КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - Право

Суб’єктом злочину у разі вчинення таких дій щодо неповнолітнього може бути тільки особа, яка досягла 18-річного віку.

11. У частині 4 цієї статті передбачена відповідальність за сутенерство, вчинене організованою групою. Таким сутенерством визнається створення, керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з надання сексуальних послуг особами чоловічої чи жіночої статі з метою отримання прибутків. Отже, сутенерство визнається злочинним лише у випадку, коли кілька осіб (три і більше) попередньо об’єдналися в організовану групу для забезпечення діяльності з надання сексуальних послуг (про ознаки організованої групи див. коментар до ст. 28 КК). Така діяльність може бути виражена в створенні умов для максимальної сексуальної експлуатації осіб, які займаються проституцією (утримання спеціально створених саун, масажних кабінетів, готелів, забезпечення транспортом, охороною тощо), в здійсненні контролю, нагляду і опіки над ними, в захисті від конкурентів, у відверненні насильства чи обману з боку клієнтів та інших діях, що забезпечують діяльність з надання сексуальних послуг за плату.

Участь у такій організованій групі припускає обов’язкове членство в ній в ролі організатора, керівника групи чи структурного підрозділу, бухгалтера або рядового учасника і виконання будь-яких дій, які забезпечують діяльність цієї групи.

12. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 4 цієї статті, утворюють одна із трьох дій: а) створення організованої групи для зайняття сутенерством, б) керівництво цією групою чи її підрозділом або в) участь у такій групі.

Закінченим цей злочин визнається з моменту вчинення будь-якої із зазначених в диспозиції дій, тобто з часу створення організованої групи чи вступу до неї або виконання дій по забезпеченню керівництва її діяльністю. Щодо останьої дії, то тут слід мати на увазі, що керівництву діями групи фактично передує вступ цієї особи до такої групи або участь у її створенні, що само по собі визнається закінченим злочином.

13. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і обов’язково наявністю мети — отримання прибутків (про поняття прибутку див. коментар до ст. 150 КК).

14. Суб’єктом можуть бути будь-які особи, які досягли 16-річного віку.

Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що дії, які його утворюють, посягають на суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері належного інтелектуального, морального та фізичного розвитку і виховання неповнолітніх. Такі дії дорослих згубно впливають на молоде покоління, спричиняють шкоду інтелектуальному і фізичному розвитку неповнолітніх, деформують в їхній свідомості моральні цінності, прищеплюють їм асоціальні ідеї, аморальні погляди, навички. Про важливість захисту інтересів неповнолітніх від таких посягань свідчать і заходи вищих державних органів влади. Прикладом тому є Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ПІ (ст. 10), згідно з яким держава здійснює захист дітей від усіх форм насильства, залучення до вчинення злочинів, примушування до жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо. А Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» від 28 січня 2000 р. № 113/2000 зобов’язує ряд міністерств, Державний комітет молодіжної політики та місцеві органи влади вжити заходів щодо запобігання проявам злочинності серед дітей, своєчасно виявляти осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, пияцтво, жебракування, та притягати їх до відповідальності.

У вирішенні цих завдань значна родь належить і заходам кримінально-правового впливу.

2. Об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 304 КК, утворює втягнення неповнолітніх у зазначені в диспозиції цієї статті види діяльності. Слід мати на увазі, що застосоване в законі словосполучення «втягпення неповнолітніх у злочинну діяльність…» не означає обов’язковості втягнення кількох неповнолітніх у вчинення певного злочину, і тим більше не свідчить про необхідність втягнення у множинність таких дій. Воно означає лише різноманітність видів злочинної та інших різновидів діяльності і охоплює втягнення як одного, так і кількох неповнолітніх (неповнолітній — це особа, яка не досягла 18-річного віку).

Втягнення неповнолітнього в таку діяльність — це психічний чи фізичний вплив на нього, вчинений дорослою особою з метою схилити його до вчинення злочину або до участі в ньому в ролі співвиконавця або пособни-ка чи в інших антигромадських діях. Таке втягнення пов’язане з безпосереднім впливом на неповнолітнього і може бути вчинене способом погрози, шантажу, обману, переконання, поради, обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням неповнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. За своїм характером вона має бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо вплинути на підлітка. Шантаж полягає в загрозі поширення про потерпілого відомостей, які він вважає за необхідне зберегти в таємниці. При цьому не має значення достовірність чи недостовірність фактів, поширенням яких загрожує винний. Обманом визнається навмисне перекручення обставин або приховання істини для того, щоб ввести підлітка в оману і тим самим спонукати його до вчинення злочину чи участі в ньому. Обіцянка як спосіб втягнення означає прийняття суб’єктом на себе певних зобов’язань, незалежно від того, чи має він намір виконати (навчити керувати мотоциклом або прийомам спортивної боротьби, обіцяти дружбу, захист від інших підлітків тощо). Втягнення може бути вчинене і будь-яким іншим способом, як, наприклад, порадою шляхом участі у вчиненні злочину вирішити свою проблему, розмовами з підлітками про романтику і «переваги» злочинного чи іншого антигромадського образу життя, його підкупом різними подарунками тощо.

У разі, коли втягнення неповнолітнього до злочинного або інших видів антигромадської діяльності вчиняється способом фізичного впливу, який супроводжується причиненням йому тяжкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження або вчиненням іншого більш тяжкого злочину, дії винного необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів.

3. У тих випадках, коли доросла особа залучає до вчинення злочину підлітка, який не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, він (незалежно від характеру його дій) визнається виконавцем цього злочину і вчинене ним повинне бути кваліфіковане за ст. 304 і за тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підлітком діяння (див. коментар до ч. 2 ст. 27 КК). А доросла особа, яка залучила до вчинення злочину неповнолітнього, який досяг віку кримінальної відповідальності, повинна відповідати за ст. 304 і за тією статтею КК, що передбачає відповідальність за вчинений спільно з підлітком злочин.

4. Якщо неповнолітній вчинив лише готування до злочину чи замах на злочин або на цьому етапі добровільно відмовився від його подальшого вчинення, доросла особа має відповідати за ст. 304 КК і відповідно за готування (крім готування до злочину невеликої тяжкості) або замах на вчинення злочину. У випадку невдалого підмовництва неповнолітнього до вчинення злочину дії дорослої особи також мають бути кваліфіковані за ст. 304 КК і за готування до злочину, до вчинення якого він невдало підбурював підлітка.

5. Об’єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітнього у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми. Зміст поняття втягнення в ці види антигромадської діяльності нічим не відрізняється від втягнення у злочинну діяльність.

6. Втягненням у пияцтво визнаються умисні дії дорослої особи, безпосередньо спрямовані на збудження (появу) у неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої, частіше — це спільне з неповнолітнім вживання таких напоїв. Однак систематичність утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення підлітка до вживання спиртних напоїв, а й залучення до вживання таких напоїв шляхом їх придбання, дарування і вчинення інших дій, спрямованих на спонукання, або саме його примушування до вживання спиртних напоїв (наприклад, розрахунок самогоном чи іншими напоями за виконану неповнолітнім роботу).

Спиртними напоягт визнаються горілка, спирт, коньяк, бренді, лікер, самогон, вино тощо. Обов’язковою умовою визнання таких дій злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів, при цьому щодо одного і того самого чи одних і тих самих підлітків. Тому одноразова (і навіть дворазова) дія, у тому числі разове вживання спиртних напоїв з кількома підлітками, не утворюють систематичності. За такі дії доросла особа підлягає адміністративній відповідальності. Слід враховувати, що результативність залучення неповнолітнього до пияцтва, як і ступінь йо- . го сп’яніння, в кожному разі вживання напоїв на кваліфікацію дій винної особи не впливають.