КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

23. Діями, які були вчинені із залученням малолітнього, визнаються будь-які форми втягнення особи у віці до 14-ти років у вчинення хоча б однієї дії, передбаченої частиною 1 або 2 ст. 307 КК, хоча б один раз. При цьому суб’єкт злочину, передбаченого ст. 307 КК, що залучив малолітнього, повинен усвідомлювати, що ця особа не досягла 14-річного віку. Якщо суб’єкт не усвідомлював малолітнього віку особи, відповідальність для нього настає за умови, якщо він повинен був та міг це усвідомлювати.

24. При визначенні вчинення дій щодо малолітнього слід виходити з того, що фактично такі дії можуть виражатися в незаконному збуті наркотичних засобів у значних, великих чи особливо великих розмірах або особливо небезпечних наркотиків особі, яка не досягла 14-річного віку, у тому числі в місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян.

25. Частина 4 ст. 307 КК передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності з^ наявності певної передумови та підстави (про поняття передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності див. коментар до розділу IX Загальної частини). Передумовою звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення певного злочину, а саме: незаконне виробництво наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, їх виготовлення, придбання, зберігання, перевезення і пересилання як з метою збуту, так і без такої мети (див. коментар до ч. 1 цієї статті та до ч. 1 ст. 308 КК). Даний перелік злочинів є вичерпним. Він не включає незаконного збуту зазначених засобів та речовин, а також злочинів з обтяжуючими обставинами, передбаченими частинами 2 та 3 ст. 307 КК.

Частина 4 ст. 307 КК передбачає дві підстави для звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення нею зазначених злочинів, а саме:

1) добровільну здачу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і вказання на джерело їх придбання або 2) добровільну здачу зазначених засобів та речовин і сприяння розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом.

Загальна ознака для обох підстав — це добровільна здача особою наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто вчинення з власної волі особою, яка володіла зазначеними засобами та речовинами, особисто або з використанням третіх осіб передачі їх будь-яким способом під контроль органів публічної влади за умови, що ця особа об’єктивно мала реальну можливість (і суб’єктивно її усвідомлювала) подальшого володіння такими засобами або речовинами.

Вказання на джерело придбання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це правдиве повідомлення даною особою представнику публічної влади про обставини, особу чи місце придбання зазначених засобів або речовин, тобто про те, чи сама вона їх виготовила і зберігала (де, яким способом виготовила, із якої сировини, місце зберігання тощо), чи придбала в іншої особи (дані про цю особу або індивідуальні ознаки місця придбання), чи заволоділа ними шляхом викрадення, привласнення, вимагання, шахрайства чи зловживання службовим становищем, контрабанди тощо (коли, де, за яких обставин вчинено злочин тощо).

Сприяння розкриттю злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, — це добровільне надання даною особою суду чи органу кримінального переслідування відомостей, які можуть бути використані для встановлення осіб, що вчинили злочини із зданими засобами чи речовинами, або інших обставин вчинення цих злочинів. Злочинами, пов’язаними з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, визнаються злочини, передбачені статтями 305—320 КК.

За наявності зазначених передумови та підстави особа підлягає обов’язковому і безумовному звільненню від кримінальної відповідальності за зазначені злочини, пов’язані із зданими наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами. При цьому, якщо особа добровільно здала не всі, що мала, зазначені засоби або речовини, а лише їх частину, то вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності (за наявності відповідної підстави) лише в частині зданих засобів чи речовин; щодо незданої їх частини особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.

Звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи із зазначених підстав має здійснюватися за правилами, передбаченими статтями 7, 7’, 72 КПК (п. 23 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

За змістом ч. 4 ст. 307 КК особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії, які дають для цього підстави, але до закінчення судового слідства (п. 24 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

1. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства — караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 цього Кодексу, або у великих розмірах, а також заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони вчинені в особливо великих розмірах, або організованою групою, розбій з метою викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а також вимагання цих засобів чи речовин, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

1. Суспільна небезпечність викрадення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем полягає у тому, що ці засоби чи речовини виходять з-під контрольованого обігу, що здатне спричинити шкоду здоров’ю населення.

2. Предметом цього злочину є наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги (їх визначення див. у п. 2 коментарю до ст. 305 КК).

3. Об’єктивну сторону злочину становить незаконне вилучення будь-яким із зазначених способів наркотичних засобів з підприємств, установ, організацій (аптек, баз, складів, лікувально-профілактичних закладів тощо) незалежно від форми власності чи в окремих громадян, у тому числі вилучення наркотиковмісних рослин або їх частин із земельних ділянок господарств чи громадян до закінчення збирання врожаю. При цьому не має значення, правомірно чи незаконно особа володіла наркотичним засобом, психотропною речовиною або вирощувала наркотиковмісні рослини, які були предметом незаконного вилучення.

Способами вилучення наркотичних засобів є: 1) крадіжка, 2) грабіж ненасильницький та насильницький (частини 1 та 2 ст. 308 КК), 3) привласнення, 4) вимагання, у тому числі поєднане з насильством, що не є небезпечним та небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого (частини 1—3 ст. 308 КК), 5) заволодіння шляхом шахрайства, 6) заволодіння шляхом зловживання службовою особою своїм становищем (ч. 2 ст. 308), 7) розбій (ч. З ст. 308 КК). Про ознаки зазначених способів вилучення наркотичних засобів див. у коментарях до статей 185, 186, 187, 189, 190, 191 КК.

Під привласненням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів слід розуміти дії, пов’язані з їх протиправним утриманням чи неповерненням володільцю особою, якій вони були довірені по службі (для зберігання, перевезення, пересилання) або якою були вилучені в іншої особи, що протиправно ними володіла, тощо (п. 8 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Розтрата винним наркотичних засобів, які були йому ввірені чи перебували в його віданні, розглядається як спосіб збуту таких засобів і підлягає кваліфікації за ст. 307 КК.

При вилученні наркотичних засобів зазначеними способами не є обов’язковим заподіяння наслідків у вигляді матеріальної шкоди, характерної для відповідних злочинів проти власності, а також наявність такої ознаки, як безоплатність їх вилучення. Відтак, якщо винний хоч і надав відповідний еквівалент при вилученні наркотичних засобів (наприклад, сплатив їх вартість), його дії підлягають кваліфікації за ст. 308 КК.