КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

5. Незаконне виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це всі протиправні дії (за винятком виробництва), включаючи рафінування та екстракцію, в результаті яких наркотичні засоби одержуються, а також перетворюються на інші готові до використання форми чи на лікарські засоби, що їх містять.

Незаконне виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин утворює закінчений склад злочину з моменту, коли почали вчинятися дії, спрямовані на одержання таких засобів чи речовин, готових до вживання, або на рафінування чи підвищення у препаратах їх концентрації (п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

6. Незаконним придбанням наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів слід вважати їх купівлю, обмін на інші товари або речі, прийняття як плати за виконану роботу чи надані послуги, позики, подарунка або сплати боргу, привласнення знайденого тощо. Під незаконним придбанням розуміється також збирання залишків нарковмісних рослин на пожнивних земельних площах після зняття з них охорони, на земельних ділянках громадян, а також збирання таких дикорослих рослин чи їх частин на пустирях. Не визнається незаконним придбання наркотичних засобів або психотропних речовин за виданим на законних підставах рецептом лікаря, а також під час оперативної закупівлі відповідно до ст. 5 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р. У таких випадках у діях осіб, які придбали ці засоби й речовини, складу злочину немає (п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4). Незаконне придбання слід відрізняти від викрадення (шляхом крадіжки чи грабежу), привласнення та інших дій, за які відповідальність настає згідно зі ст. 308 КК.

Придбання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту фактичного заволодіння ними особою.

7. Під незаконним зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов’язані з фактичним незаконним перебуванням наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів у володінні винного (він може тримати їх при собі, у будь-якому приміщенні, сховищі чи в іншому місці). Відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів настає незалежно від його тривалості. Зберігання наркотичних засобів вважається закінченим злочином з моменту, коли такі засоби фактично почали перебувати у володінні винного.

8. Незаконне перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів полягає в умисному переміщенні їх будь-яким видом транспорту з однієї території на іншу в межах України з порушенням порядку і правил, встановлених чинним законодавством. Для визнання перевезення незаконним не має значення, чи є особа власником цих засобів або речовин. Від перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів потрібно відрізняти їх перенесення з одного місця в інше, при якому транспорт не використовується. Такі дії мають розглядатись як зберігання цих засобів чи речовин (п. З постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Судова практика також виходить з того, що зберігання особою під час поїздки наркотичного засобу у невеликому розмірі, придбаного для особистого використання, не може кваліфікуватись як незаконне перевезення наркотичних засобів.

Перевезення наркотичних засобів визнається закінченим з моменту початку їх переміщення будь-яким видом транспорту.

9. Незаконне пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — це незаконне переміщення їх у просторі шляхом відправлення поштою, багажем, посильним або іншим способом з одного місця в інше в межах України. При цьому злочин вважається закінченим з моменту оформлення і відправлення посилки, багажу, листа, бандеролі з цими засобами або речовинами незалежно від того, отримав їх адресат чи ні. Якщо злочин не був доведений до кінця з незалежних від винного причин (наприклад, у зв’язку із затриманням під час оформлення квитанції на відправлення посилки, бандеролі чи вантажного контейнера або при їх огляді в момент здачі для пересилання), дії останнього належить кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину (п. З Постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 4).

Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів і незаконне перевезення чи пересилання їх за межі території України слід кваліфікувати за су-, купністю злочинів, передбачених статтями 307 чи 309 і як контрабанду за ст. 305 КК.

10. Під незаконним збутом наркотичних засобів і психотропних речовин, їх аналогів потрібно розуміти будь-які сплатні чи безоплатні форми їх реалізації всупереч законам України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 15 лютого 1995 р. № 60/95-ВР та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 р. № 62/95-ВР (продаж, дарування, обмін, сплата боргу, позика, введення володільцем цих засобів або речовин ін’єкцій іншій особі за її згодою тощо). Обопільне введення ін’єкцій наркотичного засобу, психотропної речовини чи їх аналогу особами, які їх придбали за спільні кошти, збуту не утворюють. Дії особи, яка під виглядом наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів умисно збуває будь-які інші засоби чи речовини з метою заволодіння грошима чи майном, потрібно кваліфікувати як шахрайство, а за наявності до того підстав — і як підбурювання до замаху на незаконне придбання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, дії покупця — як замах на вчинення злочинів, передбачених статтями 307 або 309 чи 311 КК.

Судова практика виходить з того, що потрібно також розрізняти дії, передбачені ст. 307 (незаконний збут наркотичних засобів), та дії, передбачені ст. 315 КК (схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів).

Так, ухвалою судової колегії з кримінальних справ Верховного Суду України було змінено вирок Шахтарського місцевого суду Донецької області щодо К. Останній був визнаний судом винним у виготовленні з метою збуту та у збуті наркотичних засобів. За обставинами справи було виявлено, що К. виготовив ЗО г гашишу для особистого вживання, а пізніше пригостив громадян І., П. та інших цигарками, начиненими гашишем. Верховний Суд дійшов висновку, що в цьому випадку К. не здійснював збуту наркотичних засобів, а пригощав громадян цигарками, начиненими наркотичним засобом, з метою збудження бажання у своїх знайомих до вживання наркотичних засобів (тобто займався не збутом, а схилянням більш ніж двох осіб до вживання наркотичних засобів) (Інформаційний бюлетень Верховного Суду УРСР. - 1981. - № 38).

Відповідальність за збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів настає незалежно від розміру таких засобів чи речовин.

Гроші або інші речі, одержані особою за реалізовані наркотичні засоби, психотропні речовини, їх аналоги, передаються в доход держави на підставі п. 4 ч. 1 ст. 81 КПК, за винятком отриманих під час оперативної закупівлі, які згідно з п. 5 ч. 1 зазначеної статті належить повертати їх законному володільцеві (п. 4 постанови ПВСУ від 24 квітня 2002 р. № 4).

Збут наркотичних засобів вважається закінченим з моменту відчуження цих засобів чи речовин винною особою.

11. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Вчинення незаконного: 1) виробництва; 2) виготовлення; 3) придбання; 4) зберігання; 5) перевезення; 6) пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів має здійснюватися тільки з метою збуту. Судова практика також свідчить про те, що наявність мети збуту є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони цих злочинів.

Так, ухвалою судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 11 травня 2000 р. було переглянуто вирок Кіровського місцевого суду м. Дніпропетровська від 28 січня 1999 р., згідно з яким Я., С., Ш. було засуджено за незаконне перевезення наркотичних речовин з метою збуту. Дослідивши фактичні обставини справи та наявні докази, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у діях С. та Ш. мети збуту (вони на прохання Я. перевезли за певну плату належну йому сумку з марихуаною із залізничного вокзалу до гуртожитку, де той проживав) і змінив кваліфікацію дій цих осіб, зазначивши, що «дії особи, винної в незаконному перевезенні наркотичних засобів, можуть бути кваліфіковані за ст. 229’ (ст. 307 КК) лише за наявності у неї умислу на їх збут» (ВВСУ. — 2001. — № 1 (23).

Мета при здійсненні незаконного збуту може бути будь-яка. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір, спосіб упакування та розфасування; поведінка суб’єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.