніше вчинила публічні заклики, іншого разу розповсюджує матеріали із закликами). Не має значення, чи була особа раніше судима, чи ні.

Вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 109 КК, організованою групою означає, що публічні заклики або розповсюдження матеріалів із закликами здійснюються трьома або більше особами, які попередньо організувалися у стійке об’єднання для такої діяльності (див. коментар до ч. З ст. 28 КК).

Четверта кваліфікуюча ознака діянь, передбачених у ч. З ст. 109 КК, пов’язана з використанням для їх вчинення засобів масової інформації (наприклад, виступ по телебаченню, розповсюдження матеріалів з використанням системи Інтернет, поширення комп’ютерних програм із зазначеними матеріалами, публікації в газетах та ін.).

Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

1. Умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, —

караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, —

караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які призвели до загибелі людей або інших тяжких наслідків, —