КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Якщо спосіб спонукання сам по собі створює склад самостійного злочину (спричинення тілесних ушкоджень, шахрайство та ін.), вчинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів.

4. Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на неповнолітнього з метою примусити його до застосування допінгу. При цьому не має значення, чи погодився неповнолітній під таким тиском на вживання допінгу. Якщо зазначені дії спричинили до настання тяжких наслідків, передбачених ч. З цієї статті, злочин вважається закінченим з моменту настання таких наслідків. Обов’язковим тут є встановлення причинного зв’язку між застосуванням допінгу та тяжкими наслідками. Якщо такі наслідки настали в результаті примусу, спонукання чи в будь-який інший спосіб — відповідальність настає не за ч. З ст. 323 КК, а за сукупністю частин 1 чи 2 ст. 323 та відповідного злочину проти життя та здоров’я.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, що поєднується, як правило, із спеціальною метою — примусити потерпілого застосувати допінг. У випадку настання тяжких наслідків, передбачених ч. З ст. 323 КК, ставлення винного до настання таких наслідків повинне виражатись у необережній формі вини.

6. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Це, як правило, можуть бути особи, які виконують функції викладача фізкультури, інструктора з того чи іншого виду спорту, тренера (але це можуть бути і батьки потерпілого та інші особи). У випадку, коли вчинення таких дій здійснюється службовою особою із використанням службового становища, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.

7. Обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. 2 ст. 323 КК, а саме: вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, 1) повторно, 2) щодо двох чи більше неповнолітніх, 3) особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених ст. 314, 315, 317 та 324 КК.

Про зміст ознак скоєння винним дій, зазначених у ч. 1 ст. 323 КК, повторно, або щодо двох чи більше неповнолітніх, або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317 та 324 — див. коментар до статей 32, 315 КК.

8. Особливо обтяжуючі обставини цього злочину передбачені ч. З ст. 323 КК. Ними є вчинення дій, передбачених частинами 1 або 2 цієї статті, якщо вони заподіяли тяжкі наслідки. Тяжкі наслідки у цьому випадку можуть полягати у заподіянні тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості, самогубстві потерпілого, навіть його смерті (тобто це можуть бути будь-які вищезгадані наслідки, які викликаються впливом допінгів на організм людини). Спричинення внаслідок таких дій смерті чи тяжких тілесних ушкоджень двом чи більше неповнолітнім потребує додаткової кваліфікації за вчинення відповідних злочинів проти життя та здоров’я особи.

Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, —

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів полягає у зневажливому ставленні дорослих до здоров’я підростаючого покоління. Воно виявляється у втягненні підлітків до зловживання згаданими засобами з подальшими шкідливими для суспільства наслідками.

2. Предметом злочину є одурманюючі речовини, які не є наркотичними або психотропними або їх аналогами. Визначення цих засобів див. коментар до п. 2 ст. 322 КК.

Потерпілими від цього злочину є неповнолітні особи, тобто такі, що не досягли 18 років.

3. Об’єктивна сторона цього злочину виявляється у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів. Зміст схиляння є аналогічним змісту схиляння при вчиненні злочину, передбаченого ст. 315 КК (див. коментар до цієї статті).

Застосування до неповнолітнього насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, катування тощо) з метою примусити його до вживання одурманюючих засобів утворює сукупність злочинів, передбачених статтями 324 та 121, 122, 125, 127 КК.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання також наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, скоєне також утворює сукупність із відповідними злочинами (статті 307, 309, 311, 315 КК тощо).

4. Злочин вважається закінченим з початку здійснення дій, спрямованих на те, щоб збудити в іншої особи бажання вжити одурманюючі засоби. При цьому відповідальність за даний злочин настає незалежно від наслідків схиляння, тобто від того, вжила неповнолітня особа одурманюючий засіб чи відмовилася це зробити.

5. Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і наявністю мети — викликати у конкретної особи бажання вживати одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами.

6. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. У випадку, коли вчинення таких дій здійснюється службовою особою із використанням службового становища, вчинене належить кваліфікувати за сукупністю із відповідним злочином у сфері службової діяльності.

Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Суспільна небезпечність порушення правил боротьби з епідеміями полягає у зневажливому ставленні до сфери охорони здоров’я, санітарно-епідеміологічного благополуччя територій та населених пунктів, а також можливості спричинення такого тяжкого наслідку, як епідемії.

2. Об’єктивна сторона цього злочину передусім передбачає порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними.

Правила попередження і боротьби з епідеміями та іншими заразними захворюваннями встановлюються відповідно до «Основ законодавства України про охорону здоров’я» від 19 листопада 1992 р., Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р., Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р та інших нормативно-правових актів.

Порушення цих правил може полягати в дії або бездіяльності та означає їх невиконання або неналежне виконання (наприклад, допущення в’їзду на територію України іноземного громадянина з країни, де зареєстровані інфекційні хвороби, без документів, передбачених міжнародними договорами і санітарним законодавством України, непроведення дезинфекції у вогнищі захворювання тощо).

Наслідки даного злочину полягають у створенні реальної можливості поширення епідемічних або інших заразних захворювань або поширенні зазначених захворювань.

Епідемічними визнаються такі інфекційні захворювання, які мають здатність масово поширюватися серед населення на відповідній території за короткий проміжок часу.

Інші заразні захворювання — це різні хвороби людей, що передаються один одному (наприклад, холера, чума, малярія тощо). Відомості про них містяться у «Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носіїв збудників цих хвороб», затвердженому наказом МОЗ від 19 липня 1995 р. № 133, та в інших нормативних актах.

Порушення правил має бути причинно пов’язане або з поширенням епідемій та інших заразних захворювань на певній території України, або зі створенням реальної загрози такого поширення.

3. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного настання вказаних наслідків або створення реальної загрози їх настання.

4. Суб’єктивна сторона злочину характеризується або умисним порушенням встановлених правил, або через необережність, але щодо наслідків можлива тільки необережність.

5. Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку, в тому числі і службова, до обов’язків якої входить виконання передбачених законом правил по боротьбі з епідеміями та іншими заразними захворюваннями (службові особи підприємств, організацій, установ; медичні працівники, працівники санепідемстанцій, ветеринарні лікарі; працівники тваринницьких ферм тощо), а також інші особи, які порушили правила боротьби з епідеміями. Службові особи за порушення цих правил можуть нести відповідальність за сукупністю злочинів — за ст. 325 КК та відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого, —