Чорний елiксир (на украинском языке) - К Пушкарев

?

Чекати довелося недовго. Лота - дружина тренера Лiннокса - тiльки й устигла пригостити їх коктейлем, як скрипнули гальма лiмузина. Лота теж була на стадiонi; побачивши, що чоловiк поспiшає до таємничого вiвчаря, вона одразу ж поїхала сюди. Решту подiй спостерiгала по телевiзору, водночас готуючи ситну вечерю. Мало хто знав про цей затишний, розташований на далекiй околицi котедж Лiнноксiв. Картней знав. Перед вiдповiдальними змаганнями Лiннокс не раз переховував тут i його, щоб дати змогу своєму вихованцевi спочити вiд настирливостi журналiстiв. I тому Лiннокс анiтрохи не здивувався, побачивши у вiтальнi репортерiв.

- Привiт, хлопчики! - весело кинув тренер. - Був переконаний, що ви тут, старi зубри! Але розчарую вас. Джiм дуже стомився, я обiцяв йому повний спокiй, без журналiстських допитiв.

- Дуже добре, - схвалив Хiкс глухим, наче робленим голосом. - Хай приїздять завтра вранцi, стануть свiдками цiкавих речей. А зараз би поїсти i помитися...

Томас Картней з першої ж митi прикипiв поглядом до вiвчаря i не вiдривався, поки Лiннокс не провiв його до ванної кiмнати. Проте не знайшов в обличчi Хiкса тих знайомих рис, якi сподiвався побачити. Чорне з синiм полиском волосся, такi ж кошлатi брови, "моднi" провiнцiальнi вусики. Типовий представник вiвчарського пiвдня. Запитати б його зараз: звiдки ти, загадковий Джiм Хiкс, знаєш наш з Боббi умовний жест, чому ти посилав менi сигнали? Ти ж i справдi не взяв висоту 2 метри 60 сантиметрiв, хоча й пробував здолати її протягом пiвгодини, наче давав нам змогу знову випередити колег.

Цi запитання буквально висiли у Картнея на кiнчику язика. Але Том утримувався вiд них, бо вiдчував: є у всiх сьогоднiшнiх подiях якась глибоко прихована таємниця. Том побоювався, щоб не попасти в незручне становище. Надто вже природно розiгрував гiсть Лiннокса роль напiвдикого вiвчаря: немов за давньою звичкою, постiйно клав лiктi на стiл, їв жадiбно, жодного разу не скористався ножем, легко розриваючи шматки м'яса мiцними бiлими зубами. I весь час мовчав, наче й справдi мало розумiвся на їхнiй бесiдi про великих спортсменiв i рекорднi досягнення.

Лише раз на обличчi вiвчаря промайнуло щось схоже на зацiкавленiсть, коли на краватцi Боббi раптом спалахнув веселкою у свiтлi люстри подарунок професора. Хiкс глянув на затискача, як мала дитина, не стримався й попросив подарувати йому. Том i Боббi знiяковiли. Пояснили, що самi лише сьогоднi одержали затискачi в дарунок вiд улюбленого професора i поклялися нiкому й нiколи їх не передаровувати. Хiкс помацав обидва затискачi i з жалем промовив:

- Шкода. Коли б я з'явився з такою цяцькою в нашому мiстечку, всi дiвчата за мною сохли б...

Солодко позiхнув i, забувши вибачитися перед Лотою, попросився спати. Джордж провiв його до кiмнати для гостей, повернувся до гурту. Коли випили ще по одному коктейлю, Картней спитав:

- Скажiть вiдверто, Джордж, ви щиро вiрите у цей спектакль? Вiвчар... Тренувався наодинцi... Чисте повiтря, свiжа баранина, досхочу фруктiв i овочiв, вiтамiни...

- Я вiрю в те, що бачив на стадiонi, - весело вiдповiв Лiннокс, одвiчний оптимiст. - У все iнше не бiльше за тебе, але менше роздумую, бо воно мене просто не цiкавить.

- Тодi останнє запитання: вам не здається, що сьогоднi ви познайомилися з цим вiвчарем удруге? Бiльше того: що вiн колись уже бував у цьому котеджi?

- Були подiбнi думки там, на стадiонi. Дорогою зникли. Мусив же вiн хоч чимось виказати себе! I ще одне: а хоча б хто вiн був - для чого подiбний спектакль? От i гадай, як хочеш. Коли ж говорити цiлком вiдверто, то я думаю про iнше - яких результатiв досягне цей феномен пiсля тренувань у мене!..

Старий тренер замовк, мрiйно заплющив очi. По хвилi сказав:

- Знаєте що, хлопцi? Гайда по домiвках! Рiзнi припущення й мрiї змусять нас сидiти тут до ранку. А в мене пiсля сьогоднiшнього вечора i так у головi макiтриться. Вранцi зустрiнемося. I було б дуже добре, коли б ви все ж таки подарували хлопцевi цяцьку,- вiн показав на райдужнi затискачi.- Слово честi, вiн заслужив на такий маленький презент.

?

Телефонний дзвоник пролунав о восьмiй ранку, коли Картней з насолодою розтирався рушником пiсля холодного душу. Вiн пiдняв трубку й почув схвильований голос Лiннокса:

- Забирай Боббi i негайно до мене!

- Що скоїлося?

- Базiкати нiколи! Мерщiй до мене! Хоч як швидко везла Тома й Боббi їхня спортивна машина, вони прибули до котеджу Лiнноксiв другими. Перед високим парканом уже стояв полiцейський фургон, що дуже здивувало друзiв. Коли вони зайшли до вiтальнi, полiцейський iнспектор почав перечитувати щойно складений акт обстеження. В ньому говорилося, що невiдомий вiвчар автор сенсацiйних рекордiв Джiм Хiкс, який залишився ночувати в замiському котеджi тренера Джорджа Лiннокса, що пiдтверджують журналiсти Томас Картней i Боббi Вуд, уночi, не попередивши господарiв котеджу, загадково зник. Жодних слiдiв насильства чи боротьби в кiмнатi, яку було надано Хiксовi для сну, не виявлено. Собака-шукач показав, що Хiкс вистрибнув у вiкно, вийшов з садиби на шосе, де його слiд загубився. Джiм Хiкс залишив дивну записку, адресовану переважно Карт-нею i Буду. Фахiвцi-графологи стверджують, що записка не належить руцi Джорджа Лiннокса чи його дружини, i, як показує аналiз, її написано заздалегiдь. За заявою господарiв котеджу, в них нiчого не вкрадено; Джордж i Лота Лiннокси карного звинувачення проти Джiма Хiкса не висувають, що всi присутнi й скрiплюють власноручними пiдписами.

Iнспектор перший розписався пiд незвичайним актом i звернувся до репортерiв:

- Ну й щастить же вам обом! Пiсля вчорашньої сенсацiї - загадкове зникнення рекордсмена i лист особисто на вашi iмена.

- Який лист? - не зрозумiв Картней.

- Ось - читайте й радiйте!

Iнспектор поклав на стiл перед Томом i Боббi аркуш паперу, трохи забруднений на згинах. На ньому квадратними лiтерами, з явним прагненням приховати справжнiй почерк, було виведено:

"Дуже прошу вибачити за дурний жарт. Не шукайте мене, бо нiякого вiвчаря Джiма Хiкса не iснує; я вигадав це iм'я з важливих мiркувань. Мої вчорашнi рекорди нi в якому разi не можна реєструвати як свiтовi. Чому поки що не скажу, це моя особиста таємниця. Одне обiцяю: менш як за мiсяць я розкрию її в пресi. Повiдомлень вiд мене мусять чекати чемпiони спортивного репортажу Томас Картней та Боббi Вуд. Великий привiт!"

- Цiкаво, чому вiн хоче зробити своїми довiреними саме вас? - запитав iнспектор. - Слово честi, хлопцi, буду нiмий як могила: ви з ним знайомi?

- Авжеж, - вiдповiв Картней. - Вчора ввечерi сподобилися честi познайомитися ось за цим столом. Може, тому вiн i обрав нас адресатами?

- Логiчно, - погодився iнспектор. - Єдинi знайомi журналiсти...

- Стривайте, - раптом промовив Лiннокс i повернувся до Тома. - А твої вчорашнi пiдозри? Чому ти спитав, чи не знайомлюся я з Хiксом удруге? Може, ви разом з цим вiвчарем морочите менi голову, розiгруєте старого?