Розмір має значення - Брати Капранови

Я теж чув про це відкриття, але, присягаюся, не надав йому ніякого значення. Мені здалося, що старий перебільшував. Бо вчені лише висловили гіпотезу, що Клеопатра помітила в себе целюліт, через що й вирішила накласти на себе руки, проте битися об заклад щодо цього я б не став.

- А між тим я провів домашній експеримент, - вів далі академік, - замовив собі відеокамеру й телевізор, які використовують вертикально розгортку. Тобто в них світловий промінь ходить згори-вниз. І що ви гадаєте? Зніматися для мого телевізора вмить полюбили всі знайомі жінки. «Він у тебе компліментарний», - казали вони. У ньому виглядаєш стрункішою та красивішою. Ви подумайте, яке поєднання - стрункішою та красивішою! Але особливо небезпечною ця мода стала для української нації. Якщо ви знаєте, у мові наших предків слово «худий» було синонімом слова «поганий». Більш того, традиційні обводи української жінки були сформовані тисячорічною цивілізацією, і не якомусь там паршивому телевізору заперечувати їх. Ґрунтовні стегна, в які так зручно упираються руки, тонка талія, високі пишні груди - ось традиційний тип української красуні. І саме таких жінок ми обираємо, коли настає пора одружуватися, і саме такі жінки родять нам здорових дітей, справжніх українців. І саме тому ми вижили як нація попри сторіччя рабства, прямого нищення та різних поневірянь. Отож уявіть собі - цьому останньому механізму захисту українців, самій нашій біології, сьогодні кинуто виклик. Сьогодні модно бути схожим на рибу тюльку! На дошку! На бліду спірохету!

Старий так розхвилювався, що я мусив зганяти по воду, аби повернути розмову в ділове річище. Емоції - це добре, але їх до справи не підшиєш. Ні, все-таки не дурний я хлоп. Розсекретив академіка, хоч як хитро він заховався. Що там не кажіть, а УГС - це сила. Не знаю, як щодо біологічного захисту самої природи, але поки в українців є такий захист, як УГС, ми непереможні. Недаремно сюди беруть найкращих!

- Я вирішив боротися, - продовжив старий, коли відпився водичкою. - Я написав аналітичну записку, у якій обґрунтував необхідність переходу телебачення на вертикальну розгортку. Це не так дорого, бо на першому етапі можна було б навіть використовувати старі телевізори, поставивши їх на бік. І що ви гадаєте? Ці кляті інформаційники вирішили, що я зазіхаю на їхню територію! Вони просто висміяли мою ідею, хоч і визнали, що з технічної точки зору її можна реалізувати. Ви чуєте, можна реалізувати! А скільки було пролито ядучої слини! Ви просто не уявляєте собі це змагання в дотепах, цей воронячий бенкет, який вони влаштували! Мовляв, якщо дехто досяг успіхів у біохімії, це ще не означає, що він може диктувати свою волю в інформаційній галузі. Одне слово, мене поставили на місце. На належне мені місце науковця. І я вирішив, що коли Бог дав мені до рук таку зброю, як наука, то гріх витрачати час на те, аби переконувати бюрократичних нездар та заздрих міщан. Біохімія - це дуже сильна зброя. Отже, я взявся до праці.

Роки, проведені старим в лабораторіях та за комп’ютером не минули марно. Власне, в процесі досліджень і з’явилася методика точкового впливу на людські органи, що отримала ім’я на честь винахідника - академіка Майбороди. І саме завдяки їй українські біохіміки остаточно пішли у відрив від своїх закордонних колег. Грузини кажуть у таких випадках: «Коли ти прийшов, я вже пішов геть». Тобто ми вже думали про наслідки, коли інші лише аналізували причини.

- Отже, я вирішив зіграти на протиході всезагальному захопленню. Гаразд, подумав я, вони хочуть стати худими, аби подобатися чоловікам? А я зроблю так, аби чоловіки остаточно від них відвернулися. Аби схиблені на шкідливій моді не отримали шансів на продовження свого роду. І спосіб, до якого я врешті-решт вдався, ви знаєте.

Так, цей спосіб можна назвати «поправкою до еволюції». А втім, хто сказав, що це еволюція? Це лише тенденція, а виправляти тенденції сам Бог велів. І дійшовши такого єзуїтського рішення, мені залишилося тільки забезпечити його розповсюдження.

Академік не став докладно зупинятися на всіх складнощах організаційного характеру, але я чудово собі уявляю, як то воно було чистому науковцю, мешканцю бібліотек та лабораторій, можна сказати, відлюднику опинитися на вістрі сучасного маркетингу та потрапити у фінансові та організаційні нетрі. Бо крім організації офшору, пошуку сировини та анонімного налагодження виробництва, належало «всього лише» вигадати нову торгову марку та вивести її на ринок. За таке масштабне завдання не взявся б навіть агент першого класу УГС, хоча ні, тут я перебільшую, бо нашим агентам усе до снаги.

- Вам хтось допомагав? - уточнив я.

- Книжки, - посміхнувся академік. - Єдині радники старого відлюдника.

Зрозуміло. Що-що, а читати книжки він умів. І не так, як ми з вами читаємо детективи, а по-справжньому.

Так, треба зауважити, що дідусь виконав просто-таки гігантську роботу. От що значить стара школа! Каюсь, я б ніколи не наважився на щось подібне без консультації з фахівцями, наприклад, спеціального аналітичного відділу. Я подивився на академіка з відвертою повагою, бо вмів поважати супротивника. Хоч, відверто кажучи, чим далі вів старий свою розповідь, тим більше в мені розвивалося бінарне сприйняття. Ну який, скажіть, з нього супротивник? Він хотів зробити щось погане? Навпаки. Він боровся з нами? Ні, розколовся при першому запитанні «в лоба». Може, і справді, супротивник десь в іншому місці, зовні, а ми всі, в тому числі й академік, просто намагаємося боротися з ним, кожен своїми засобами? Може, варто просто об’єднати наші зусилля?

Галушка слухала мовчки, і тільки іноді зводила очі вгору, немовби намагаючись краще запам’ятати. Тільки раз вона запитала:

- Діду, а бабуся знала?

- Ні, - відрізав той. - Війна - це чоловіча справа.

Війна, інакше не скажеш. Старий воював за Україну, за свою Україну, і скажіть, будь ласка, хіба він не мав на це права?

- Пане академіку, - я прокашлявся. - Я тут присутній не як представник Служби, а як приватна особа. І як приватна особа хочу сказати вам таке: у нас на вас нічого немає. Якщо ви не будете більше грати в ці ігри, в нас не буде до вас жодної претензії - ані формально, ані морально. Просто не буде, і квит. Розумієте, про що я? Ви все чудово організували, без жодних слідів, тому…

- Хлопчику, - академік Майборода посміхнувся і поклав свою важку руку на моє плече. - Хлопчику, я звик відповідати за зроблене. І якщо я колись заслужив звання академіка і не відмовився прийняти його, то невже ти гадаєш, що я злякаюся заслуженої кари? Тюрма мене не лякає.

Почувши останню фразу, Галушка помітно зблідла.

- Пане Омеляне… - почав я.

- Зачекай, - перервав мене вчений. - Я старий романтик. Бути молодим романтиком легко. Бути старим романтиком важко, оскільки з роками не залишається підстав для романтизму. Але в мене залишилися. І тому я скажу так: від зробленого не відмовлюся, від заробленого не сховаюся. Я не зміг перемогти самотужки, але я порушив цю проблему, і тепер від неї вже не відхреститися. Щось буде зроблено. Так чи інакше. Влада тепер мусить вдатися до спеціальних заходів. Вони врешті-решт почули мене, хоча довго відмовлялися чути.

- Тоді давайте так, - сказав я, розчулений словами старого, - вважайте, що нашої розмови не було. Врешті-решт я говорив з вами просто як фізична особа, як друг вашої онуки. А ви краще просто підіть до свого кума і все йому розкажіть. Він має досить повноважень і досить мудрості, аби вирішити, як правильно вчинити. А я зі свого боку теж забуду про нашу розмову, наче її просто не було. Домовилися?

Старий уважно подивився на мене, несподівано сильно стиснув плече й підвівся з лави.

- Ти молодець, хлопчику, - сказав академік Майборода і повільно пішов вулицею у напрямку свого інституту.

Ми довго дивилися йому вслід.

- Таким дідом можна пишатися, - мовив я.

- Це тобою можна пишатися, - раптом відповіла вона і просто там, на лаві, міцно мене поцілувала.

«Пані Граціоза. Нова упаковка - нова ти!» - твердив рекламний ролик. Як на мене, сформульовано непогано. Коли до справи беруться справжні фахівці з реклами, результат майже гарантовано. Раджу всім - годі займатися самодіяльністю, краще зверніться до професіоналів.

Презентацію нової упаковки з неодмінним у таких випадках фуршетом було заплановано на сьогоднішній вечір. Галушка залишила мене самого, бо ще мала на хвилинку заскочити до перукаря, манікюрки, педікюрки, косметолога, візажиста, масажиста, кравця, ну, і ще в декількох дрібних справах. Одне слово, жінка завжди знайде собі забаву перед відповідальним заходом. І це можна зрозуміти - адже сьогодні їй доведеться грати роль королеви балу. Хоча чому це грати роль - вона й справді буде королевою. Бо саме з її легкої руки «Пані Граціоза» разом із новою упаковкою набула нових корисних якостей - масові випробування показали стійкий побічний ефект у вигляді збільшення грудей на один розмір. Іноді на два. Я наполягав на підвищенні ефективності препарату, і мене навіть вислухали, але, як завжди, не взяли до уваги. Утім, не все так погано, бо я теж був запрошений на прийом. І зовсім не в ролі Галушчиного кавалера, як ви могли подумати. Хоч, як на мене, така іпостась уже сама по собі була б почесною, і все ж вона не відповідала б справжньому стану речей. Бо операція «Право першої ночі» блискуче завершилася саме завдяки моїй ініціативі й моєму вмінню зіставляти факти. Це я не хвалюся перед вами, це пряма цитата із Ляха. Уявіть собі - мій начальник без будь-якого зовнішнього тиску подав мене на подяку і, можливо, її навіть затвердять. Скажу чесно, в душі я не схильний переоцінювати свій скромний внесок у справу. Академік Майборода, розповідаючи всю історію Першому заступникові, таки трохи переборщив щодо моїх заслуг. Але все одно приємно. Скажіть, а вам хіба не було б приємно отримати подяку від самого Генерального писаря УГС? Отож-бо. У такі моменти хочеться зробити щось надзвичайне, ну, хоча б просто віддати життя задля України. Але це, зрозуміло, якщо подяку таки затвердять. Тьху-тьху-тьху, щоб не зурочити.